«Я ніколи не була шанувальницею українських пісень – зараз, під час цього концерту, усвідомила, що просто не чула їх, не знала нашої культури. Які ж, виявляється, красиві наші пісні й танці! Тепер мені хочеться чути тільки українське, – переказує емоції однієї з глядачок благодійного концерту виконуюча обов’язки старости с.Петрівки Наталя Пастух. – Вона була в захваті від почутого і побаченого».
Пані Наталя каже, що їй було дуже приємно таке чути Та жінка - вимушена переселенка. Однак, працівники культури відкривають глибину і велич національної культури не лише для колись зросійщених мешканців сходу, але й для своїх земляків.
Як тримають культурний фронт працівники та аматори галузі на Кодимщині; в чому вони бачать свою місію під час повномасштабного вторгнення – розповість сьогодні «Новинар. City».
Наталя Пастух
Культурна спадщина Кодимщини: нам є що берегти
На тлі війни культурна спадщина набуває ще більшої ваги, адже засвідчує нашу ідентичність, та вимагає старанного збереження для наступних поколінь. А Кодимському краї є що берегти, його народні традиції розмаїті та автентичні і являють собою неабияку цінність.
Протягом 2022-2023 років Кодимщина збагатила Національний перелік нематеріальної культурної спадщини України трьома елементами:
- клезмерською (весільною) музикою, яка збережена як в Кодимі, так і в селах громади та популяризується в Україні і за її межами таким гуртами як «Консонанс ретро», «Бетута», «Витоки», духовими оркестрами Івашкова, Загніткова, Грабового та Лабушного;
- унікальним методом будівництва «суха кладка»;
- традиційною стравою «голубці».
***
Чимало цінних елементів культури та історії краю зберігається в Кодимському історико-краєзнавчому музеї, який заслужено визнається одним з кращих на Одещині. Музей активно працює і під час війни, тут постійно проводяться різноманітні мистецькі та освітні заходи, виставки, зустрічі.
Директорка закладу Зінаїда Севастьянова ініціювала розширення спектру послуг під час війни. Крім традиційних екскурсій, тут проводяться окремі екскурси для вимушених переселенців, майстриня Ольга Ревенко дає майстер-класи з народних ремесел, наприклад, виготовлення ляльок-мотанок, вишивання тощо.
Рушник Кодимщини
До речі, торік Ольга Ревенко зробила останній стіжок на унікальному Рушнику Кодимщини, завершивши багаторічний труд вишивальниць громади. 28 оригінальних орнаментів цього майже десятиметрового витвору представляють населені пункти колишнього Кодимського району.
Завжди вистачає роботи екскурсоводці Валентині Корчинській, адже навіть під час повномасштабного вторгнення потік відвідувачів не зменшився, а досить часто в музей навідуються і гості з Одеси та інших міст України. Свого часу завдяки таким проєктам як «Кодима-фест» та «Шпаків шлях» про культурну спадщину Кодимщини дізналися далеко за межами області, тож туристи з різних куточків України досі навідуються до Кодими, а також і Загніткова, Шершенців, Пиріжної, де багато історичних памяток та цікавинок.
***
Аби забезпечити надійне збереження культурних надбань краю, Кодимська міська рада вирішила торік виділити необхідну суму на ремонти у закладах культури. Культурна галузь десятки років фінансувалася за залишковим принципом, тож стан деяких сільських клубів та будинків культури залишає бажати кращого.
«Я працюю в галузі все життя, але не пригадую, щоб коли-небудь нам виділяли на ремонт такі кошти – понад три з половиною мільйона, – радіє начальниця відділу культури туризму Кодимської міської ради Людмила Басько. – Нарешті ми змогли замінити дах Загнітківського будинку культури, з яким вже просто «горіло», повністю реставрували сцену в Кодимському будинку культури (скільки ж зауважень про ганебний вигляд сцени ми чули від глядачів протягом років!), облаштували всередині вбиральню, провели ремонт в сільських клубних закладах».
Кодимський міський голова Сергій Лупашко, оглядаючи Будинок культури після ремонту, згадує:
«Ще до обрання міським головою одного разу під час чергового заходу звернув увагу на разючий контраст: кодимські таланти просто сяють, як зірки, а сцена, на якій вони виступають, в жалюгідному стані. Радий, що нарешті ми це виправили».
Сергій Лупашко переконаний, що з огляду на вагомість культурного спадку, який має Кодимська громада, та на зусилля працівників галузі для його збереження, міська рада повинна підтримувати їх у цьому прагненні,
«Так, сьогодні головний пріоритет для нас усіх – допомога військовим. – говорить Сергій Лупашко, – Цю справу ми робимо спільно, і мені приємно бачити, який вагомий внесок в майбутню перемогу робить наша культурна галузь. З Божою і нашою допомогою Збройні сили виженуть ворога з України, тож на цьому й концентруємося – так ми наближаємо час нашої переможної пісні».
І культпрацівники і волонтери
Війна, звичайно, накладає негативний відбиток на діяльність культурної галузі, позбавляючи можливості проводити такі грандіозні заходи як, наприклад, «Кодима-фест», втілювати проєкти на кшталт «Шпакового шляху». Проте в цілому можна говорити про потужну активацію роботи культпрацівників протягом останніх двох років. При цьому їхня діяльність виходить далеко за традиційні межі.
***
У перші ж дні повномасштабного вторгнення культпрацівники Кодимщини активно взялися опановувати нові, актуальні в умовах війни професії і набувати потенційно важливих навичок. Тоді в закладах культури створювали пункти цивільної оборони, проводили навчання на курсах медсестер – готувалися виживати і рятувати інших.
Саме заклади культури стали першими центрами плетіння маскувальних сіток у кожному населеному пункті. В їх стінах сіткоплетінням займалися і займаються нині не лише працівники клубів та будинків культури, але й усі небайдужі мешканці населених пунктів. Збір необхідних матеріалів, залучення односельців, налагодження комунікацій з військовими – часто ці завдання беруть на себе саме культпрацівники.
Чого тільки вони не роблять для перемоги над ворогом! Незліченна кількість різноманітних смаколиків – вареників, пиріжків, тушонок, печива – виготовлена і відправлена на фронт нашими культармійцями особисто та разом з односельцями.
Пошиття білизни, виготовлення окопних свічок, килимків, збори у кожному селі на необхідні речі за запитом наших військових – до всього дотичні представники культурної галузі, які завжди були і є ядром енергії кожного населеного пункту.
Крім того, заклади культури взяли на себе також гуманітарну місію – надання допомоги вимушеним переселенцям, яких наша дружня до ВПО громада прийняла понад 2,5 тисячі. Це і робота з психологами, які допомагають вразливим категоріям пристосуватися до нових умов, і видача гуманітарної допомоги, і комунікація з дітьми та батьками – всі ці функції вже 2 роки бере на себе Кодимський СамоОрганізуючий Учбовий Простір (СОУП).
Людмила Басько
Начальниця відділу культури і туризму Кодимської міської ради Людмила Басько з гордістю відгукується про внесок в перемогу своїх підлеглих:
«Будинки культури, клубні заклади завжди були не лише осередками культури, але й місцем зосередження найактивніших людей у кожному населеному пункті. І в умовах війни саме там найчастіше концентрується активна частина населення. У величезній мірі це відбувається завдяки енергійності культпрацівників та їх здатності організовувати та об’єднувати людей. Робота в умовах воєнного стану – це спільні зусилля і бібліотекарів, і творчих колективів, і освітян, і школярів та їхніх батьків. Слід зауважити також роль старост, які завжди йдуть назустріч, підтримують, допомагають, виступають в ролі організаторів».
Пані Людмила зазначила, що сьогодні відбувається велике єднання всіх навколо однієї мети. Надихає приклад, скажімо, Загніткова, де проводиться неймовірна робота на перемогу: практично не завершується збір коштів для воїнів-земляків, на їх потреби працює і кузня, і кухня, і міцеві артисти з благодійними концертами. В якомусь сенсі село «перейшло на воєнні рейки», і організаторську роль на себе беруть староста Оксана Ковбель, директор Загнітківського БК Сергій Олійник та художня керівниця Світлана Олійник.
***
А яку активну діяльність ведуть Віктор та Анастісія Бойченки (це Кодимський БК): благодійні концерти в місті, в селах громади, в межах району, ярмарки, збори. На велику вдячність заслуговують Сергій Ласько, Тетяна Шабуркіна, Анжела Кондратьєва, Ірина Санцевич, хореографічний ансамбль «Юність» Кодимської дитячої школи мистецтв, Олена Подольська, Анастасія Павлюк, хореографічний ансамбль «Ліра» та його керівниця Ірина Сауляк, Лілія Бойченко, Галина Мацюра, Альона Журба, Володимир Барановський, Наталія Ананійчук та багато інших.
Благодійні концерти – вагома допомога Збройним силам, але не тільки
У перший рік війни цей вид діяльності виник спонтанно, їх організатори та учасники не вели обліку зборів, тому за 2022-ий статистика відсутня. А от в минулому році ця робота на Кодимщині набула системності.
«Ми просто робили, що могли: збирали кошти і відправляли їх військовим. А коли на початку цього року підсумували наші збори за минулий рік та місяць поточного, були вражені – виявилося, що завдяки благодійним концертам і ярмаркам працівники культури зібрали більше півмільйона гривень – 566 тисяч», – розповіла Людмила Андріївна.
У розрізі населених пунктів розподіл наступний. Понад 120 тисяч зібрали в Кодимі, 115 тисяч – у Загніткові, 95 тисяч – у Пиріжній, 62 тисячі – в Івашкові, 60 тисяч – в Писарівці, близько 33 тисяч – в Сербах.
У менших селах, відповідно, менші збори. Але, як розповідає Людмила Басько, і в малонаселених пунктах люди охоче жертвують на ЗСУ, навіть якщо вони не мають змоги відвідати концерти чи ярмарки. Наприклад, у Грабовому організатори заздалегідь відвідали пенсіонерів, які не в змозі піти в клуб, і ті охоче та вдячно передали кошти для захисників.
Такі патріотичні заходи, проте, мають на меті не лише збір коштів. Приносячи користь Збройним силам, творчі колективи потужно пропагують українську культуру.
Ось що нам розповіла Катерина Солоненко – постійна глядачка на заходах Кодимського БК, а ще вона – мати сина, який навчається танцям у Кодимській дитячій школі мистецтв.
Катерина Солоненко
«Зараз мій син з неабияким піднесенням відвідує репетиції. Для нього надзвичайно важливо те, що, беручи участь в благодійних концертах, він допомагає Збройним силам України, – розповідає Катерина. – Це дуже гарний виховний момент – всі маленькі українці раді відчувати себе причетними до великої справи, яку роблять разом з дорослими. Таким чином діти не лише почуваються важливими, але й стають справжніми патріотами України».
Співавторка матеріалу Євгенія Погорєлая.
Слідкуйте за нами в Facebook, Telegram та Viber!
Дізнавайтесь важливі новини та читайте цікаві історії першими!
