В яку сферу повинні направлятися інвестиції для створення робочих місць в Любашівці? З таким запитанням звернувся наш журналіст-медіатор до представників агробізнесу Любашівської громади.
Ось що вони йому відповіли:
«Нещадна війна негативно позначилась на сільськогосподарському виробництві, але наші аграрії, попри різноманітні перипетії, продовжують забезпечувати продовольчу безпеку країни та світу, посіяли та підживлюють озимину. Болючими залишаються питання продажу вирощеного врожаю та господарювання у важких кліматичних умовах. Через посуху та відсутність в аграріїв коштів багатьом землеробам довелося удвічі зменшити озимий клин.
На мою думку, сільгоспвиробникам варто повернутися до розвитку м'ясо-молочної галузі. Саме у цю сферу варто спрямовувати інвестиції, що дозволить наростити виробництво молока і м’яса, а головне — забезпечити людей роботою.
Раніше Любашівщина була в лідерах з розвитку тваринництва та птахівництва на Одещині. Це потужні тваринницькі комплекси в Троїцькому, Маловасилівці, Любашівці та інших селах. Зараз про тваринництво нагадають лише розвалені молочнотоварні ферми та свинарники. Щоправда, намагаються відродити молочну галузь родина Маслових з Кричунового та інші селяни, створюючи домашні молочні ферми».
«Інвестиції варто спрямовувати у тваринництво та переробну промисловість. Адже з розпадом радгоспно-колгоспного виробництва поступово зникли потужні молочнотоварні ферми та свинокомплекси. Живність «пустили під ніж»!
На теперішній час молочна галузь, особливо в селах, не дуже розвивається. Поштовхом для її відродження стала канадсько-українська програма SOCODEVI We Prosper («Ми процвітаємо!») На сьогодні понад 20 селянських родин отримали від канадських спонсорів обладнання, консультації з утримання ВРХ. А у січні в селі Ясенове Друге родина Ковалів звела і запустила мініферму на 10 голів ВРХ. Інвестори, допомагаючи селянам впроваджувати проєкти з молочного скотарства, заохочують їх займатися сироварінням, вирощуванням плодоовочевих культур.
Приємно, коли в селах відкриваються такі ферми, адже завжди краще будувати ніж руйнувати. На сесії ми прийняли відповідну програму підтримки сільських підприємців. Фінансування становить порядку 300 тисяч гривень. Задля подальшого розвитку тваринницької галузі та збільшення поголів’я худоби паспортизували 2 тисячі гектарів пасовищ, щоб зберегти їх від розорювання і щоб люди могли випасати свої стада».
«На мою думку, інвестиції потрібно вкладати у ягідництво, яке сьогодні залишається одним з найперспективніших напрямків у сільському господарстві. Адже за кількістю ягідних культур ринок іще далекий від насичення. Щороку спостерігається зацікавленість з боку виробників традиційних агрокультур до ягідництва. Якось знайомі аграрії-ягідники з Херсонщини попросили підшукати у нас для них кілька гектарів для господарювання. Першість за рентабельністю посідає чорна смородина. Враховуючи порівняно невеликі інвестиції на закладання плантації та витрати на догляд і збір врожаю, смородина й надалі залишатиметься найрентабельнішою ягідною культурою.
Друге місце посідає чорниця щиткова. Досить вигідною залишається малина, що плодить з червня до жовтня, і користується високим попитом на ринку.
Що ж стосується полуниці, то вона досить популярна в наших краях. У надкодимських селах цим прибутковим бізнесом займаються цілі родини.
З огляду на це, керівництво вже колишнього Любашівського району вишукувало інвестиції для розширення плантацій ягідних культур та будівництва підприємств для їх зберігання та переробки. Адже ягідництво — це нові робочі місця та наповнення бюджету».
«Попри війну та всебічну підтримку наших ЗСУ аграрії не припиняють ростити хліб. Загалом наш агропромисловий сектор є локомотивом експорту вітчизняної продукції. Та на тлі бойкоту європейськими виробниками нашого зерна, мабуть, варто відновити перероблення сільгосппродукції, спрямувати інвестиції насамперед у виробництво борошна, круп, соняшникової олії. Адже саме переробна промисловість дає високий відсоток доданої вартості. Згідно зі статистичними даними, за рік Україна вторгувала 13 млрд доларів на експорті: зернових ($5,7 млрд), жиру та олії ($3,3 млрд) та готових харчових продуктів (лише $1,7 млрд). І лише 13 відсотків вирощеної сільгосппродукції ми переробляємо, 87 відсотків продаємо як сировину або напівфабрикати. Ще й країни-імпортери переробляють нашу сировину на товар і уже з великою доданою вартістю продають її на міжнародному ринку, в тому числі й на українському ринку. Водночас вітчизняні переробні підприємства за браком сировини працюють не на повну потужність, а інколи взагалі простоюють. А це прямі втрати для економіки!
Також потрібно вкладати інвестиції саме у переробну галузь. Не менше потребує інвестицій зрошування для збільшення врожаїв кукурудзи тощо.
Додам, що, не очікуючи державних інвестицій, ми зараз займаємось вирощуванням дерева павловнія та розведенням середземноморських равликів. Наприклад, павловнієводство – безвідходне виробництво. Деревина, листя, гілки, коріння є сировиною для легкої, харчової, хімічної та фармацевтичної промисловості. Деревину використовують в судно- та авіабудуванні, для виготовлення дошок для серфінгу, лиж, сноубордів, паркету, меблів тощо. Із залишків виробляють пелети.
Листяна маса, що не поступається люцерні, йде на відгодівлю великої рогатої худоби.
Це дерево здатне рости на малородючих ґрунтах, в тому числі на глинистих, відрізняється високою стійкістю до шкідників і хвороб, після зрізу регенерує 4-5 разів!
І в перспективі можна звести деревопереробне підприємство із залученням державних інвестицій.
Щодо середземноморського равлика Helix aspersa Maxima та Muller, то галузь равликівництва (геліцекультури) невпинно розвивається.
Равлики – менш копітка справа, ніж, наприклад, корови чи свині, а прибуток від виробництва та реалізації равликів та ікри – на порядок вищий.
Для агробізнесу цілком підходять непридатні угіддя, до того ж мінімальні площі, адже на одному гектарі виробляють до 20 тонн цього молюска, при середній ціні 3 тисячі євро за тонну (понад 90 тисяч гривень). А безмитний ввіз равлика до Європи, спрощеність сільгоспподатку для равликових господарств в Україні сприяє розвитку цієї агроіндустрії».
«Інвестиції в першу чергу потрібно направляти в переробну галузь. Наприклад, наш комбікормовий завод, відкритий декілька років тому, — перша ластівка в сфері переробної промисловості на території Любашівської громади.
Ми виробляємо комбікорм класу «Преміум» для тварин і птиці під брендовою маркою «Кормуша». Наш проєкт реалізований за власні кошти, а потужність підприємства дає можливість задовольнити потребу в продукції для годівлі сільськогосподарських тварин та птиці не лише нашого регіону, а й усієї країни. Також орієнтуємося і на європейський ринок насамперед на сусідню Румунію.
Окрім цього, заклали яблуневий сад, малинник на тисячу кущів і маємо невеликий курник для своїх потреб.
Є задум встановити лінію з виробництва круп. Якщо справа налагодиться, дійде черга до перероблення інших сільгоспкультур, що дасть змогу створити нові робочі місця, забезпечивши сільських жителів гідною заробітною платою. Щоправда, без вітчизняних чи іноземних інвестицій не обійтися, бо щороку зростають втрати на виробництві соняшнику та зернових».
Підготував Юрій Федорчук
Опитування проведено у рамках проєкту Медійної агенції «Або» «Медіатори»
Слідкуйте за нами в Facebook, Telegram та Viber!
Дізнавайтесь важливі новини та читайте цікаві історії першими!
