Вже два роки, з початку війни, у Любашівці проживає молода сім’я Вишневських – Богдан та Наталія. З ними й дві прекрасні донечки – чотирирічна Софійка та дворічна Соломія.
Родина Вишневських
Про молоду родину
Наталка родом з села Острогірське колишнього Врадіївського району, середню школу закінчила у Павлівці. Зі своїм майбутнім чоловіком Богданом навчалась в одній школі. Заміж вийшла, за нинішніми мірками, зарано, у дев’ятнадцять років. Спершу народилась Софійка. Так її назвала мама Наталки, зять підтримав. І ось через два роки – знову вагітність. Дуже сподівались, що буде син. А народилась ще одна донечка. Її молода матуся нарекла, як і мріяла, Соломією. Так вони з чоловіком і справлялись удвох з малечею. Не було поряд мами, щоб підстрахувала. Молода жінка каже, що чоловік дуже любить своїх дівчаток, але тема поповнення сім’ї у них закрита.
До війни молодята наймали житло у Миколаєві, навіть підбирали будинок, щоб придбати. Війна порушила всі плани. З оселі, в якій проживали, постійно чули вибухи та обстріли. Тому й постало питання про переїзд з небезпечного міста глибше в тил. Потрібна була ще й робота для Наталки, яка у Миколаєві закінчила медичний коледж, але досі і дня не працювала за фахом. Влаштувалась у Миколаєві на роботу у приватній фірмі, яка з початком війни закрилась.
Наталія на робочому місці
Чому стала медсестрою
Пояснює, що завжди подобались люди в білих халатах, та й батьки підтримали доччине бажання. Після одинадцяти класів подала документи у кілька середніх медичних закладів. Вразила відповідь з Миколаєва, їй повідомили, що зараховують на бюджет, ще й платитимуть стипендію розміром у тисячу гривень. Тому й не вагалась. Через родичів у Любашівці дізнались, що у терапевтичному відділенні у декрет йде медсестра. Наталка мала її замінити на цей час.
«Це було моє перше медичне хрещення, – розповідає молода спеціалістка. – Звичайно була здивована якісним ремонтом, дизайном території, наявністю обладнання. Як вливалась у колектив? Мабуть, як усі. Спершу я придивлялась до колективу, та й він до мене також. У нас дуже привітна завідуюча Валентина Афанасіївна Лепетюк. Завжди підкаже, порадить. У мене налагодився відразу контакт із хворими, часто доводиться багатьом ставити крапельниці, тут здебільшого лікуються ті, хто переніс інсульт. За два роки я не забула жодного свого пацієнта».
З колегами в Любашівській лікарні
Батьки й не проти, щоб діти осіли в Любашівці, але молоді не бачать тут перспективи. Мабуть, після Перемоги, ще раз подумають про Миколаїв. Ціни на будинки, розповідає Наталя, майже зрівнялись з Любашівкою.
Живе родина на квартирі у будинку батьків працівника лікарні Анатолія Гайдайчука. Дві донечки Вишневських відвідують дитсадок «Казка». «Умови для дітей вражають, – ділиться думками молода мати, – тут усе на п’ятірку, нині на 12-ку. Дітям вихователі до вподоби, ігрові кімнати, спортзал, кухня. Як кажуть, і виховання, і розвиток».
Авторка цього допису особисто чула гарні відгуки про роботу Наталки Вишневської, що не є перебільшенням, вона милосердна і відповідальна водночас. Недарма торік за сумлінне виконання професійних обов’язків отримала Почесну грамоту від селищної ради до Дня медичних працівників.
Слідкуйте за нами в Facebook, Telegram та Viber!
Дізнавайтесь важливі новини та читайте цікаві історії першими!
