У день народження знаного українського сатирика Степана Олійника біля його пам’ятника, що розташований на подвір’ї Балтського ліцею №1 імені Олеся Гончара, відбулася урочиста церемонія вшанування його постаті.
На заході зібралися учні, вчителі, гості та всі ті, хто добре пам’ятає, ким для нашої культури була і залишається ця людина – майстер глибокого, тонкого гумору, який бачив життя крізь призму сміху.
Під час події також згадали видатного українського письменника Олеся Гончара, який, як і Олійник, народився 3 квітня. Цей збіг дат став символічним для української літератури, адже обидва митці залишили вагомий слід у культурному надбанні нації.
Сатира, що була сильнішою за цензуру
Директор Балтського історичного музею Петро Ткач, виступаючи перед зібранням, нагадав про вагу слова у складні часи.
«Олійник жартував так, що сміялися всі, лише влада нервово здригалася», — сказав він. За його словами, сатира Степана Олійника завжди була не просто жанром, а способом опору. «Його гумор — це правда, обгорнута у сміх», — додав Петро Ткач.
Петро Ткач, директор Балтського історичного музею
Він також розповів про те, що будучи студентом педагогічного вузу, Степан Олійник носив вишиту сорочку.
«За цю вишиту сорочку його посадили в тюрму. І тільки завдячуючи тому, що в нього було дуже багато друзів, які написали листа і виклопотали йому вольницю, щоб Степан міг повернутися знову до навчання... Не цураймося нашого українства», - наголосив Петро Ткач.
Таїсія Крисько, лауреатка премії ім. Степана Олійника
Відома Балтська журналістка, лауреатка премії імені Степана Олійника Таїсія Крисько згадувала гумориста з теплом і любов’ю: «Він писав сатиру, тому що не міг терпіти в нашому суспільстві оте все зло, оті недоліки, негаразди, які були. І він висміював своїм пером, своєю сатирою. Але робив це з любов'ю. Він сміявся, але ніколи не принижував. У цьому й була його сила – в доброму слові, яке ставало зброєю».
Надія Коптєва, директорка Балтського ліцею №1 ім. Олеся Гончара
Директорка ліцею Надія Коптєва не приховувала емоцій, коли говорила про Степана Олійника й про Олеся Гончара:
«Я говорю про нього як про людину, яка є теж, як Тарас Шевченко пророком нашої нації, тому що коли ви станете дорослими і когось зацікавлять щоденники Олеся Гончара, ви побачите, як багато він казав з того, що є актуальним. Він нібито ще в 1990-ті роки писав те, що відбувається сьогодні, сказала, зокрема, вона, звертаючись до учнів. – Коли ми говоримо про нашого земляка Степана Олійника, то його гуморесок не знати не може ніхто. Ви маєте пишатися тим, що він є нашим земляком. Саме у ваших руках – тримати пам'ять надалі для того, щоб і ваші діти, і ваші онуки могли пишатися цим».
Сум поруч з гумором живе
Надія Коптєва провела паралель між пам’ятником Олійнику і банерами-«кубами», встановленими на центральній площі міста, на яких зображено загиблих героїв.
«Між цими кубами – мовчазними свідками нашої болючої сучасності – стоїть пам’ятник людині, яка вміла сміятись. І це контраст, який не можна не відчути. Він нагадує нам, як важливо зберігати людяність навіть у темні часи», – сказала вона, зазначивши, що серед загиблих є чимало випускників ліцею.
Фото: Балтська міська рада
Петро Ткач додав, як боляче звучить сучасна статистика:
«Сто сімей у нашій громаді вже втратили своїх синів і дочок. Сто... І це лише тут». Після цих слів на подвір’ї ліцею повисла тиша – глибока і тривожна.
Це був день пам’яті не лише про великого гумориста, а й про те, що сміх – це не завжди розвага. Іноді – це наша зброя. Часом – наша надія.
Детальніше дивіться у нашому відеосюжеті:
Слідкуйте за нами в Facebook, Telegram та Viber!
Дізнавайтесь важливі новини та читайте цікаві історії першими!
