17 березня в Україні відзначають День мобілізаційного працівника. Тож ми вирішили поспілкуватися з нещодавно призначеним начальником 1 відділу Роздільнянського РТЦК та СП майором Євгеном Дзюбенком.
Довідково: Євген Павлович Дзюбенко, 44 роки, має дві вищі освіти – інженерну та юридичну, в мирний час займався бізнесом на власному підприємстві, мобілізувався з перших днів повномасштабного вторгнення, одружений, виховує трьох синів.
- Євгене Павловичу, які завдання виконує територіальний центр комплектування та соціальної підтримки у Захарівці?
-Працівники нашого відділу працюють суворо в рамках чинного законодавства України. На даний момент проводимо максимальне оповіщення всіх військовозобов’язаних ввірених нам громад, інтенсивно формуємо базу військовозобов’язаних, перевіряємо ведення обліку військовозобов’язаних в організаціях, установах і підприємствах.
В самій назві нашої організації передбачено два основних завдання: комплектування військових формувань і соціальна підтримка військовослужбовців та членів їхніх родин.
Вже понад два роки триває повномасштабна війна, багато з тих, хто став на захист у перші дні вторгнення загинули чи отримали важкі поранення, їм вкрай потрібна гідна заміна. Тому стоїть гостра потреба в поповненні мобілізаційних ресурсів. Якби люди відповідно до закону самі вчасно подавали усі зміни свого статусу, здоров’я, навчання, сімейного стану, то й ТЦК було б менше бюрократично-паперової роботи.
- Зустрічається думка, що військові відправляють на фронт людей, які не виявили бажання служити або не проявили достатньої мотивації. Чи відповідає це дійсності?
- Відповідно до Конституції України та законодавчих актів, захист незалежності та територіальної цілісності країни покладено на кожного громадянина. Обов'язковість військової служби встановлена законом про військовий обов'язок. Таким чином, кожен громадянин України має виконати свій обов'язок перед державою у разі загальної мобілізації, особливо в час, коли на нас напав жорстокий ворог. Якщо ми будемо уникати виконання свого обов’язку, він прийде і вб’є нас і наших рідних та близьких.
- Чи береться до уваги бажання мобілізованого служити в певній військовій частині?
- Наразі всі військовозобов'язані (служили вони раніше чи ні) призиваються через навчальні центри, де отримують відповідну підготовку. Розподіл по підрозділах відбувається на місці. Цей процес також стосується бригад Територіальних Органів, які створили свої власні навчальні заклади. Ніхто не жене відразу на передову. Хлопці вивчають все озброєння, техніку. Усе навчання триває орієнтовно 2,5 місяці. Немає жодних проблем з харчуванням, обмундируванням. Сьогодні у війську всі спеціальності затребувані. Ну та й фінансова складова є також немаловажливим чинником.
Інша справа, якщо ця людина звільнилася з лав ЗСУ менше ніж 5 років тому. В цьому випадку вона може бути призвана напряму до підрозділу як резервіст. Як варіант, аби потрапити до конкретної бригади, людина може підписати з нею контракт – він чи вона їде до навчального центру, а потім, маючи відношення, призивається до військової частини за фахом, здобутим під час навчання.
Стосовно комплектування інших військових формувань, таких як Державна Прикордонна Служба чи Національна Гвардія, вони також залучають військовозобов'язаних згідно з мобілізаційними рішеннями вищого керівництва.
Люди бояться невідомості. І це природно. На сьогодні є можливість кожному військовозобов’язаному самостійно обрати частину, в якій він бажає нести службу. Докладно про це ми розповідаємо під час співбесід з ними.
- Чи враховується військова спеціальність під час загальної мобілізації?
-Так, особливо це стосується офіцерів, які мають відповідний досвід. Щодо осіб, які мають військову освіту, але не мають досвіду служби, їх відправляють на курси підвищення кваліфікації. Офіцерів запасу також можна перекваліфікувати в разі відсутності потреби у їхній спеціальності на базі загальновійськових навчальних центрів в Україні чи за кордоном.
Що стосується рядового складу, особлива увага звертається на дефіцитні спеціальності, такі як танкісти чи артилеристи, які мають відповідний досвід. Інші особи можуть бути перекваліфіковані відповідно до потреб Збройних Сил.
- Яким чином здійснюється соціальний і правовий захист поранених військовослужбовців, членів сімей загиблих військових?
— Ми здійснюємо сповіщення рідних про загибель або зникнення безвісти військовослужбовців, але за умови отримання офіційної інформації від військової частини, де людина проходила службу.
Доставка тіла до моргу здійснюється співробітниками Цивільно-військового співробітництва, організацію поховання за сприянням РТЦК або військової частини бере на себе ритуальна служба, якій потім гроші за надані послуги перераховує держава.
Також ми оформлюємо передбачені виплати членам родин загиблих. Вони звертаються до РТЦК з відповідною заявою, потім збирається пакет документів, з подальшою передачею в ОТЦК, де вони опрацьовуються та передаються до Департаменту соціального забезпечення МОУ. Після чого родині загиблого впродовж 40 місяців частинами виплачується визначена законодавством сума.
Також ми допомагаємо з оформленням виплат людям, які дістали поранення, пов’язані із захистом та обороною України, та виключені з військового обліку через стан здоров’я.
Взагалі я і працівники нашого відділу завжди відкриті до спілкування з військовослужбовцями та членами їхніх родин. Навіть, коли людина приходить у відпустку, ми обов’язково з нею зустрічаємося і, за потреби, допомагаємо у вирішенні різних питань.
Насамкінець хочу сказати наступне: як би страшно не було – боятися не потрібно, адже для нашої держави найвища цінність – це людина і її життя.
Слідкуйте за нами в Facebook, Telegram та Viber!
Дізнавайтесь важливі новини та читайте цікаві історії першими!
