Війна залишає глибокий слід не лише на полі бою, а й у серцях тих, хто повернувся додому. Реабілітація та адаптація ветеранів до мирного життя – це складний та багатогранний процес, що потребує комплексного підходу. Фахівці з супроводу ветеранів допомагають у цьому непростому процесі.
Ніна Вишневська з Балти – одна з таких фахівчинь, яка працює з ветеранами, демобілізованими особами та їхніми сім’ями. Її робота – це не просто виконання обов'язків, а справжнє покликання, сповнене співчуття, терпіння та безмежної відданості. У цьому інтерв'ю пані Ніна поділилася своїм досвідом, розповіла про труднощі та перемоги, а також відверто відповіла на запитання про особисте.
З поля бою – додому: перші кроки на шляху адаптації
- Пані Ніно, назва вашої посади говорить сама за себе. І все ж таки: хто саме звертається до вас по допомогу?
- Ветерани війни, демобілізовані особи, члени сімей загиблих та зниклих безвісти. Також до нас можуть звертатися ветерани Революції Гідності та військової служби. Ще не так давно слово «ветеран» асоціювалося у нас з людьми похилого віку, з людьми, які воювали під час II Світової війни. Сьогодні ветерани - це наші брати й сестри, це наші сини й доньки, які стали на захист України від російської агресії. Їм дуже важко перейти від військового життя до цивільного. Тому в Міністерстві ветеранів була запроваджена така посада, як фахівець із супроводу ветеранів війни та демобілізованих осіб.
- Яку саме допомогу ви надаєте?
- Одразу скажу – довідки я не видаю, але консультую, допомагаю оформити документи, звернення чи скарги до відповідних органів, як-от Міністерство оборони, Національна прикордонна служба, Уповноважений із прав людини. Співпрацюємо також із територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки. Після кожного звернення заводимо справи. Основна мета – супроводжувати ветеранів і членів їхніх сімей під час адаптації до цивільного життя: допомагати отримати документи, шукати житло, переїздити, знаходити програми підтримки для ветеранів та ветеранок.
Подолання бюрократичних джунглів: навігація в системі підтримки ветеранів
- Ви тільки почали свою діяльність Вже є якийсь результат?
- У нас вже понад 17 справ. Є чотири документи, які потрібно заповнити: анкета, заява, індивідуальний план і «карта ветерана». Ми реєструємо справу в електронному кабінеті на порталі "є-Ветеран" через "Дію". Людина також може самостійно подати заяву та вибрати фахівця зі свого регіону.
- Будь-кого?
- Так. До мене, приміром, можуть звертатися мешканців інших громад, де такого фахівця немає. Перехід ветерана з військової служби до цивільного життя ми умовно називаємо «шлях ветерана». «Шлях ветерана» здійснюється за допомогою державних програм, а також на місцевому рівні. В Балтській громаді ініціативу підтримано на рівні керівництва та депутатського корпусу Балтської міської ради. У нас високий рівень підтримки ветеранів і родин загиблих. Порівняно з іншими громадами, в Балтській ми маємо сильну волонтерську діяльність та співпрацю з місцевими органами влади. Це допомагає швидше розв'язувати питання, які виникають у військових та їхніх родин.
- Як ви допомагаєте родинам зниклих безвісти?
- Ми діємо за розробленою дорожньою картою: спочатку звернення до ТЦК, потім отримання витягу з досудових розслідувань, подальша співпраця з МВС, координаційним штабом з питань військовополонених, Національним інформаційним бюро, СБУ та Міжнародним комітетом Червоного Хреста. Якщо людина не може самостійно оформити заяву, ми допомагаємо їй у цьому.
Понад папери: людське обличчя допомоги
- Ви надаєте психологічну підтримку?
- Так, часто до нас приходять люди в шоковому стані, не знають, що робити далі. Їм не тільки потрібна юридична допомога, а й просте людське розуміння та підтримка. Буває, що ми разом сумуємо, але потім заспокоюємось і продовжуємо працювати.
- Для цієї роботи потрібна певна підготовка?
- Так. Я пройшла навчання в Чорноморському національному університеті імені Петра Могили. Це була ініціатива Міністерства у справах ветеранів, і нас було лише троє фахівців від Одеської області. Ми отримали відповідні посвідчення та сертифікати.
- Підтримуєте зв’язок з колегами?
- У нас є мережа фахівців з різних регіонів України – Миколаїв, Львівщина, Сумщина та інші. Ми спілкуємося, ділимося досвідом, отримуємо підтримку від юристів і ветеран-хабів.
- 10 січня відбувся візит ГО "ВЕТЕРАНС ХАБ ОДЕСА" до громади. Ви з ними також співпрацюєте?
-Так. Це була зустріч, присвячена юридичній та психологічній підтримці ветеранів. Були проведені консультації юриста та кейс-менеджера. Також психологиня ГО "ВЕТЕРАНС ХАБ ОДЕСА" провела тренінг для представників місцевих органів влади, лікарень, шкіл, як працювати з людьми, які мають ПТСР. Наш юрист прийняв під час цієї зустрічі 15 звернень. Деякі питання вдалося вирішити одразу.
Прийом під час зустрічі ГО "ВЕТЕРАНС ХАБ ОДЕСА"
- Є відчуття наскільки важливою є ваша робота?
- Звичайно. Ветерани проходять через пекло війни, і їм потрібен час для адаптації до цивільного життя. Ми не тільки допомагаємо їм з документами, а й намагаємось повернути їх у соціум, підтримати морально. Важливо, щоб вони не почувалися забутими та непотрібними. З досвідом приходить розуміння, що деякі процеси можна прискорити. Наприклад, у перших справах мені потрібно було більше часу на реагування, зараз я вже знаю, як діяти оперативніше. Також було б добре зменшити бюрократичні процедури, щоб ветеранам не доводилося ходити по багатьох інстанціях.
- Чи маєте ви можливість впливати на покращення системи?
- Так, ми постійно передаємо пропозиції щодо вдосконалення порталу "є-Ветеран", співпрацюємо з фахівцями, які розробляють цей ресурс, щоб зробити його більш зручним.
- Ви багато років працювали в школі вчителькою. Це допомагає в роботі тепер?
- Це абсолютно нова сфера для мене, але навички роботи з людьми допомагають. Я розумію, наскільки важливою є ця місія – допомагати тим, хто захищав нас, і робитиму все, що в моїх силах.
Шлях до покликання: особиста історія та мотивація
- Можна запитати про особисте?
- Так.
- У вас чималий педагогічний стаж. Чому ви пішли зі школи?
- Я працювала в Балтському ліцеї №3 понад 24 роки, викладала інформатику. Роботу свою дуже любила. Але моє життя нерозривно пов’язане з військовими: мій чоловік – ветеран, інвалід другої групи, а син нині служить. До того ж наша сім’я пережила втрату – мій племінник загинув. Все це стало поштовхом до того, щоб допомагати ветеранам та їхнім родинам. Дізнавшись про конкурс на сайті Міністерства ветеранів, я подала заявку, пройшла відбір та складну співбесіду в Подільській районній військовій адміністрації. Було вісім кандидатів, але лише п’ять з нас успішно пройшли тестування. Мене дуже підтримували керівники району, і це допомогло зробити цей важливий крок у моєму житті.
- Чи допоміг вам особистий досвід у цій справі?
- Так, коли моєму чоловікові знадобилася допомога, ми зіткнулися з бюрократичними труднощами. Довелося самостійно шукати вихід, проходити складні процедури оформлення документів. Тепер я розумію, що відчувають ветерани, коли повертаються додому, і намагаюся зробити цей процес для них легшим.
- Дякую, пані Ніно, за відверту розмову.
- Дякую вам за увагу. Я хочу додати, що введу приймання у кабінеті №9 у приміщенні ЦНАПу. Телефон для довідок 066 21-49-319. Захисники та захисниці, ветерани та ветеранки, члени сімей загиблих, зниклих безвісти, полонених, чекаємо вас. Допоможемо в оформленні документів, знайдемо слова підтримки. Дякуємо вам за ваш нелегкий шлях, вашу підтримку та ваш захист.
Слідкуйте за нами в Facebook, Telegram та Viber!
Дізнавайтесь важливі новини та читайте цікаві історії першими!
