Сонячний день, дерева, книжки, тихий гамір – так починався ювілейний XXV Всеукраїнський форум «Українська книга на Одещині», що цьогоріч проходив просто неба, у затишному сквері на території Балтської публічної бібліотеки. Балта знову підтвердила: українська культура живе там, де її люблять.
Форум, який почався з ярмарку – і став більше, ніж просто виставкою
Форум відкрився не в залі й не з офіційних промов, а з книжково-ремісничого ярмарку. Під деревами, у свіжому повітрі, зібралися читачі, письменники, видавці, майстрині й місцеві мешканці, які створюють унікальні речі власноруч.
Тут можна було не лише придбати книги й отримати автографи, а й поринути у світ майстерності.
Світлана Кольцова дбайливо розкладала іграшки, вив’язані власноруч. Вони привертали увагу учасників виставки, які зупинялися і розглядали їх. Те, що сподобалося, могли придбати. До речі, пані Світлана причетна до встановлення рекорду – найбільший плетений прапор України. Його довжина – понад 30 метрів, ширина – понад 20 метрів. Створювали цей шедевр майстрині зі всієї України та з-за кордону за ініціативи ГО «Чарівниці добра» впродовж 4 місяців, в рамках акції «Прапор єдності».
Вчителька і психологиня Юлія Гладушевська пригощала натуральним шоколадом і халвою власного виробництва – усе без глютену, лактози, виготовлене вночі з любов’ю.
- В мене шоколад ручної роботи – виготовлений з нуля. Тобто всі інгредієнти я купую і роблю шоколад. Це в мене халва, це – фундукові трюфелі. Є ще шоколад гречаний, зроблений з гречки. Є чорний шоколад, є молочний. Ось така халва ще є. Це все натуральне, без хімії, без лактози, без глютену, – розповіла вона.
Ольга Ткач
Ольга Ткач – медикиня. Напевно тому, продукти з її сімейної пасіки приваблювали корисним різноманіттям. Тут був медом із сублімованими ягодами, що зберігає до 95% корисних речовин. Вся продукція, як вона каже, з подвійною користю
- В нас є технічні умови, все – сертифіковане, – запевнила пані Ольга.
Ірина Качкалова вже два роки виготовляє унікальні горщики кашпо зі штучного ротанга. Спочатку вона займалася цим для себе, для друзів. А потім, зацікавившись, почала продавати свої вироби. Виготовлені вручну з високоякісного матеріалу, вони привертають увагу своїм дизайном і довговічністю.
Анна Твердохліб, поліцейська у декреті, демонструвала мило ручної роботи у вигляді тістечок, овочів і квітів – її захоплення почалося з 2021 року й перетворилося, за її словами, на справжню «миломанію».
Тетяна та Ольга Бичкови, медпрацівниці, представили вироби з бісеру, з українськими візерунками та в’язані іграшки. Кажуть, що усе почалося з дитячого захоплення, яке переросло в хобі, що дарує спокій і натхнення.
Наталія Дємчинська – молода мама й майстриня — створює іграшки у стилі мультяшних героїв. Для неї це не лише ремесло, а й терапія в час війни: «Допомагає відволіктися і дає сенс щодня».
Ірина та Тетяна Борбели
Вплелися у ярмарок і яскраві візерунки Петриківського розпису від Тетяни Борбели з Борсуків. Вона відома в громаді тим, що кошти з продажу її унікальних виробів йдуть на потреби ЗСУ.
Але найбільше учасників ярмарку приваблювала книжкова виставка. Тут можна було не тільки придбати книжки митців українського слова, а поспілкуватися з ними, взяти автограф.
Ярмарок був про живих людей, їхні історії, біль, мрії і творчість. Це було не просто тло форуму – це була його душа.
«Книга – це теж зброя»: урочистості, що говорили прямо в серце
Офіційна частина розпочалась теж просто неба, де були встановлені лавки та стільці. Але на всіх їх не вистачило: бажаючи почути гостей було чимало. З імпровізованої сцени звучали щирі промови.
Першим привітав гостей та мешканців Балтський міський голова Сергій Мазур. Він говорив про книги як інструмент збереження нації:
«Чим освіченіша нація, тим легше і швидше в стратегічній перспективі нам буде краще жити». Він подякував тим, хто творить українське слово, підтримує бібліотеки, зазначивши, що це також допомога у боротьбі з ворогом.
З перших слів виступу начальниці управління видавничої справи та бібліотечної діяльності Мінкульту Людмили Фіть стало зрозуміло – це буде не протокольна промова, а тепла й жива розмова. Вона не приховувала емоцій: «Зала» переповнена, люди сидять і стоять – це ж надзвичайно круто, що вам не вистачає місць!». Вона підкреслила: Балта має справжній скарб – свого мера, відділ культури й публічну бібліотеку.
«Таких місць мало. Ви унікальні. І головне – ви говорите про стратегію й розвиток у найважчий для країни час. Це варте поваги», – сказала пані Людмила.
Виступ директорки департаменту культури Одеської ОДА Олени Олійник став емоційною даниною всім, хто щодня зберігає культуру в громадах.
«Сьогодні, коли Україна знаходиться в надважкому стані, коли ворог поряд зі знищенням наших міст та сіл намагається знищити й нашу ідентичність, однією з надважливих задач є саме збереження нашої культурної спадщини».
Саме таким культурно-просвітницьким простором вона назвала Балтську публічну бібліотеку.
Олена Олійник подякувала всім, хто долучився до створення і розвитку цього «інтелектуального, простору» – від міського голови Сергія Мазура до колективів бібліотеки, школи мистецтв і центру культури та дозвілля.
«Ви – люди, які інвестують у підростаюче покоління. І це безцінно», – зазначила пані Олена.
Понад дві тисячі книжок для бібліотеки і дерево пам’яті
Гендиректорка Одеської національної наукової бібліотеки Ірина Бірюкова приїхала не з порожніми руками – привезла понад дві тисячі книг і саджанець гінкго білоба – того самого «дерева пам’яті», яке пережило динозаврів. Його посадили біля бібліотеки – як символ ментальної сили й довголіття.
Подарунки вона вручила директорці Балтської публічної бібліотеки Ользі Бурбелі, додавши: «Щороку ми передаємо до фондів бібліотек книги. Цього разу – 2428 книжок, які поповнять книжкові полиці бібліотеки громади».
Гендиректорка Одеської національної наукової бібліотеки Ірина Бірюкова вручає подарунки
Виконавчий директор Української Асоціації Видавців та Книгорозповсюджувачів, директор видавництва Саміт Книга, голова благодійного фонду «Бібліотечна країна» Ігор Степурін згадав про обстріли Харкова і втрати серед друкарень. Зауваживши, що цього дня на виставці представлено більшість книжок, виданих саме у Харкові. Він також вручив нові видання Ользі Бурбелі для бібліотеки, зазначивши, що для видавців дуже важливо отримати зворотний зв'язок з читачами.
У дворі Балтської публічної бібліотеки - саджанець гінкго білоби
Бібліотека — це вигідна інвестиція
Президентка Української бібліотечної асоціації Оксана Бруй сказала коротко і чітко: вкладати в бібліотеки – це вкладати в людей. Бо культура – це не витрати, це активи.
Очільник Національної бібліотеки України імені Ярослава Мудрого Олег Сербін розповів про постійний моніторинг, аналіз стану бібліотек під час широкомасштабного вторгнення. За його словами, понад тисячу бібліотек в Україні постраждало, водночас Балта – приклад відродження: «На жаль, більше тисячі бібліотек постраждало, майже 200 зруйновані, понад 4 млн фондів знищено ворогом. Але є і прекрасні приклади того, як бібліотеки не просто продовжують своє існування, а починають нову сторінку життя».
Поки у сквері святкували, у ліцеї зустрічалися з авторами
У той час, як у сквер поступово наповнювався виступами творчих колективів, у Балтському ліцеї №1 відбувалися змістовні панельні дискусії
Бути присутнім на всіх локаційних зустрічах у ліцеї, які відбувалися одночасно у різних аудиторіях було нереально. Тому кожен обирав те, що йому сподобалося.
Хтось зустрічався з письменником, сценаристом, журналістом Андрієм Кокотюхою. Саме їм сподобався його виступ у сквері, який став справжнім емоційним і життєвим монологом про силу книги, пам’ять і вибір. З гумором і теплом письменник згадав, як у дитинстві мріяв стати бібліотекарем – не заради кар’єри, а щоб мати доступ до найкращих книжок із читального залу. Цю мрію не здійснив, бо мама переконала: зарплата замала. Але любов до книги лишилася – й переросла в багаторічну творчу роботу, яка поєднала журналістику, кіно і літературу.
Були й бажаючі поспілкуватися з Віктором Пузіком, ветераном і автор фронтових текстів. Він ділився історіями про листи до сина, документальні книжки, написані від руки на передовій, і про те, як слово допомагає вистояти.
Катерина Флекман з балтськими шанувальницями
Аудиторія Катерини Флекман, письменниці, психологині й тренерки з ментального здоров’я, була жіноча. Розмова вийшла майже особиста, душевна. Пані Катерина говорила про важливість турботи про себе під час війни: «Любов до себе – це не розкіш, це – виживання».
У інших аудиторіях зустрічалися з читачами письменники Дмитро Чекалкін, Людмила Вовк – з презентацією книги «Євген Чекаленко. Людина-магніт».
А письменниця Юлія Броварна провела майстер-клас з ілюстративної ліпки тощо.
Тож можна з упевненістю сказати, що XXV форум у Балті став не просто книжковою подією, а святом культури, ремесла, громади й гідності. Усе це – українська книга сьогодні.
Слідкуйте за нами в Facebook та Viber!
Дізнавайтесь важливі новини та читайте цікаві історії першими!
