Питанню гендерної рівності в Україні почали надавати належну увагу лише в часи незалежності. А про потребу гендерноорієнтованого виховання дітей заговорили зовсім недавно. То з якого ж віку належить починати таке виховання? У чому воно полягає і яка його мета?
Новинар.City дослідив «Методичні рекомендації «Особливості гендерного виховання дітей дошкільного віку» та плани занять вихователів Захарівського дитячого садка. І ось що ми виявили.
Розуміння, що таке гендер, починається ще з дитинства
Школа, університет чи будь-який інший заклад – це не просто місце, де діти вчаться читати, писати або вирішувати задачі. Це простір, де вони соціалізуються, засвоюють суспільні цінності та норми, і де формується їхній світогляд. Саме з дитячого садочка діти починають розуміти, що означає бути дівчинкою чи хлопчиком, і які очікування суспільство має від них залежно від статі.
Хоча на законодавчому рівні гендерна рівність вже прописана, реалії дитячих садочків все ще залишаються складними. Гендерне виховання часто плутають із статевими ролями, які традиційно диктують дітям, як вони мають поводитися залежно від того, хлопчик це чи дівчинка. Наприклад, на освітніх порталах часто можна зустріти твердження, що метою виховання є підготовка дітей до «їхньої ролі» у стосунках із протилежною статтю або в сім'ї. Тобто дівчинка має засвоїти роль майбутньої матері та дружини, а хлопчик – батька та чоловіка.
Освітяни говорять про необхідність відмовлятися від стереотипів і виховувати дітей рівноправно. Однак, за їхніми словами, важливо враховувати статеві відмінності в розвитку дітей. На їхню думку, виховання все одно має бути різним для хлопчиків і дівчаток, аби підготувати їх до майбутніх ролей у сім'ї та суспільстві. У цьому контексті часто йдеться не про рівність, а про те, щоб дівчатка і хлопчики чітко знали, якою має бути їхня "правильна" поведінка у дорослому житті.
Ірина Романова, директорка дитячого сада "Веселка"
«Гендерне виховання починається з народження, адже, з’явившись на світ, дитина потрапляє в сім’ю, де головними особами в житті маляти стають її батьки або той/та/ті люди, які доглядають, – пояснює нам директорка дитсадка Ірина Романова. – Отже, із раннього віку у неї формується уявлення про гендерні ролі: жінка робить ось це, а чоловік ось це; жінка поводиться так, а чоловік – ось так-то».
Коли дитина приходить в дитячий садок, вона вже має свою «гендерну модель» і усвідомлює власну належність до конкретної статі. На жаль, не завжди та модель, яку дитина бачить в родині, є такою, яку варто переносити в майбутньому на власну сім’ю.
Тому й потрібне відповідне виховання у дитсадку – створюючи альтернативні варіанти, ми можемо м’яко коригувати уявлення маляти про гендерні ролі чоловіка і жінки, а отже – самої дитини, коли вона стане дорослою. Власне, позбавити дітей гендерних стереотипів, наприклад, щодо призначення у суспільстві чоловіків і жінок, а дати натомість розуміння, що важливим є те, до чого у них є інтерес і здібності.
Під час одного із занять
Через гру все сприймається краще
Хоча світ стрімко змінюється, досить часто в родинах, навіть молодих, зберігаються застарілі стереотипні уявлення про те, як мають виглядати і чим займатися жінки і чоловіки. Наприклад, попри те, що переважно у сучасних сім’ях дружини, як і їхні чоловіки, заробляють гроші, після роботи увесь хатній клопіт: прання, куховарство, миття посуду, прибирання (а потім, якщо дитина ходить у школу, ще й перевірка домашнього завдання) – усе це часто лягає на плечі винятково жінки. Бо це, бачите, нібито суто «жіноча» робота. Тож поки чоловік відпочиває на дивані з телефоном в руках, дружина тягне «другу зміну».
До такої моделі поведінки матусь і татусів змалечку звикають діти і, звичайно ж, вони вважають її нормальною, правильною.
Виховний захід у дитсадку
Чи може це виправити дитячий садок? Яким чином? Ірина Вікторівна розповідає:
«Діти найкраще сприймають інформацію через гру, тож ми практикуємо сюжетно-рольові ігри, зокрема – родинної тематики. Наприклад, імпровізуємо на тему «До нас йдуть гості». Ситуація кожній дитині знайома з власного досвіду, тож дівчатка починають робити те, що роблять їхні мами, коли чекають гостей (прибирають, накривають стіл, розкладають серветки тощо), а хлопчики – те, що роблять їх татусі, тобто досить часто просто сідають чи лягають «на диван» в очікуванні гостей.
Як ми можемо змінити такий стереотип у маленьких діток? Ми пропонуємо хлопчикам долучитися до дівчаток. Вони охоче це роблять, до речі, а потім дуже задоволені собою. Хоча, буває, кажуть: «Але мій тато так не робить». Тоді ми кажемо: «А ти спробуй йому запропонувати ввечері помити посуд, і якщо погодиться, то зробіть це вдвох з татком». Буває, хлопчики приходять вранці в дитсадок і хваляться: «А я вчора мамі допомагав прибирати!», а з ще більшим задоволенням кажуть: «А ми з татом ввечері тарілки мили!». Таким чином малеча бачить, що і така модель стосунків чудово працює».
Буває і так, що під час гри «у родину» дівчатка і хлопчики, копіюючи батьків, починають лаятися, іноді й нецензурно, а трапляється, на жаль, що й інсценують бійку. Так діти переймають досвід сім’ї, у якій зростають. З ним вони переважно йдуть у власне доросле життя.
Чи можуть з цим щось вдіяти педагоги дитячих садків і шкіл?
«Без участі батьків/опікунів – нічого. Родина – найпотужніший приклад і інструмент виховання», – впевнена директорка дитячого садка.
Які ж гендероорієнтовні ігри проводять у дитсадку
Проаналізувавши плани занять вихователів, як не прикро, ми виявили, що ігри, які пропонуються для малюків, зовсім не сприяють руйнуванню гендерних стереотипів, а навпаки – закріплюють їх у свідомості. Заняття починається з уявної подорожі в казкову країну, в якій жили «лицарі і прекрасні дами». Причому, «хлопці були сміливі та сильні, а дівчата – добрі та турботливі». Ось і перші нав’язувані стереотипи. Виходить, що дівчатка не можуть бути сміливими та сильними, а хлопчики – добрими та турботливими?
А потім дітям пропонують у віршованій формі розповісти про себе. Це виглядає так:
А що хлопчики можуть розповісти про себе?
Діти читають вірші:
Нехай плачуть бурульки і іржаві відра
І мокрі капелюхи: кап-кап
Адже ми – чоловіки, плакати без причини
Не можна нам по чину ніяк!
Нехай синці, ліхтарі, навіть шишки -
Не можна нам заплакати ніяк.
Адже ми ж хлопчаки, а значить-чоловіки.
Ми сліз не покажемо ніяк!
Вихователь: Дівчатка, що ви розкажете про себе ?
Ми - дівчата, це значить - скромні, приємні
І у всіх своїх справах дуже акуратні.
Любимо в ляльок і посуд ми з подружками грати
І проліски навесні на пагорбі збирати.
А поплачемо ми трошки - це не вважається.
Тому, що ми - дівчата, нам це дозволяється.
Що прикметно – цю розвагу пропонують для вихователів на освітньому ресурсі «На урок» в статті «Організація ґендерного виховання з дітьми дошкільного віку».
Які стереотипи закладають наведені «вірші»? Насамперед те, що хлопчики/чоловіки не плачуть, а дівчатка – можуть. Це вкрай небезпечний стереотип, який формує уявлення про чоловіків як сильних, на яких можна покластися, а дівчат – як слабких створінь, а отже таких, які нічого не вирішують самостійно і при перших проблемах плачуть. Невміння проявляти емоції, пригнічення емоцій можуть бути із найбільших поширених причин серцево-судинних захворювань у чоловіків (45+ років) і ранньої смертності. Окрім того, пригнічення емоцій впливає на невміння проявляти любов, ніжність, чуйність чоловіків до своєї дружини і дітей. Другий момент – що хлопчиків ні з якими речами/заняттями не пов’язують, а дівчаток – із ляльками і кастрюлями, що відразу формує стереотипний образ дружини і доглядальниці, а не самодостатньої особистості, яка має право на реалізацію своїх мрій і можливостей. Ці стереотипи призводить у дорослому віці до домінування чоловіків і дискримінації жінок, в тому числі – і насильства над ними.
І далі, згідно рекомендацій цієї статті, вихователька «закріплює» все такими словами:
«Хлопчики і дівчатка в чомусь схожі, але в той же час дуже відрізняються один від одного, з цим треба рахуватись і завжди про це пам'ятати. Дівчинка - це майбутня жінка. Дівчата, охочі стати прекрасними дамами, не плачуть з будь-якого приводу, не кричать, не лаються, намагаються бути ніжними, чуйними. Дівчатка не лізуть в бійку і самі ніколи її не починають. Хлопчик - майбутній чоловік. А справжній чоловік ніколи не образить жінку. Він завжди готовий прийти на допомогу. Він сильний і бере на себе всі труднощі. Хлопчик, який хоче стати таким, ніколи не образить дівчинку. Він вміє захищати дівчаток від неприємностей і небезпек. Ось у мене на дошці якраз і зображені такі дівчатка і хлопчики (розглядання картинок)».
У цьому тексті – цілий «букет» стереотипів. Розглянемо.
Дівчинка – мама, дружина, прекрасна дама, яка не лається. Чому б не додати ще слова О.Фреймут, що леді не їдять і не какають? А ще дівчинка, за рекомендаціями, не лізе в бійку. Звісно – і тоді дівчинку в дорослому житті можна бити, а вона не буде захищатися, бо навчена бути скромною, тихою і ніжною. Чи не тому більше 80% постраждалих від насильства – жінки? А ще такі установки не дають орієнтиру для дівчаток бути воїнками. Це ж нічого, що в країні – війна і сьогодні в ЗСУ служить 68 тис. жінок?
Хлопчик – чоловік, який за все відповідає і не ображає дівчаток і завжди захищає від небезпек. По-перше, наскільки справедливо всю відповідальність за своє життя і життя родини покладати лише на чоловіків? У сучасному суспільстві працювати лише одній людині і забезпечувати родину – практично неможливо та й жінки уже давно працюють поза домом.
По-друге, від кого, яких небезпек хлопчик має захищати дівчинку? Від інших хлопчиків? Тобто ми визнаємо, що причина – в хлопчиках? Чи не тому, що вони відразу – в домінуючій позиції через той же стереотипний розподіл ролей? А порада ніколи не ображати дівчаток раптом не означає, що хлопчиків можна? Чи не доречніше усім дітям говорити, що ніхто нікого не має ображати за жодною ознакою, а навпаки - поважати?
Йдемо далі. Вже в першій дидактичній грі «Знаряддя праці» дітям пропонують із запропонованих предметів відібрати окремо ті, що потрібні для роботи жінкам і чоловікам. І коментують, що кермо – це для шоферів-чоловіків (жінки хіба не бувають водійками? Їхня кількість зросла особливо за час повномасштабного вторгнення і вони не лише водять легкові авто, а й трактори і вантажівки), а голка з ниткою – для швачок-жінок (хіба немає чоловіків, які шиють? Є! І вишивають, і тчуть килими і працюють дизайнерами одягу).
В іншій вправі «Фізкультхвилинці» дітям пропонують підібрати слова, які характеризують окремо хлопчиків і дівчаток. І що ми бачимо? Відповідно до плану заняття виходить, що хлопці: сильні, влучні, відважні, розумні, захисники. А дівчата: добрі, красиві, охайні, нарядні, ласкаві, господині. Так, наче не існує жінок, які першими перепливали Ла-Манш, здійснювали навколосвітні подорожі літаком, мандрували велосипедом, долали пустелі, а сьогодні продовжують виборювати призові місця на різного рівня змаганнях в різних видах спорту. Але нащо це дівчаткам і хлопчикам знати, краще відразу покажемо, в кого яке місце в житті?
Також дітям пропонують відгадувати загадки і відповідати: хлопчик чи дівчинка. Ось приклад цих загадок:
«1.Навесні вінки з кульбаб плетуть звичайно, тільки... (дівчатка)
2.Болти, шурупи, шестерні знайдеш в кишені у ...(хлопчики)
3.Ковзани на льоду креслили стрілочки, в хокей грали тільки ...(хлопчики)
4.Базікали годину без перепочинку в квітчастих платтячках...(дівчата)
5.При всіх помірятися силою звичайно люблять лише...(хлопчики)»
На жаль, говорити про гендероорієноване виховання в дитячих садках не доводиться, тому що самі вихователі не володіють необхідною інформацією. А те, що їм пропонують для занять на всеукраїнському рівні, лише сприяє поширенню гендерних стереотипів. І навіть прийнята в березні минулого року «Стратегія впровадження гендерної рівності у сфері освіти до 2030 року» на місця поки що на практиці не дійшла. А це важливий документ, у якому поставлено для освітньої галузі багато завдань. І не лише про викорінення гендерних стереотипів. Освітні заклади мають стати простором поваги до людської гідності, недискримінації, інклюзивності та протидії насильству, зокрема за ознакою статі.
Матеріал створено за підтримки Волинського прес-клубу
Слідкуйте за нами в Facebook, Telegram та Viber!
Дізнавайтесь важливі новини та читайте цікаві історії першими!
