Війна завдала серйозного удару вітчизняному бізнесу та підприємництву. Хтось ще якось зміг залишитися на плаву, завдяки кредитам та резервам, багатьом структурам довелося просто зачинитися. Мисливська галузь опинилася у невиграшній ситуації.
Навіть в безпечних регіонах заходу України полювання не дозволили через воєнний стан. Тому мисливські господарства недоотримали прибутки, а фахівці через відсутність роботи вимушені були звільнятися і шукати інший заробіток.
Зі складною війною полювання не дуже «вписується», бо знищувати треба, в першу чергу, окупантів на всіх ділянках фронту. Однак із дворічним «табу» на полювання, в країні різко зросла кількість хижих мисливських тварин: вовків, лисиць, а на півдні області й шакалів. В певних регіонах вже були зафіксовані спалахи небезпечного інфекційного захворювання – сказу, тому з осені минулого року облдержадміністрації та структури Держлісагенства із військовими погодили плановий відстріл хижаків. Але від банкрутства багатьох мисливських господарств регульований відстріл вовків, лисиць, шакалів, єнотовидних собак однозначно не врятує, якщо не розпочнеться очікуваний сезон полювання 2024-2025 років.
Мисливсько-рибальське підприємство Любашівської районної громадської організації УТМР, яке понад 7 років очолює янишівчанин Сергій Курдванівський, залишилося на «плаву» завдячуючи згуртованості 270 членів місцевої організації товариства. Тому однозначно поцікавимося в Сергія Олександровича про труднощі виживання мисливської галузі і про хоч приблизні перспективи в майбутньому.
Після санітарного відстрілу лисиць
Пане Сергію, з лютого мисливці товариства вже почали відстріл хижаків в угіддях двох громад: Любашівської та Зеленогірської. Яких хижих звірів і скільки вже добуто?
- За 4 вихідні добуто близько 60 лисиць та 2 шакали, їх віддали на ветеринарне дослідження на виявлення сказу. Подібні заходи ми планували на середину грудня минулого року, якби дозвільні документи погодили раніше, то кількість впольованих хижаків – була б вищою, ніж тепер. Вовки теж присутні в угіддях, небагато, але є. Величезної шкоди молодій дичині господарства завдають ті дикі кішки, що ведуть переважно нічний спосіб життя. В місцях, де людина майже не з’являється лісові коти активні і в день.
Шакали ще не уподобали наші угіддя на півночі області?
- Ще до початку повномасштабного вторгнення ми по кілька особин шакалів добували за сезон. В загальній кількості їх не було більше десятка щороку. Всі трофеї — самці, що в пошуках їжі та пари забігли з півдня регіону. Їм треба не дати тут розмножитися, інакше будемо мати ще більший клопіт з хижаками. Років тридцять потому їх не було і на Бессарабії, але прийшли вони з Болгарії, через Румунію. Дунай вони, думаю, точно не перепливали, а ось могли перебігти по замерзлій річці, на українську територію, в морозну погоду.
У лютневому відстрілі хижаків брали участь мисливці районної організації УТМР?
- Так. Ще точніше – ті учасники організації, що сплачували ці роки членські внески. Це демократично і правильно. Ще до Нового року списки наших мисливців були подані на погоджувальну процедуру із військовим командуванням Одещини. Там трохи понад 100 осіб, в загальній кількості і розділені по п’яти мисливським колективам.
Сергій Курдванівський з трофеями
Чи варто розраховувати шанувальникам полювання на цьогорічний мисливський сезон?
- Думаю, що на третій рік війни, мисливський сезон все ж таки розпочнеться за графіком, тобто в серпні. Минулого року ми все підготували в документальному плані, але через війну далі справа так і не пішла.
Можуть бути якісь обмеження в сезоні полювання?
- І це може бути. Враховуючи свій військовий досвід на півдні країни проти окупантів, перебував у роті розвідників, на посаді заступника командира роти, полювання можуть обмежити поруч із військовими частинами, пунктами, шляхами сполучення та іншим. Не виключаю, що дозволять полювати на певній частині угідь. Приблизно так, як відбувається зараз відстріл хижих мисливських тварин.
Якщо не дозволять полювання, що будете робити?
- Ми й так мінімізували витрати, але ми ще втримаємося. Серйозна війна на часі, не виключаю, що хтось побоїться з посадовців і третій сезон полювання «зарубають». В гіршому разі будемо взимку вкотре відстрілювати вовків та лисиць.
Більшість мисливських господарств області – фактично банкрути, ми ще борсаємося і спробуємо вижити. Але відтягувати з сезоном полювання далі немає куди, цим «доб’ємо» майже мертву мисливську галузь. Від особистої зарплати керівника я відмовився, мінімум нарахувань для податків, на картку нічого. Вижив від серйозного поранення на фронті, отримав інвалідність та пенсію. Єгерство, культура полювання, мисливське собаківництво – мої хобі, більшу частину свого життя я розвивав наше мисливське господарство.
Мисливці з впольованими лисицями і своїми вірними помічниками - мисливськими собаками
Любашівщина на Одещині була в лідерах по лімітах та полюванню на фазанів. Наскільки серйозна популяція цього мисливського птаха зараз?
- На півнів-фазанів не полювали два сезони. Спостерігаємо величезний приріст їх у наших угіддях. Дуже багато самців, частину з яких треба відстріляти цієї осені. Зараз ми відстрілюємо хижаків, то бачимо реально величезну популяцію фазанів всюди. До цього наше господарство йшло десятки років. Аби розвинути таку кількість цього мисливського птаха в природі, треба дотримуватися кількох умов. Ніколи не палити очерет в угіддях (та вчасно гасити пожежі в степу), годувати в правильно облаштованих годівницях. Інакше голодний фазан поступово мігрує в місця, де більше корму, навіть у сусідні угіддя.
Популяція інших мисливських тварин та птахів теж збільшилася за два роки простою галузі?
- Так, особливо копитних. Спостерігається приріст популяції козулі, диких кабанів. Теж збільшилася кількість зайців-русаків, а ось дикі кролі через хижаків фактично не примножилися. Подібна ситуація і з куріпкою, все через надмірну кількість лисиць.
Облаштування годівниці для тварин
Ще 10 років потому запримітив, що ввірені обласною радою угіддя підприємству УТМР, вражають чистотою, особливо там, де ви були єгерем. Люди тоді вже порозумнішали, чи місцева влада допомогла?
- Тривалий період єгері та мисливці самотужки боролися зі стихійними смітниками в угіддях. Ніхто нам не допомагав, збирали пластик, папір і відвозили побутові відходи людям назад додому. Вирахували не всіх, але кількох особин і цього було достатньо, щоб люди зрозуміли – в природних ландшафтах нічого стороннього залишати не можна. Якщо щось і знаходимо, то й прибираємо. Подібним чином діють в благоустрої угідь і колеги із мисливських клубів чи спільнот Євросоюзу. Це вже мізер, у порівнянні з тим, скільки сотень, тисяч пожеж у степах загасили наші мисливці, керівники первинних осередків та єгері. Я особисто посадив понад двісті дубків, колеги теж не відстають і поступово насаджують молоді деревця. Особливо на схилах та в інших бажаних місцинах. Регіон небагатий в нас на ліси, тому й надолужуємо і охороняємо те, що виросло. Облаштовуємо також водопої для мисливських тварин та птахів, годівниці з кормом. Дуже часто, коли обмаль фінансів у господарстві, небайдужі члени товариства везли кукурудзу, пшеницю, відходи із власного обійстя, щоб підгодувати дичину в скрутну зиму. Це на перший погляд у мисливському господарстві все просто. Але щоб вивести, приміром, слабенькі угіддя на пристойний європейський рівень може знадобитися й 5-10 років.
Слідкуйте за нами в Facebook, Telegram та Viber!
Дізнавайтесь важливі новини та читайте цікаві історії першими!
