Продовжуємо розповідь з циклу «Журналісти без кордонів», який розпочали 28 вересня матеріалом «У Словаччині наші біженці працюють в гіпермаркетах та заробляють в межах 300 євро». Сьогодні піде мова про те, що довелося побачити в Угорщині та Румунії.
Муніципальний будинок в Кішварді, який було побудовано за кошти Євросоюзу
Невеликий історичний екскурс
Чотири роки тому я запланував собі відвідати країни Балканського півострову, поки там не визрів черговий військовий конфлікт або повномасштабна війна. Війн у тих краях за 120 років було кілька, включаючи передумови Першої Світової війни, коли далекого 28 червня 1914 року серб боснійського походження Гаврило Принцип завдав смертельного поранення спадкоємцю Австро-Угорського престолу ерцгерцогу Францу Фердинанду. Той жахливий постріл відбувся в Сараєвому (тодішній і теперішній столиці Боснії та Герцоговини). Впродовж місяця Австро-Угорщина оголосить війну Бєлграду, серби не бажали виконувати ультиматум віденців. У ту війну будуть втягнуті більшість країн Європи, понад 20 мільйонів військових та цивільних загинуть. До Сараєвого, батьківщини шанувальника бункерного диктатора режисера Еміра Куштуріци їхати ми не планували, а ось побувати на теренах Сербії, а особливо Чорногорії, хотілося б. До 24 лютого 2022 року, тобто до широкомасштабної війни расєї проти України цінність такої подорожі була б середньою. Однак потрапити туди під час війни із загостреним відчуттям реалій рашистського миру та їх сателітів, треба мати вдачу, бо така поїздка запам’ятається на все життя, особливо журналісту, тим більше, коли ти нічого такого не плануєш. Та побачив багато цікавого, безліч приємних контрастів та порівнянь, однак і вистачало сумних моментів.
Термальний басейн " Кішварда". В Угорщині дуже багато термальних вод
Угорщина – ще один союзник кремлівських вбивць
Між Словаччиною та Угорщиною близько 15 років вже немає кордонів, обидві країни разом Польщею, Чехією, Словенією та Прибалтійськими державами приєдналися до Шенгенської зони з 21 грудня 2007 року. На Україні точилася, пригадаймо, боротьба за владу та «хлібні» місця, а там відразу зникли всі кордони. Автошляхи прикордонної Угорщини поруч із Словаччиною не досить хороші, трапляються вибоїни (це найгірші дороги, що я бачив під час тривалої поїздки). Цей регіон дещо депресивний, бо більшість населення – роми, які додають чимало клопоту місцевій і республіканській владі. Проїжджаючи одним прикордонним селом, ми побачили в городах звичайну пожежу сухої трави та чагарників, один спеціальний автомобіль з вогнеборцями марки «Мерседес» вже під’їхав до оселі ромів. Другий пожежний автомобіль, що рухався до місця загоряння, ми зустріли через 10 кілометрів. Друзі кажуть, що тут такі речі відбуваються постійно, особливо в посушливий період, а цей рік виявився засушливим, як потім побачимо, і на більшій частині Балкан.
У прикордонній Угорщині дуже багато ромів, що бідно живуть. Досить часто вони палять суху траву на городах та чагарники. Пожежні автомобілі тут часті гості
Через 15 хвилин ми вже на якісному асфальті і по дорозі роздивляємося угорські міста та села, півгодинну зупинку робимо спершу в Кішварді, невеличкому місті поруч з гіпермаркетом «Теско», аби випити кави, придбати води та їжі в дорогу. Ціни прийнятні і для українців, а з клубною карткою (нам її дали друзі) на частину товарів присутні суттєві знижки. Тому багато продуктів харчування дешевші, ніж у нас. Непогана ковбаса, щоправда, вона зі спеціями, відмінні макарони та прекрасна кава угорського фасування, як пізніше з’ясувалося. Аби не витрачати в середньому два євро на чашку кави на Балканах, я спеціально взяв нову гейзерну кавоварку з меленою кавою із собою, по ходу ми і «обкатали» її на три родини, десь 120-130 євро напевне вона нам заощадила, не менше.
У прикордонній Кішварді - люди живуть небагато, на нашому Закарпатті набагато більше красивих будинків, а ніж північно- східній Угорщині
Угорщина – колишня країна соцтабору (Варшавської угоди), в часи Другої Світової – союзник Верхмату, аби бути точним, третього рейху, а зараз великий прихильник імперської політики бункерного диктатора. На тамтешнього прем’єр-міністра Орбана рашисти найбільше роблять ставку стосовно дестабілізації в Євросоюзі. Московити, напевне, тиснутимуть на нього до останнього, навіть якщо вже всім зрозуміло, що цю війну з українцями не виграти. Та оркам потрібно будь-яким чином примусити Київ через Євросоюз піти на мирні переговори з вбивцями, аби останні постійно виставляли ультиматуми, приховали назавжди сліди військових злочинів і отримали таку бажану перерву, щоб після відновлення знову тероризувати війнами Україну та Європу. Це ж точно реальність, а не фейки, якими живуть угорці.
Англіканський собор в угорському Дебрецені
На бензоколонках тут дві ціни на пальне – маячня від союзників кремля. Для угорців воно на 15 євроцентів дешевше, аніж для словаків, чехів, румун, болгар, та інших, не кажучи про українців. Спеціальні сканери сканують номерні знаки автомобіля і формують в чеку вам ціну, ці дивні нововведення діють вже більше кварталу. Таке враження, що угорські високопосадовці були заздалегідь «підготовлені» у економічних протиборствах у Євросоюзі, коли в бункерного піде щось не так.
Румунія приємно здивувала
Румунське давнє місто Адар, поблизу Угорщини. У ньому проживає 150-ти тисячне населення
Далі прямуємо до Румунії. Кордон там формальний, оскільки Румунія – член Євроспільноти. Та слід мати на увазі, що є цілодобові та денні пункти пропуску, останні працюють по буднях з сьомої години ранку до 19:00 години вечора за центральноєвропейським часом. Румунія, як і Болгарія та наша Україна мають однаковий часовий пояс, однак це все тепер показуватиме сучасний телефон. Сербія, як і Чорногорія, живе за єврочасом. Румунські прикордонники не дуже полюбляють, коли їм подорожуючі розповідають, що їдуть повз їхню країну транзитом. Недаремно радять, коли запитують мету поїздки, вдатися до хитрощів і повідомити, що маєте бажання відвідати історичну батьківщину знаменитого Владислава Дракули (Цепеша) замок Бран у Трансільванії. Ці тонкощі заощадять час на кордоні. Нас не запитували, румунська струнка молода жінка-прикордонниця зібрала паспорти, плюс посвідчення водія з техпаспортом і відкрила шлагбаум, попрохавши перетнути кордон і вийти на зупинці, що поруч. Через десять хвилин вона нам люб’язно повернула документи. Румунія приємно здивувала, класні сільські дороги, потужна інфраструктура, як і в Угорщині, це стане можливим після вступу до ЄС. Та без досвіду їхати на Балкани не радив би, є безліч тонкощів у такій подорожі, ліпше мати водія, що не один рік має стаж за кермом у цих краях. Бензин, як і дизпаливо, тут недешеві, ціна пального – 1,9 євро в середньому за літр. Пізно ввечері в’їжджаємо в стародавнє місто Арад, якому понад тисяча років. Красиве місто засноване ще в 1028 році, зараз це адміністративно-територіальна одиниця першого рівня в історичній області Кришані, поблизу кордону з Угорщиною. В тих місцях проживає чимало етнічних угорців, а багато населених пунктів мають суто угорське історичне походження.
Вечірній Арад вражає
Вся культурна спадщина міста, включаючи мости, милує око в темряві неповторним золотистим сяйвом, передати реченнями це важко, однак собори, церкви наскільки красиві вночі, що відірвати око неможливо. Тоді я зрозумів, чому ми проїжджаємо вулиці Араду в вечірній час, а не вдень. На вулицях людно, особливо багато молоді, тут немало і туристів. Звісно, є тут і наші біженці, з України, їм тут більше раді, ніж у прорашистській Угорщині.
Всі церковні собори в Адарі вночі освітлені і просто засліпюють своєю красою
Далі проїжджаємо повз Тімішоару (угорською мовою Темешвар), місту теж понад тисяча років. Розташоване в історичному краї Банат поміж Дунаєм, Нижньою Тисою та Трансільвальськими Альпами. Саме у цьому культурному центрі області Банат у кінці 1989 року спалахнуло народне невдоволення тоталітарним режимом Ніколае Чаушеску.
Тімішоара, 1989 рік
Комуністична тодішня влада зробила величезну помилку, виселивши з країни місцевого пастора Ласло Текеша. Хоча спочатку акції протесту румун не передвіщали революції, однак грудневі події саме в Тімішоарі стануть каталізатором до насильницьких безладів і швидкої революції зі стратою родини вождя, який проправив країною майже 42 роки. Однак Чаушеску зробив чимало і корисного для Румунії, його зрадило і радянське керівництво, заборонивши посадку вертольоту в Ізмаїлі в грудні 1989 року. Жити йому і дружині після цього залишилося всього кілька днів. Він не дуже влаштовував Кремль, бо діяв у інтересах своєї країни. Просто румуни, як і жителі пострадянського простору, збідніли до низин через падіння світових цін на нафту. Путлером чи лукашньою не був, він єдиний серед країн варшавської угоди, хто не підтримав та не взяв участі у вторгненні до Чехословаччини 21 серпня 1968 року. А тепер економіка країни набрала серйозних обертів у всьому, туди зайшли потужні світові інвестори, звісно рівень життя румунів суттєво зріс на відміну від українців.
(Далі буде)
Слідкуйте за нами в Facebook, Telegram та Viber!
Дізнавайтесь важливі новини та читайте цікаві історії першими!
