В селі Троїцьке на Любашівщині живе дружна родина Володимира Феофановича та Світлани Максимівни Приступів. Обоє їхніх синів з початком повномасштабного вторгнення росії відклали свої мирні справи та подалися до Збройних сил України, щоб зупинити ворога.
Богдан
Богдан Приступа на службі
31-річний Богдан Приступа з Троїцького став стипендіатом Президента та Кабінету міністрів України за успішне проведення наукових досліджень за актуальні науково-технічні розробки. Про це йдеться у Постанові президії Комітету з державних премій у галузі науки і техніки від 4 листопада 2022 року.
Повідомлення про стипендіата спершу було викладене у Фейсбуці, тому батьки: Світлана та Володимир Приступи – першими почали отримувати вітання. Зателефонували синові, який ще не був у курсі й щиро здивувався, адже претендентів на премію у вузі було п’ятеро! Вчасно не дізнався Богдан про новину, бо ще в березні поточного року вступив до лав Збройних сил України.
Випускник місцевої школи ніяк не міг визначитись з обранням майбутньої професії. Треба зауважити, у 2008 році вперше в країні учні складали ЗНО. У Богдана на руках після випускного вечора була «срібна» медаль та порада батьків стати фармацевтом. Вирішив зважити на їхню пропозицію. Так він став студентом Одеського національного університету імені І.І. Мечникова й здобув кваліфікацію хіміка, фахівця з фармацевтичної хімії та викладача даного предмету. На кафедрі фармацевтичної хімії факультету ОНУ ім. І.І. Мечникова закінчив аспірантуру. У 2018 році захистив дисертацію та здобув звання кандидата біологічних наук за спеціальністю «фармакологія». Будучи аспірантом, заочно навчався в Одеському національному медичному університеті, здобув кваліфікацію провізора. З 2015 року – доцент кафедри фармакології та фармакогнозії медичного університету, бере активну участь у житті факультету. Автор 45 публікацій, керівник студентського наукового гуртка кафедри.
Коли розпочалася війна, молодий вчений відразу подався до військкомату і вже у березні почав нести службу в Одеському військовому шпиталі. Згодом його перевели до іншого.
Молодого вченого й викладача чекали у вересні у виші, та командування вже не бажало відпускати Богдана. Він і тут завоював авторитет, тому й вітали його прагнення служити разом з братом Олександром. А ще збирався одружитись, але й цю подію відклав до перемоги над ворогом.
Молодший брат – Олександр
Олександр Приступа з відзнакою
Сьогодні поруч з Богданом крокує ще один військовослужбовець – брат Олександр, теж фармацевт за фахом.
Олександр документи подавав у кілька вузів, батькам казав: навіщо вам аж два фармацевти в сім’ї? Однак все-таки вступив до Одеського національного медичного університету, вже проходив інтернатуру. Також рвався боронити Батьківщину й врешті підписав контракт на три роки.
***
За проявлену мужність і успішне виконання бойових завдань, високі показники у бойовій підготовці, бездоганне несення бойового чергування, вартової (внутрішньої) служби у повсякденній діяльності у вересні цього року Олександра було нагороджено нагрудним знаком «Золотий хрест».
Приклад синам подають батьки
Володимир Феофанович Приступа
Батько синів Володимир Феофанович теж не міг сидіти вдома й домігся мобілізації. Та двічі через проблеми з серцем його відправляли додому. Однак рюкзак у будинку напоготові – якщо треба буде, стане на захист рідної землі, хоча був готовий до цього ще у 2014 році. Не менш патріотична й дружина Світлана Максимівна. Про її патріотизм троїчани добре знають, адже як підприємець вона ще й займається волонтерством, допомагає українським військовим.
Світлана і Володимир Приступи
Ось така дружня родина мешкає у Троїцькому. 18 листопада удвох відзначали 34-тю річницю свого весілля. Тоді поєднали серця вчитель музики та зоотехнік. Коли настали складні часи, спробували різні шляхи виживання. Шлях до відкриття власної справи був тернистим, але удвох вони його здолали. Їхній шлюб багатий на радісні моменти, виростили хороших синів, ними гордяться по праву. Якось Світлану Максимівну запитали, як вона їх виховувала, то дала таку відповідь: «Я їх просто любила…».
Найбільше її хвилює війна, яку розпочав, як вона вважає, старий маразматик.
«Гине цвіт нації, це боляче. А чим завинили прості люди, які позбулись власних домівок, рідних, залишились без світла, тепла? – ділиться зі мною Світлана Максимівна. – Стерті з лиця землі міста і села. Це «добрий жест» асвабадітєлєй?! У нас родичі жили в Маріуполі, ми не знаємо, що з ними, де вони. Але українці – нескорений народ. Нехай ці рашисти не сподіваються, що зможуть нас захопити й поневолити. Будемо стояти до останнього. Горджуся своїми синами, які сьогодні служать Батьківщині й всьому народу».
Хіба нас, українців, й справді, можна здолати, якщо поруч живуть і працюють такі патріоти?!
Слідкуйте за нами в Facebook, Telegram та Viber!
Дізнавайтесь важливі новини та читайте цікаві історії першими!
