Нещодавно у соціальній мережі було виставлено Грамоту, яку отримав наш земляк з Троїцького Андрій Котвицький. Її зміст красномовно пояснює, чим займається сьогодні 22-річний старший солдат Національної Гвардії України:
«Нагороджується Грамотою за старанність, наполегливість, розумну ініціативу, проявлені при виконанні службово-бойових завдань з перевезення особового складу осіб, взятих під варту, і вантажів, обслуговування, проведення ремонтів та за підтримання техніки у постійній бойовій готовності, а також з нагоди Для працівників автомобільного транспорту».
Цією інформацією поділився вітчим Андрія Олександр Олійник. Сина дружини він виховував з п’ятирічного віку, тоді ж хлопчик і назвав його батьком. Між чоловіками завжди були і залишаються теплі й дружні стосунки.
Андрій Котвицький з грамотою
На старшого брата рівняється і молодший
У послужному списку бійця є ще кілька грамот та подяка батькам за належне виховання сина, відданого патріота України. Тож Олександр Валерійович і гордиться своїм захисником, як і вся їхня родина. Менший син, десятикласник Григорій, уже від сьогодні уявляє, як він після досягнення вісімнадцяти років піде захищати Вітчизну. Тобто, рівняється на брата. Мати йому нагадує, що наслідувати, значить краще навчатись. Здається, старшокласник це усвідомив. Радує рідних здобутками й шестикласниця Оленка, вона відмінниця. Дівчинка захоплюється малюванням, а допомагає розвивати її здібності місцева майстриня Лариса Миколаївна Бабінець.
Андрій з братом Григорієм і сестричкою Оленкою
«Андрій після закінчення школи, - розповідає мама, Марина Олександрівна, - набув спеціальності механіка у Петрівському сільськогосподарському коледжі, нині навчається онлайн на другому курсі Одеського сільськогосподарського університету. Потім була строкова служба у Збройних силах України, до дембеля залишався місяць, але розпочалась війна, і наш син пішов на службу у Національну Гвардію. Хоч і недовго, але був на бойових позиціях під Миколаєвом у перші місяці війни, потім на облаштуванні оборони нашої Одеси. Розповідає дуже мало, але можете собі уявити, що я вже пережила. Завжди в очікуванні дзвінка від Андрія. За цей час тричі побував у відпустці вдома по десять днів».
Молодий троїчанин, як кажуть рідні, має золоті руки. У дворі для квітів виготовив підставки, а до Дня матері власними руками зробив їй столик та стільчик.
***
Марина Олійник раніше працювала на молокозаводі, тоді навчалась на технолога. У той період, каже, у кожному дворі було не менше, ніж дві корови, а як закрилось підприємство, зміліла череда, додалось безробітних. Жінка ще попрацювала соціальним працівником від сільської ради, а тепер займається підсобним господарством. Піднімають з чоловіком ще двох дітей. Гордяться старшим сином, а ще сподіваються, що ЗСУ, врешті, виженуть ворога з рідної землі й їхні сини будуть зайняті мирною працею.
Слідкуйте за нами в Facebook, Telegram та Viber!
Дізнавайтесь важливі новини та читайте цікаві історії першими!
