Журналісти-медіатори Новинар.City проводять опитування мешканців громади у рамках проєкту Агенції медійного росту «Або» «Медіатори», аби дізнатись їх думки з різних питань.

Цього разу наша кореспондентка запитувала у пересічних балтян:

"Як ви оцінюєте рівень життя в Балтській громаді в період воєнного стану? Що, на вашу думку, є найважливішим сьогодні?"

Ось що вони відповіли:

Світлана Свєколкіна, касир:

Що змінилося під час війни? Попіднімалися на все ціни. Людям стало важко найти роботу, щоб офіційно працювати. Стаж пенсійний підіймають. А де його брати? У людей немає заробітку. Вони змушені їхати за кордон, куди-небудь, щоб заробити гроші. Залишаються пенсіонери та і їм на такі пенсії важко прожити. Ще як хтось може знайти підробіток... А хто не може вже працювати?! Мені здається, що все змінилося. Та ви й самі це бачите. А найважливіше сьогодні, щоб закінчилася ця війна

Жанна Прокопович, пенсіонерка:

“Мені здається, що під час воєнного стану в місті стало спокійніше. Особливо вночі. Але в Балті ми ще добре живемо. У нас тихо, мирно. Люди по магазинах ходять, на ринок. От тільки безпритульних собак багато. Я пенсію вчасно отримую, мені цього достатньо. Хочу, щоб був мир. У мене онука за кордоном вже два роки живе. Жаліється, що їй дуже важко, хоче додому. А що вона тут робитиме? Роботи немає. Люди, звичайно, стали тривожнішими, бо війна йде, переживають. Коли хлопців наших ховають, серце болить. За своїх переживаю”…

Валентина Сорокіна, пенсіонерка:

“Звісно життя змінилось. Стало більш мобільним та відповідальним. Ми стали цінувати кожну мить життя. А ще - велика любов до рідної мови! Життя різноманітне та складне, але люди тримаються та підтримують одне одного. Це я і вважаю головним — підтримка”!

Анатолій Стременовський, підприємець:

“Це хороше запитання. У воєнний період збільшилось навантаження на підприємців та інших мешканців. У людей впала платоспроможність. Мало хто тепер береться за ремонти, бо й на хліб часто не вистачає. Найбільше це відчувають малозахищені верстви населення. Непросто й бізнесу. Доходів таких, як раніше вже давно немає, а податки сплачувати треба. Ще й депутати приймають рішення про їх збільшення. Навіть в Одесі затверджено менші відсотки з можливих (за законодавством), а тут – по повній програмі. Розумію: добре, коли наповнюється бюджет. Але громада для чого потрібна? Для підтримки своїх мешканців. А не для того, щоб їх обкладати податками.

Сьогодні ми вже звикаємо все списувати на воєнний стан. Так, громада допомагає Збройним Силам України, але ми це всі робимо в першу чергу для себе, Адже допомагаючи захисникам, ми таким чином дбаємо про власну можливість працювати, жити, навчати дітей. Зараз найважливіше об’єднувати зусилля заради перемоги”.


Тетяна Кифоренко, викладачка:

“Рівень життя в громаді визначається рівнем добробуту середнього класу. Скільки в нас залишилося працювати крамниць, скільки залишилося працювати підприємців, як працює ринок тощо. Скільки виїхало людей з громади. Рівень життя знизився, ростуть ціни так, що не встигаєш аналізувати. Інфляція. Все це понижує рівень життя людей. І не тільки війна на це вплинула: суб’єктивні фактори з цим пов’язані. Найважливішою сьогодні є допомога Збройним Силам України, наближення перемоги. Без перемоги, без миру не може бути розвитку ні суспільства, ні громади, ні поліпшення добробуту людей в громаді”.

Опитування проведено у рамках проєкту Агенції медійного росту «Або» «Медіатори»

Слідкуйте за нами в Facebook, Telegram та Viber!

Дізнавайтесь важливі новини та читайте цікаві історії першими!