Тисячоліттями на теренах України формувалися гастрономічні традиції. Згодом вони стали основою української національної кухні.
Любашівщина не менше двох століть славиться вмінням його жителів виробляти унікальну і дуже смачну копчену ковбасу.
За радянських часів на місцевому привокзальному ринку в базарні дні торгувало до п’яти десятків ковбасників з усього Любашівського району. Реалізовували смачний делікатес на трасі Одеса-Київ. Численні подорожні поспішали до духмяних від копченостей яток, щоб продегустувати товар та придбати кільце-два ковбаски додому або на подарунок.
Місцеве чиновництво «відчиняло» міністерські двері пакунком з місцевою «валютою». Без ковбаси неможливо було вирішити нагальні справи і в області…
З цього приводу запитуємо у місцевих жителів, чи залишилась Любашівка – неофіційною столицею копченої ковбаси та наскільки часто вони купують її в останні роки?
«З 2013 року почали проводити фестиваль ковбаси – після того, як нова автодорога Одеса-Київ обійшла місцевий ринок, розташований на трасі. Тривалий час саме на Любашівській трасі чимало виробників продавали всесвітньо відомі домашні копченості, виготовлені за старовинними сільськими рецептами. Та оскільки ринок, торгові місця опинилися недоступними для подорожніх, більшість продавців роз’їхалися: хто в Троїцьке, у Новогригорівку, Старі Маяки, де є інші придорожні ринки. Проте місцева влада не розгубилася і вирішила зібрати й повернути своїх господарів-ковбасників на новий ярмарок. Так і народився бренд Любашівки – ковбаса, а гастрономічно-мистецький фестиваль отримав яскраву назву «Любашівка – столиця української ковбаси».
До пандемії та повномасштабної війни ярмаркувати в Любашівку звідусіль приїжджали майстри з виготовлення домашньої ковбаси. Крім ковбаси та кров’янки, торгували ще й підчеревиною, бужениною, гарячими реберцями, салом. Нарівні з м’ясними стравами пропонували величні білі любашівські хліби, короваї, якими також славляться місцеві господині. Також численні покупці мали змогу насолодитись культурною програмою.
Після нашої перемоги обов’язково відновимо фестиваль, щоб Любашівка знову і назавжди була столицею національного гастрономічного делікатесу».
«Смак домашньої ковбаси знайомий мені з дитинства. Мій тато колись працював на базарі в селі Ясенове Друге. І кожен мій недільний ранок починався з ароматів смачних копченостей та маминих вареничків з сиром!
Додам, що домашня ковбаса у скрутні економічні часи врятувала не одну сільську родину від безгрошів’я. Є на Любашівщині ковбасники, які майстерно готують копченості з унікальним смаком, який не може повторити більше ніхто і ніде!
Копчену ковбаску частенько передають батьки з дому своїм студентам чи родичам. А ще любашівська ковбаса – найкращий презент!
Любашівська селищна рада активно розвиває гастрономічний бренд «Любашівка – столиця української ковбаси». Свій статус вона підтвердила 2021 року на ІV ковбасному фестивалі-ярмарку. Тоді свято відзначили оригінально: виготовили найбільшу карту України, ціле панно з нарізки домашньої копченої ковбаси, зафіксувавши власний Національний рекорд. Доречно додати, що карта з ковбасної нарізки була вперше заявлена до рекорду саме у Любашівці. До цього фіксували карту з дерунів, з вареників, а от з місцевого любашівського смаколика – вперше. Параметри ковбасного панно сягали 2 метри 90 см у довжину, 1 метр 77 см у ширину, а для її виготовлення пішло аж… 25 кг ковбаси!
Пригадую, як на ІІ ковбасному фестивалі майстри фірми «Сегрос» Ширяївщини приготували рекордну варену ковбасу сорту «Марданелла» вагою майже 30 кілограмів, а у 2013 році «сегросці» презентували ковбаси «Салямі» і «Шинкорублена» довжиною 207 см!
Щоразу, відвідуючи рідні краї, везу до Одеси кільце-друге смачної домашньої копченої ковбаски».
«Замолоду ми з чоловіком Юрієм більше трьох десятиліть виготовляли на продаж домашні копченості. Пригадую, щодня до 30 ковбасників зі своїм смачним товаром приїжджали з різних сіл району торгувати у Любашівку. Щоб зайняти місце на привокзальному ринку, доводилося вставати спозаранку. Моя копчена ще гаряча ковбаса розкуповувалася досить швидко, я встигала й на роботу вчасно втрапити. А трудилась машиністкою у районній газеті «Хлібороб». Моя ковбаса смакувала багатьом. Секрет, мабуть, в тому, що рецепт ковбаси передав мені батько, нащадок польських переселенців, які перебралися у село Кричунове наприкінці ХІХ століття. Адже відомо, що Польща здавна славиться своїми м’ясними делікатесами.
Зараз ковбасу купую зрідка. Днями відправила у Миколаїв племіннику цілу посилку з любашівськими копченостями».
Любашівка – столиця української ковбаси
В глибині любашівських традицій –
Унікальний рецепт ковбаси.
Це для селища картка візитна,
Для гурманів – смаколик м’ясний.
В нас копченостей вибір – нівроку!
Рознеслась добра слава про нас.
Недарма тут проходять щороку
Фестивалі домашніх ковбас.
Заїжджайте, заходьте, скуштуйте!
Смак відмінний! Пікантність – ще та!
Любашівські ковбаси купуйте.
Ситно! Якісно! Ех, смакота!
«Тимчасово перебуваю у далекій Ірландії, де харчові продукти на смак дуже відрізняються від нашої городини, паляниць та м’ясопродуктів. Ні що не зрівняється з нашою любашівською копченою ковбаскою, реберцями, шиночкою та сальцем... Лише від згадки про копченості в роті з’являється слина. Тож повернувшись додому, відразу гайну на наш колоритний базар, щоб прикупити смакоти і насолодитися блаженною стравою».
Підготував Юрій Федорчук
Слідкуйте за нами в Facebook, Telegram та Viber!
Дізнавайтесь важливі новини та читайте цікаві історії першими!
