На півночі Одещини відкрили притулок для осіб, що постраждали від домашнього насильства. Це важливий крок до вирішення проблем, які для багатьох родин стали причиною фізичних, психологічних та соціальних страждань. Про роботу притулку ми поговорили з Таїсією Скрипник, заступницею Подільського міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради.
Таїсія Скрипник
Захист від насильства надається і для жителів інших громад
— Як виникла ідея заснувати такий притулок?
— Домашнє насильство зараз — явище дуже поширене, і ми докладаємо всіх зусиль для того, щоб зменшити це зло і надати допомогу постраждалим. Ідея створити притулок виникла давно. Я працювала начальником відділення кримінальній міліції у справах дітей і вже тоді відчувалась потреба в безпечному місці для жертв домашнього насильства. Однак у громаді не було коштів, і ми не мали змоги це зробити. Зараз гроші знайшли: розробили проєкт і створили цей притулок за кошти державної субвенції.
Наразі він розрахований на десятьох дорослих і одне немовля. Тут створені всі умови для проживання, щоб люди могли знайти захист від насильства. Також ми надаємо юридичну, соціальну, психологічну та медичну допомогу.
— У притулку можуть знаходитися лише жителі Подільської громади?
— Ми маємо змогу надавати соціальну підтримку не тільки мешканцям нашої громади. Наразі розробляємо меморандум, будемо укладати договори з іншими громадами. Надалі вони зможуть подати нам клопотання і розмістити в притулку своїх людей на стільки, на скільки це потрібно.
Для жителів нашої громади, а також ВПО, що тут проживають, послуги притулка безкоштовні. За мешканців інших громад платить та громада, яка направляє постраждалих, але це невеликі кошти, які громада спроможна заплатити.
Постраждалі від насильства можуть проживати у нас до трьох місяців, в разі необхідності — до шести місяців. В цей період ми працюємо з людьми: проводимо соціальну адаптацію, готуємо їх до можливих змін в житті. Для когось це розлучення, пошук нової роботи, влаштування дітей в садочок. Обговорення та підтримка — задача нашого психолога та соціальних працівників, які контактують з потерпілими.
Працівники притулку знаходяться тут на постійній основі. Ставка керівника і технічного працівника оплачується з місцевого бюджету, а зарплату чотирьом працівникам та психологу платить наш донор — Фонд Народонаселення ООН в Україні через ГО «Громадський Рух «Віра, Надія, Любов». Так само фінансується навчання наших фахівців — тренінги, підвищення кваліфікації тощо.
Прихисток можуть отримати не тільки жінки
— Розкажіть більше про роботу притулку. Кому вже вдалось допомогти?
— Насправді ми почали працювати з початку року, але офіційне відкриття відбулося лише нещодавно. Це знакова подія, адже на півночі Одеської області це один такий притулок. Першою постраждалою, що до нас потрапила була мати з дитиною. Жінка отримала юридичну та медичну допомогу. Відзначу, що фахівці спрацювали дуже ефективно. По цій справі навіть порушено кримінальне провадження.
Поки що у притулку отримали допомогу четверо людей, але досі в інших громадах не знали про наш заклад. Тому на відкриття запросили заступників керівників громад з соціальної роботи, вони сказали, що це потрібно, дієво, і що всі готові співпрацювати.
В нас вже діє мобільна бригада, консультативна служба надання первинної соціально-психологічної допомоги постраждалим, працюють кейс-менеджери, які перенаправляють людей за потребами. У нас вже майже створена лінія, яка є зразком роботи по наданню допомоги постраждалим від домашнього насильства та насильства за ознакою статі, зокрема сексуального насильства в умовах збройного конфлікту. Структура розвивається завдяки нашим донорам.
— У притулку можуть знаходитися лише жінки чи чоловіки також? Наскільки потерпілим тут безпечно перебувати?
— Чоловіки також мають право попросити прихистку, але живуть вони окремо. Адреса притулку не розголошується, щоб кривдник не мав можливості переслідувати жертву. Це, власне, один із пунктів договору, який укладається між притулком та постраждалою особою. У нас встановлені камери спостереження, і ми бачимо, що відбувається. У договорі вказано правила поведінки, недопущення вживання спиртних напоїв та інше.
Якщо людина потрапляє у притулок, то це вже кризова ситуація. Просто залишити свій будинок, взяти тільки дітей за руку і піти — кричущий випадок. Однак в цей момент людина має розуміти, що у житті треба щось змінювати. Звичайно, наші фахівці, психологи працюють над тим, щоб потерпіла усвідомила: вона може розірвати коло насильства і жити зовсім по-іншому. Ми готові підставити плече.
У потерпілих є дах над головою, ми забезпечуємо їх одягом, взуттям, адже вони приходять до нас без нічого. Людям надаються усі необхідні послуги. Але перш за все — це охорона життя і здоров’я потерпілих та їх дітей. У притулок не можна помістити просто дітей, вони мають бути тільки з батьками. Бувають випадки, коли батьки кривдять дітей, тоді з ними має бути хтось з рідних.
Хто працює з кривдниками
— Як налагоджений побут тих, хто проживає у притулку?
— Тут є пральна машинка, плита, холодильник, мікрохвильова піч, облаштовані місця для приготування їжі. Ми не готуємо. Кожна жінка має змогу приготувати собі та свої дітям те, що захоче. На перший період ми даємо продукти харчування. Потерпіла має змогу доглядати за своїми дітьми, адже в цей час з нею працюють наші фахівці.
— Як у майбутньому можуть складатися долі ваших підопічних. Чи проводиться якась робота в їхніх сім’ях?
— Якщо людина потрапляє до нас, звичайно, поліція знає про цей випадок. На кривдника складається адміністративний протокол, його притягують до відповідальності. Є програма корекції поведінки кривдників і психологи працюють з ними, але це вже не психологи притулку. Для роботи з кривдниками є фахівці центрів надання соціальних послуг або центрів соціальних служб. Вони проходять спеціальне навчання, мають відповідну сертифікацію.
Отже жінка проживає у притулку, з нею працюють психологи, надають соціальні послуги для адаптації. В той самий час з кривдником працює психолог — робота проходить над корекцією його поведінки. Якщо кривдник відмовляється від проходження такої корекційної програми, то проти нього порушують кримінальну справу, відкривають кримінальне провадження.
У європейських країнах така практика існує вже давно. І слава Богу, що вона дійшла до нас. Іноді сім’я продовжить жити разом (після роботи з психологами та соціальними працівниками), але є такі випадки, коли люди розуміють, що вони не будуть разом, тому персонал притулку працює над тим, щоб жінка знайшла роботу, влаштувала дітей в садочок.
У нас працює мобільна бригада: фахівець, психолог і водій. Вони виїжджають, коли надходять повідомлення не лише від поліції, а й від людей, що потерпають від домашнього насильства. У екстрених випадках бригада може одразу забрати потерпілих до притулку. Ми проводили велику інформаційну кампанію, і люди до нас звертаються.
Важливо: коли постраждалі від домашнього насильства отримують відповідний статус, їм надається безоплатна первинна допомога. Зазначу, що наш донор, Фонд Народонаселення ООН в Україні працює над розвитком таких структур у кожній громаді. Тому й інші можуть налагодити таку роботу. Однак дуже важлива підтримка голів громад. Ми маємо таку підтримку з боку Олега Албанського, керівника Подільської громади.
Відзначу, що працюємо з фондом два роки і наразі спостерігаємо зменшення випадків домашнього насильства.
Підготовлено у рамках проєкту «Медіатори» медійної агенції «Або».
Слідкуйте за нами в Facebook, Telegram та Viber!
Дізнавайтесь важливі новини та читайте цікаві історії першими!
