Проблемами багатодітних родин в Захарівській громаді займаються кілька відповідних служб, вони в постійному фокусі уваги. Ось і 28 серпня поточного року директорка Центру соціальних служб Наталя Абраменко та начальниця Служби у справах дітей Олена Хамзіна здійснили плановий виїзд в багатодітні малозабезпечені родини села Йосипівка. Їхньою метою було на місці побачити в яких умовах проживають діти, що мають з одягу, шкільного приладдя, чи є в родинах продукти харчування. Дізнатися, які питання потребують втручання і вирішення за допомогою служб. Ми теж долучилися до цього виїзду, про те що побачили і почули, розповідаємо в нашому матеріалі.
Наталя Абраменко та Олена Хамзіна спілкуються з родиною Миколи Балишева
Що побачили в Йосипівці
Як нам розповіла староста села Йосипівка Ольга Конінська, на їхній території проживає 20 багатодітних родин в яких виховується 91 одна дитина від 0 до 18 років. Тож вирішили відвідати шість найбільших родин. Першою була сім’я Тетяни та Анатолія Унгурян, у яких 12 дітей. Найменшій дівчинці Олесі два з половиною місяці, але вона дуже погано набирає вагу (має лише 4 кілограми 200 грамів) і нещодавно навіть перебувала на лікуванні в Захарівській багатопрофільній лікарні. З перших хвилин зустрічі на нас вивалився вал негативу від господині дому і матері дітей. Адже в тому, що вона й досі не оформила і не отримала виплати на народження дитини, з її слів, винні всі, крім неї. Тож фахівчині служб разом із старостою визначили, які ще документи та довідки потрібно надати, щоб родина почала отримувати виплати.
Однією з проблем цієї сім’ї є те, що чоловік ніде не працює, тому і права на соціальні виплати на інших дітей згідно чинного законодавства України родина не має. Їм неодноразово пропонувалися варіанти працевлаштування, але через непомірні ревнощі жінки та лінь чоловіка, нічого не вдалося реалізувати. Тож умови, в яких живе родина і ростуть діти можна сказати жахливі. В хаті брудні поли, стіни, на ліжках не має постільної білизни. Одинадцятеро дітей туляться на трьох (!) ліжках і печі серед купи брудних речей. Під час наших відвідин на одному із ліжок накрита кожушиною спала півторарічна Софійка. Дитина навіть не прокинулася, хоча в приміщенні було досить гамірно… Періодично для дітей неодноразово передавали одяг, взуття. Але про те, щоб випрати речі, тут і не йшлося… А взуття лежало купою просто неба попід хатою… На столі ми побачили брудні засохлі бутлі від молока та обліплені мухами рештки від вареників, які варилися раніше. А Тетяна Унгурян продовжували вимагати від присутніх ще допомоги: ліжечко та одяг для новонародженої, канцелярські приладдя для старших, оформлення документів на виплати…
Як справи в інших родинах
Зовсім протилежну картину ми спостерігали в інших багатодітних родинах Йосипівки.
Микола Балишев з дружиною Оленою теж батьки одинадцяти дітей. Та в будинку і родині панує лад, комфорт і чистота. Чоловік з перших днів повномасштабного вторгнення спочатку мобілізувався на захист держави, брав участь в боях на Миколаївщині, під час ракетної атаки на Миколаївські казарми втратив брата Володимира. Після цього його демобілізували і він повернувся в село. Відразу знайшов собі заняття: розвів велике господарство, має 30 свиней, дві корови, шестеро телят, багато птиці. За ці роки викупив у селі 16 будинків, адже діти ростуть і він вже зараз дбає про житло для них. Всі разом обробляють городи біля хат, вирощують овочі, фрукти, зерно для тварин і птиці. Вести господарство та приглядати за дітьми допомагає і мати Миколи – Ольга Володимирівна. Кожна дитина має власне застелене ліжечко, для школярів є столи, всі необхідні канцелярські приладдя, портфелі. Зараз родина добудовує ще ванну кімнату і більшу кухню. Коли ми зайшли в будинок, жінки чаклували біля плити, готуючи обід. А поруч своєї черги дожидала свіже зірвана цукрова кукурудза.
Під час спілкування з представницями служб, чоловік звернувся за роз’ясненнями, що йому краще оформити: пільги, як учаснику бойових дій, пільги, як багатодітній родині чи субсидію. Уважно вивчивши всі наявні документи, Наталя Миколаївна з Оленою Олександрівною порадили оформити пільги учасника бойових дій. Крім того, вони взяли від голови родини заяву на оздоровлення кількох діточок у Всеукраїнському таборі «Артек» в Буковелі.
Чистотою і затишком, щасливими обличчями дітей нас зустрічали і родинах Ольги і Володимира Наркевичів (5-ро діточок), Тетяни і Володимира Козаченків (8-ро діточок), Анжели та Володимира Унгурян (6-ро діточок). Малюки в цих родинах теж забезпечені всім необхідним, мають можливості для розвитку і навчання.
Хоча родина Наркевичів переживає не найкращі часи, батько Володимир зник безвісти ще в минулому році, та Ольга Валеріївна не опускає руки і не втрачає надії на повернення коханого. Зараз придбала будинок в Захарівці, робить ремонт, щоб переїхати в нього з дітьми. Доки господині не має, за малечею приглядає бабуся.
Разом з представницями служб громади ми відвідали лише частину багатодітних родин Йосипівки і побачили кардинально різне відношення до батьківських обов’язків і до дітей в них. Є люди, які вміють радіти маленьким шматкам від великого пирога життя. І більшого не просять, а навпаки, роблять все можливе, щоб той пиріг був смачнішим і ситнішим. А є такі, які народжують дітей, не замислюючись про відповідальність за них, і чекають мани з неба аби хтось вирішив всі їхні проблеми та питання.
Це був перший виїзд з представницями Центру соціальних служб та Служби у справах дітей Захарівсьткої громади. Як справи в інших багатодітних родинах Захарівщини будемо дізнаватися і розповідати вам далі.
Ця публікація підготовлена у співпраці з Українською Асоціацією Медіа Бізнесу та за підтримки ЮНЕСКО, за фінансування народу Японії. Автори несуть відповідальність за вибір і виклад фактів, що містяться в цій публікації, а також за висловлені думки. які не обов’язково належать ЮНЕСКО та жодним чином не зобов’язують Організацію
Слідкуйте за нами в Facebook, Telegram та Viber!
Дізнавайтесь важливі новини та читайте цікаві історії першими!
