У Каневі на Черкащині відбувся XIV Всеукраїнський фестиваль творчості людей з інвалідністю «Дніпровські хвилі». Понад 150 талановитих дітей та дорослих з інвалідністю з різних регіонів України з’їхались, щоб поділитися своїми талантами, енергією та натхненням. Цей захід повернувся після тривалої перерви, спричиненої пандемією та війною, і став справжнім святом дружби, підтримки та мистецтва.
Серед учасників – представники з Черкащини, Полтавщини та Одещини. Особливо тепло глядачі прийняли виступи творчої групи «Балтяночка» з м. Балта (Одеська область).
"Балтський вальс" у виконанні Майї Руденко, Надії Лєнц та Наталії Панадей
«Балтський вальс» звучав у давньому Каневі
Цього року «Балтяночка» підготувала два танці та пісню. Спеціальним виступом став танець під „Балтський вальс“ - пісню, яку понад півстоліття негласно вважають гімном міста. Слова написав балтський поет, журналіст Семен Цванг (сучасний переклад українською – Людмили Шелих), музику - композитор Микола Сорока. Легкі блакитні сукні, ніжні рухи, щирі емоції учасниць – усе це зворушило глядачів.
Як розповіла голова ГО Одеського регіонального осередку ГО «Всеукраїнська організація Союз організацій осіб з інвалідністю України», Надія Лєнц, члени ГО «Балтська організація осіб з інвалідністю» стали невід’ємною частиною «Дніпровських хвиль» ще з початку заснування фестивалю.
Танок-флешмоб виконали Надія Лєнц, Майя Руденко, Вікторія Сапунова та Валентина Полібза
«Вони не з обмеженими можливостями, а з безмежними талантами»
Головна організаторка фестивалю, представниця Урядового уповноваженого з прав осіб з інвалідністю в Черкаській області Наталія Капустян підкреслила, що учасники фестивалю мають різні форми інвалідності — порушення опорно-рухового апарату, зору, аутизм тощо. Та попри це, вони демонструють необмежені можливості:
«Вони не з обмеженими можливостями, а з безмежними талантами», - зазначила Наталія Капустян.
У фоє міського будинку культури діяла виставка творчих робіт — від картин, вишивки, ляльок-мотанок до виробів з бісеру, виконаних людьми з порушенням моторики або пензлем, затиснутим зубами. А на сцені виступали справжні артисти — з піснями (у тому числі жестовою мовою), танцями, поезією та музикою. Наймолодшому учаснику було лише 8 років, найстаршій — 70.
Пісню "Україночка" виконує Вікторія Сапунова
З Балти починалося
Історія фестивалю «Дніпровські хвилі» насправді бере свій початок з Одещини. Саме в місті Балта ще у 2006 році було започатковано відкритий Всеукраїнський фестиваль «Зорі надії» для людей з інвалідністю. Його ініціаторкою стала Надія Лєнц, яку підтримали підприємці.
«Зорі надії» щоразу об’єднував учасників із понад п’ятнадцяти областей України та навіть з Молдови. Програма фестивалю включала творчі виступи, майстер-класи, екскурсії, спільні активності на природі. Особливо зворушливими були традиційні зустрічі на Гольмянському водосховищі та міському пляжі на березі річки Кодими, який вже є пристосований для людей з інвалідністю.
Саме атмосфера фестивалю «Зорі надії» надихнула Наталію Капустян створити подібний захід на Черкащині.
На сцені - "Балтяночка" та організаторка "Дніпровських хвиль" Наталія Капустян
«Я вперше потрапила на подібний фестиваль саме в Балті — це були «Зорі надії». Побачивши, який це сильний, глибокий і необхідний захід, я мріяла створити подібне і у нас. Так у Каневі народилися «Дніпровські хвилі», — наголосила вона.
Щорічність проведення фестивалю «Зорі надії», як і «Дніпровських хвиль» перервала пандемія, потім війна. Але це не скасовує того факту, що ці два фестивалі — у Балті й Каневі — стали живими осередками інклюзії, людяності й мистецтва.
Шістнадцятий фестиваль у Каневі завершився екскурсією до Шевченкової гори, прогулянками набережною Дніпра та спілкуванням, що залишило по собі тепло і надію.
При написанні матеріалу використано інформацію Канівської міської ради
Слідкуйте за нами в Facebook та Viber!
Дізнавайтесь важливі новини та читайте цікаві історії першими!
