З перших днів новітньої війни росії проти України в нашому житті з’явилось таке поняття як біженець. Починаючи з 24 лютого 2022рокку люди покидали великі міста і переселялись у більш безпечні місця, зокрема, у сільську глибинку, куди не долітали ракети і смертоносні дрони. Любашівська громада прийняла усіх, хто втікав від біди, від нічних прильотів і обстрілів. Більше тисячі вимушених переселенців з Миколаївщини, Херсонщини, Харківщини, Київщини, Донеччини та інших куточків України прибуло в наше селище після 24 лютого 2022 року. Команда Любашівської селищної ради заздалегідь прораховувала, що потрібно зробити для розміщення всіх, хто вимушено покинув власні домівки і усе нажите добро.
В цьому приміщенні села Троїцьке облаштували соціальний гуртожиток для втікачів від війни
У перші місяці найскладніше було з пошуком житла
Через масовий приїзд переміщених осіб до нашої громади в перші місяці війни найскладніше було з пошуком житла. Хтось без особливих труднощів давав собі раду, оселяючись у рідних чи знайомих місцевих жителів. У кого рідні не було, той самостійно шукав оселю, винаймав квартиру. До пошуку житла для ВПО активно підключились працівники Любашівського ЦНАПу. Вони вишукували господарів, чиє житло пустувало і просили про прихисток прибулих. Завдяки злагодженості любашівчан, всі хто потребував допомоги, її отримували. Місцеві жителі за першим проханням несли прибулим все: продукти харчування, речі першої необхідності, подушки, постіль, намагались зробити так, щоб біженцям було безпечно, затишно та комфортно.
За рік мешкання хтось із біженців навіть на роботу встиг влаштуватися. З тих пір громада не забуває про нових своїх жителів, які отримали статус ВПО – внутрішньо переміщених осіб. Вагомою їх підтримкою в складний період стало постійне забезпечення гуманітарною допомогою, теплом в будинках.
Минув рік і 8 місяців війни, а путін все ніяк не кидає своїх загребущих планів. Запеклі бої сьогодні точаться на сході нашої країни, особливо на Донецькому напрямку. А це означає, що війна продовжує зганяти з насиджених місць все нових і нових співвітчизників. Звісно, найгірше доводиться сім’ям з малими дітьми. І тим, хто біжить світ за очі з одним паспортом в руках, не знаючи кінцевого пункту своєї вимушеної подорожі, не маючи там жодної рідної душі. Саме таким біженцям вирішили дати дах над головою у Любашівській громаді.
Підготовчі роботи тривали недовго. На початку нинішнього року відчинив двері соціальний гуртожиток для втікачів від війни. Облаштували його в селі Троїцькому, Любашівської громади, у приміщенні колишнього дитячого садочка «Дзвіночок». Розраховане це соціальне житло на 20 ліжко-місць. Офіційною мовою новостворений заклад називається відділенням тимчасового компактного поселення внутрішньо переміщених або евакуйованих осіб комунальної установи «Центр надання соціальних послуг» Любашівської селищної ради.
Для біженців підготували світлі затишні кімнати
У відділенні є все необхідне для повноцінного життя
Істотну допомогу в реалізації цього важливого задуму громаді надала благодійна громадська організація «10 квітня» з міста Одеса. Благодійна організація подбала про облаштування зручностей для ВПО. Завдяки щирій турботі благодійників вдалось обкласти кахельною плиткою кухню, ванну кімнату, налагодити належну роботу санвузла. Коли будівельники закінчили роботу, благодійники закупили і привезли пральну машину, праски, інші необхідні побутові прилади і речі для особистої гігієни та санітарії.
До доброї справи за власною ініціативою долучився і жіночий колектив Центру надання соціальних послуг, очолюваний Тетяною Павловою. Працівники Центру взялися за косметичний ремонт житлових кімнат. Спеціалісти білили, фарбували, мили й замітали. Усе на волонтерських засадах.
Нині у відділенні створено всі умови для проживання людей – чисті, затишні кімнати, сучасна кухня з електроплитою і усім необхідним кухонним начинням (від тарілок і каструль до холодильника і мікрохвильовки), ванна кімната, внутрішні туалети і т.д. Є де не просто переспати ніч, а повноцінно жити - готувати їжу, прати речі, купатися ( у ванній встановлено душові кабінки), виховувати дітей, відпочивати всією родиною і т.д.
Проживання в гуртожитку абсолютно безплатне. Всі комунальні платежі оплачує селищна рада з місцевого бюджету. Завідуюча відділенням Людмила Андреєва на правах господині слідкує за тим, чи все працює , чи всього вистачає новим жильцям для комфорту,
У березні нинішнього року у відділенні тимчасового проживання заселились перші пожильці. Це - багатодітна сім’я Ольги Хвостенко із Запорізької області. 40-річна жінка вирушила у невідомість заради п’ятьох своїх малолітніх синочків, найменшенький з яких народився напередодні війни. Разом з чоловіком Леонідом і дітьми вони перші оселились в окремій, зручно умебльованій кімнаті. Хоч і не хороми, але є все необхідне.
Потім в соціальному гуртожитку були й інші поселенці з Дніпропетровської, Донецької, Харківської областей. Зараз в тихій, благоустроєній оселі компактно проживає 12 вимушених переселенців. З них – 9 дітей. На жаль, війна не закінчується і у відділенні тимчасового проживання завжди є мешканці.
Малюкам везли іграшки та солодощі, дорослим – гуманітарку
Небайдужі любашівчани, дізнавшись, що зі Сходу прибувають родини з малими дітлахами, привезли іграшки для малюків та солодощі. Крім того, біженцям везуть гуманітарну допомогу – картоплю, борошно, домашню консервацію. Якщо ж потрібен якийсь одяг, їм пропонують вибрати щось підходяще з банку одягу, створеного соціальними працівниками з добровільних пожертв земляків. Здавалося б передбачили все: на ліжках застелена свіжа постільна білизна, біля ліжок – новенькі кімнатні тапочки, а біля раковин – новенькі рушники і миючі засоби на будь-який смак. Проте індивідуальних потреб все одно не слід скидати з рахунку.
«Ми раді приймати в себе і допомагати тим, хто став переселенцем через війну. Селищна рада виділила 440 тис грн для облаштування відділення, - говорить Любашівський селищний голова Геннадій Павлов. – Сподіваємось, що організоване нами житло буде теплим і комфортним, аби люди дочекались поки на їхній малій батьківщині стихнуть обстріли і знов запанує мир. Власне, про мир мріємо усі ми, українці».
Любашівка не просто дала дах над головою. Вона опікується і турбується своїми гостями. Найменші дітлахи з родини Хвостенко зараз влаштовані в дитячі садочки, старшенькі пішли до школи. Словом, у життя біженців повернувся спокій і впевненість у завтрашньому дні.
Ольга і Леонід Хвостенки щиро дякують усім, хто потурбувався про них. Кажуть, що любашівщина їм ніколи не забудеться. Власне, забувати наш край їм напевне не доведеться. Чудова троїцька природа, чуйні, прості, подільчиві люди за ці кілька місяців запали в душу Ользі. Багатодітна матір всерйоз замислилась чи не зупинитися в цьому селі назавжди? Жінка підшукала будинок для купівлі. Швидше за все село Троїцьке стане її дітям рідним домом.
Матеріал підготовлений в рамках виконання проєкту «Ефективні місцеві медіа: цифровий розвиток громад», ініційованого Громадською організацією «Українська асоціація медіа бізнесу» за фінансової підтримки Європейського Союзу.
Слідкуйте за нами в Facebook, Telegram та Viber!
Дізнавайтесь важливі новини та читайте цікаві історії першими!
