Вікторію Василівну Стягайло, вчительку фізики, завуча Любашівського ліцею №2 добре знають в Любашівці. Її поважають за високий професіоналізм і нестандартні методи викладання свого предмету.
Вікторія Стягайло
Усе розпочиналось зі школи
Пам’ятаєте уроки фізики у школі? У радянські часи вчителі не користувались новітніми технологіями, проте вони знання давали міцні. Про це з вдячністю пригадує в нашій розмові пані Вікторія.
- Коли я навчалась у Ясенівській середній школі, педколектив був справжньою гордістю сільської інтелігенції. У класах було по 25-27 учнів, і навіть паралельні класи, тож було кого навчати, – розповідає моя співрозмовниця. – Наші наставники докладали усіх зусиль, щоб передати нам свої знання, тому й не раз дякували за те вже й після закінчення школи. Запам’ятались окремі моменти з шкільного життя, на мій погляд, дуже яскраві. У завуча Василя Семеновича Закревського на уроках з математики завжди була ідеальна тиша, а ще він був оригінальним – викладав свій предмет у віршах, щоб ми краще засвоювали матеріал. Вчителька хімії, Лідія Яківна Копиця, також використовувала вірші для пояснення валентності хімічних елементів. Фізику викладала Клавдія Семенівна Гончар, яка робила це так майстерно, що даний предмет став моїм улюбленим. Саме завдяки їй я вирішила обрати професію вчителя фізики, бо ж мала такий позитивний приклад для наслідування!
Нам дуже подобались молоді вчителі, ми спостерігали, як вони одягались, як майстерно вели уроки. От приходила Ганна Миколаївна Готовкіна у вив’язаній власноруч сукні чи светрі, ми тамували подих, слідкуючи за її рухами, і біологія ставала нашим улюбленим предметом! Учні також з великою повагою ставились до Василя Федоровича Герасименка та Анатолія Івановича Капіци, які знайомили нас з історією різних епох і періодів. Тетяна Миколаївна Капіца викладала рідну українську мову, і її уроки були надзвичайно цікавими.
Це були роки, коли батьки абітурієнтів навіть не знали, де знаходиться приймальна комісія, а вступити до вищого навчального закладу можна було лише завдяки знанням. Мама героїні моєї розповіді Галина Василівна Хатан усе ж чекала біля університету, виявила неймовірну підтримку та віру у свою доньку Вікторію, яка складала важливий екзамен з фізики. Біля Одеського університету імені Іллі Мечникова, чекаючи на важливий момент, вона переживала за успіх своєї доньки. Галина Василівна вкладала у цей день особливий сенс, бо розуміла, що це не лише випробування знань, а й важлива подія, що визначатиме подальший шлях Вікторії у навчанні та кар’єрі. Хвилюватись було чого, золоті медалісти таким чином підтверджували знання, набуті у школі. Коли Вікторія вийшла до неї з навчального корпусу, жінка захвилювалась:
- Чому так швидко, може, щось трапилось?
- П’ятірка, мамо! У білеті питання були з шкільної програми про рух, швидкість, тобто, не важкі.
Найбільша складність полягала у тому, що усі дисципліни у вузі викладались російською мовою, тоді як у сільській школі усі терміни вона вивчала українською. Минуло чимало часу, перш ніж дівчина адаптувалась до таких змін. Дипломна робота землячки стосувалась використання аерозолів. Керівник пропонував продовжити навчання в аспірантурі, але дівчина на той час вже вийшла заміж і цей проєкт залишився нереалізованим.
Початок трудового шляху
Свою трудову біографію молода вчителька розпочала у Познанській середній школі. Згодом, через сімейні обставини, переїхала до Любашівки, де й продовжила працювати у середній школі №2. Спочатку вихователем групи продовженого дня, але, завдяки своїй наполегливості та любові до фізики, швидко отримала можливість викладати свій улюблений предмет. Її уроки завжди відрізнялися цікавими експериментами та інтерактивними методами навчання, що захоплювало учнів.
Вікторія Стягайло з учнями
Крім того, вона стала класним керівником, що дозволило глибше познайомитися з учнями та їхніми батьками. Уже випустила три класи, кожен з яких згадує її з великою вдячністю та повагою. Нинішні вихованці Вікторівни Василівни щойно перейшли до сьомого класу.
- У школі всі знають, що ви не кричите на вихованців.
- Працювати з дітьми й справді важко, – відповідає Вікторія Василівна, усміхаючись. – Тим більше з нинішнім поколінням, яке має змогу користуватись інноваційними технологіями, про які ми колись і мріяти не могли. Дітей просто треба любити, знаходити з ними спільну мову, отой всім відомий ключик до кожної дитини, адже вони всі різні. І не забувати, що ми вже ніколи не будемо дітьми, а вони будуть такими, як ми. Буває, я серйозно починаю говорити, якщо мене щось схвилювало, і тут хтось з дітей промовляє:
- А ваші очі сміються!
Найважливіше у професії вчителя – говорити з учнями на спільній мові, розуміти їхні потреби та виявляти їх перспективи.
Мій зв’язок з випускниками не обмежується лише шкільними стінами. Навіть після закінчення навчання вони залишаються у моєму житті. Час від часу вони приходять до мене в гості або звертаються за допомогою. Тоді я розумію, що моя роль вчителя важлива не лише під час уроків, але й у повсякденному житті цих молодих людей. На мене розраховують, чекають підтримки та поради, і це додає ще більше сенсу моїй професії.
Новаторство Вікторії Стягайло
Вікторія Василівна активно співпрацює з видавництвом «Ранок» з Харкова, де її знають як вчительку, що завжди впроваджує нові методи та технології в навчальний процес. Нещодавно вона отримала запрошення виступити у ролі спікера на авторсько-методичному вебінарі з теми «Викладання фізики в НУШ: дієві інструменти та лайфхаки», який проводився у форматі онлайн.
Вона підготувала і представила власний відеоурок з фізики, використовуючи сучасні підходи до навчання, зокрема, використання штучного інтелекту, QR-коди, візуальні інструменти, такі як Mind Map та Concept Map, щоб допомогти учням структуризувати свої знання і легко зрозуміти складні концепції.
На уроці
Як результат, школа, де Вікторія Василівна працює, була відзначена подякою за активну участь у впровадженні передових технологій у навчальний процес. Це підкреслює не лише професійну компетентність Вікторії Василівни, але й її здатність успішно застосовувати сучасні педагогічні методи для досягнення найкращих навчальних результатів учнів.
Вікторія Василівна вчить своїх учнів не лише запам’ятовувати, але й розуміти матеріал. Вона дозволяє їм використовувати шпаргалки, але з розумінням. Кожен урок завершується записом формул на полях їх робочих зошитів — це допомагає учням більш глибоко усвідомлювати матеріал, адже, як кажуть, «якщо знаєш формулу, задачу вирішиш».
У своїй практиці вона використовує інтерактивні веб-сервіси та платформи для створення віртуальних уроків, онлайн-тестування та інтерактивні завдання, що забезпечує більш ефективне засвоєння матеріалу та стимулює активну участь учнів у навчальному процесі. Ці методи сприяють поглибленню розуміння матеріалу та стимулюють активну участь учнів у навчальному процесі. Вона розуміє, що сучасна школа не просто передає знання, а допомагає дітям засвоювати їх та вміти застосовувати на практиці. Тому кожен матеріал учні бачать на мультимедійній дошці, що робить його більш доступним та зрозумілим.
- Сьогодні учні активно користуються гаджетами, книга, на жаль, не в пошані.
- На відміну від нас – це зовсім інше покоління. Колись я дуже раділа, якщо мені дарували книгу. У нас всі вдома читали, я могла це робити цілісіньку ніч, батько читав про війну, хто знав, що й ми відчуємо її страшний подих. Вдома досі зберігається велика бібліотека. Нині маємо іншу ситуацію, але такий закон діалектики. Кожне суспільство рухається вперед.
- Ви добре знаєте, чим цікавляться сьогодні підлітки?
- Працюючи у шкільному середовищі, маєш знати усе, це правда. Я, як вчителька, прагну навчити учнів та їхніх батьків основним принципам кібербезпеки, оскільки це надзвичайно важлива складова сучасного світу. Деякі правила та поради, які ми можемо врахувати: зберігайте особисті дані в безпеці, уникаючи розголошення паролів, адрес та номерів телефонів на ненадійних веб-сайтах та в соціальних мережах. Використовуйте паролі, які складно вгадати, і не діліться ними з іншими. Будьте обережні з фішинговими атаками, уникаючи відкривати невідомі електронні листи або посилання, які запрошують вас ввести особисті дані. Будьте обережні з публікаціями в інтернеті, уникаючи розміщення особистої інформації, яка може бути використана проти вас.
Сьогодні, наприклад, популярною є інтернет - гра «Хом’як». То ж я і розповідаю, чим небезпечний для українських дітей хом’як-шпигун із росії. Гра Hamster Kombat з росії, яка зараз набирає популярності серед українських дітей, насправді це не весела розвага. За масками гри криється серйозна кіберзагроза. Гравці витрачають години, «клацаючи» на екрані, відчуваючи медитаційний ефект, але насправді потрапляють у пастку, де їхні дані можуть бути використані проти них. Hamster Kombat становить реальну безпекову проблему для українців. Річ у тім, що кожна компанія рф зобов’язана зберігати на серверах внутрішні дані користувачів, які силовики отримають за вимогою в один клік. Отже, ті дані, які оприлюднили користувачі через реєстрацію в грі (номери телефонів, IP-адреси та інформацію про локацію пристроїв), росіяни можуть використати в будь-який час та з невідомою метою. Про це українців застерігає Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки SPRAVDI.
Кіберексперти переконані, що розробники криптовалютного хом’яка спеціально спрямували свою увагу на дітей. Це не випадковість, а стратегічно обрана мета. Вони застерігають, що збір особистих даних дітей може стати дуже корисним для російських інтересів, особливо якщо ці діти у майбутньому виявляться українськими військовослужбовцями. Саме тому ми повинні навчитись основним правилам кібербезпеки та замислитися про безпеку та захист особистих даних українських дітей.
Мамина гордість
З донечкою Мариною
- Дочка Марина, як і мама, школу закінчила із золотою медаллю, Одеський аграрний університет (економічний факультет) – з відзнакою. Давно працює, чи часто бачитесь?
- Марина ще здобула дві освіти у Британії: Британській фінансовій академії (Institute of Professional Financial Managers) та CIPD-7: ADVANCED DIPLOMA IN STRATEGIC PEOPLE MANAGEMENT, нині працює в Оксфордському університеті, – відповідає Вікторія Василівна, – Співпрацює з місією ООН в Україні, є одним з кураторів та менторів програми, яка допомагає жінкам нашої держави у зміні професії. До переїзду в Британію працювала в Департаменті обласного відділу освіти, згодом HR директором в датській IT компанії. Для того, щоб працювати за кордоном, потрібно володіти англійською мовою. Дочка займалась самоосвітою, а ще завдячує, на жаль, вже покійному, вчителю Анатолію Івановичу Музиці.
Вдома була у квітні нинішнього року. Удвох посадили батькові, Василю Трифоновичу (мама померла 16 років тому), який проживає у Ясеновому Другому, город. Йому вже 86, тому самому важко справлятись з господарськими справами. Коли доїхати до Ясенового стало проблемою, Марина подарувала мені автомобіль «Сузукі», щоб я могла без пригод щотижня самостійно доїжджати у село. Склала іспити, отримала права. Мого приїзду чекає не тільки батько, а й його сусіди, яким на замовлення купую ті чи інші продукти. Словом, це як автолавка виходить.
З батьком тримаю зв’язок по звичайному телефону, я його не відключала, йому так зручно, хоча і мобільний має.
З Мариною побували три дні на екскурсії у Львові. І, звичайно, ділились враженнями. Скажу й про основне, дочка після Перемоги обов’язково повернеться на Батьківщину. Каже, що найкраще жити в Україні. Така позиція мені до вподоби, я з нею погоджуюсь. Війна – це страшно. Руйнуються міста, села, людські долі, вже є тисячі загиблих, калік. Але ми обов’язково вистоїмо і переможемо. Інакше й бути не може. Про це також наголошую учням, з якими зустрічаюсь щодня. Моє найбільше бажання, щоб припинились тривоги і усі дочекались Перемоги.
Біля будинку вчительки росте багато квітів – це її хобі. Але окрім квітника, вона має велику присадибну ділянку, на якій з захопленням вирощує овочі та фрукти, і не нарікає, каже, що любить працювати на землі, адже її батьки передали їй цю любов ще з дитинства.
Якось випало побувати на вулиці Механізаторів, то почула таке:
- У нас проживає вчителька, дуже хороша, познайомтесь з нею...
Вона тут, як «швидка допомога». Якщо потрібно виміряти тиск чи зробити ін’єкцію, йдуть до Василівни. І таких прикладів було ще багато. Просто Вікторія Василівна дуже любить свою роботу і людей, і вони це відчувають, тому шанують її вчителі, діти та земляки.
Слідкуйте за нами в Facebook, Telegram та Viber!
Дізнавайтесь важливі новини та читайте цікаві історії першими!
