В продовження теми
“Щоб ви могли зробити або вже зробили власноруч для покращення свого села чи селища?” – з таким запитанням ми звернулися до жителів Захарівської, Затишанської, Кодимської та Балтської громад. Адже всі ми хочемо жити в гарних, чистих, ошатних населених пунктах. Щоб було де погратися малечі, щоб око радували чисті вулиці, щоб милуватися різнобарв’ям квітів, щоб було де присісти під затишком дерев. Хтось сидить і чекає, щоб все це прийшли й зробили, а інші для втілення мрії не лінуються і самотужки прикрашають свою рідну місцину, чим можуть.
Тож продовжуємо нашу розмову
Ганна Верстова, селище Захарівка:
Ганна Верстова
"Довго думала над цим питанням. На мій погляд, найважливішим для сільського розвитку сьогодні є подолання психологічних проблем людей, які у своїй більшості уже не хочуть нічого і ні в що не вірять. Хотілося б більше уваги дітям.
Я займалася з дітьми в школі танцями, був такий хореографічний гурток, але зараз із військовим станом, гурток відмінили. Наприклад, гуртки танців, музичного мистецтва, художнього мистецтва, трудового мистецтва (в’язання, плетіння бісером, вишивання, виготовлення виробів з дерева тощо). Ці гуртки не тільки зробили б цікавим вільний час дітей, а й надали б роботу старшому поколінню, адже великого масштабу набула також проблема з працевлаштуванням.
Кожен з нас може долучитися до збереження нашої планети і це не так важко, як здається на перший погляд".
Віктор Галузінський, село Новозаріцьке Захарівської громади:
Віктор Галузінський
"Я дуже хочу, щоб моє село жило і розвивалося, щоб рівень життя у ньому нічим не відрізнявся від міського, щоб у нас були хороші дороги та розвинена інфраструктура. І коли б я був заможнішим, то вкладав би кошти у розвиток і добробут нашого Новозаріцького.
А так, я роблю це лише у своїй галузі – в культурі, де працюю. Вважаю, що відколи обіймаю посаду завідувача сільського клуба, деякі зрушення на краще у розвитку культури в Новозаріцькому все ж таки сталися. Ми створили вокальний гурт „Відродження”, до складу якого входять також моя дружина, батько і матір. Наших аматорів знають, як у Захарівці, так і в найближчих селах. Незабаром нас мають запросити до себе культпрацівники з сусідньої Мардарівки. І це мене приємно радує".
Олександр Маринчук, село Гольма, Балтської громади:
Олександр Маринчук
"Я би щось зробив з нашим парком. Щось підбілити, почистити, посадити. Нині не сезон, щоправда, можна перенести на осінь. А тепер облаштувати доріжки, клумби, лавочки встановити. Так, у нас завжди тут рівненько косять траву. Є одна доріжка зі старої плитки, яка веде від ФАПу через парк до будинку культури. Принаймні, коли дощ іде, то можна пройти. Але хотілося, щоб парк став місцем відпочинку для мешканців села.
Ще було б непогано зробити при в'їзді в село таку стелу у формі скульптури з елементами декору. Як спеціаліст, я б допоміг. Загалом, у нас ще до війни була розмова про встановлення пам’ятника гольмянській ковбасі. Мій односельчанин, який подав таку ідею, нині захищає нашу країну. Він розробив проєкт (я допоміг з ескізом майбутнього пам’ятника) і подав на конкурс в рамках Громадського бюджету Балтської громади. На жаль, проєкт зібрав недостатньо голосів та не потрапив у п’ятірку переможців. У нас є свій бренд гольмянська ковбаса, яка славиться далеко за межами громади. Є місце для торгівлі біля траси, яке вже історично склалося. Але воно не облаштоване. Я б теж подумав над тим, щоб зробити це місце зручним як для покупців, так і для продавців. Щось типу невеличкого базарчика, який би навіть своїм зовнішнім виглядом приваблював увагу до себе. Може хтось би пропонував тут ще й чай, кофе…"
Наталя Юрескул, село Карабанове Захарівської громади:
Наталя Юрескул
"Мене дуже турбують наші дороги, але розумію, що нічого не зможу зробити для цього. Хотілося б ще й спортивний майданчик для наших діток облаштувати у селі. Тим більше, що дітей в Карабановому багато. Але майданчик спочатку треба комусь встановити.
А особисто я б посадила гарні квіти та дерева, прибрала б сміття вулицями села".
Віра Барабан, селище Захарівка:
Віра Барабан
"Я дуже люблю наше селище і, як справжня патріотка своєї малої Батьківщини, хочу, щоб воно ставало кращим з кожним роком та буяло у квітах від весни до осені. Саме тому нещодавно передала нашій громаді декоративні деревця та кущі. А саме сумах оленерогий, акацію червону, юкки, які я виростила власноруч у своєму домогосподарстві. Перед цим віддала пʼять деревцят верби кучерявої та два саджанці червоної акації.
Зараз вони прикрашають центральний парк, а мені приємно, що я зробила свій внесок у добру справу благоустрою рідної Захарівки".
Любов Криворука, село Пиріжна Кодимської громади:
"Наше село дуже мальовниче. Таке, знаєте, виразно українське. Нам з чоловіком Сергієм завжди хотілося зберегти цю самобутність: і в піснях, і в ремеслах, і в побуті. Я – колишня працівниця культурної сфери, для мене важлива творча, духовна специфіка рідного краю. А Сергій донедавна займався гончарством. Я його вироби розмальовувала яскравими квітами. Приїжджали до нас школярі – їм цікаво, як ті глечики і макітри робляться, журналісти цікавилися гончарськими традиціями – Пиріжна ж здавна була селом гончарів.
А ще були у нас в селі колись давно жолоби, а років з десять тому я подумала: а чому б їх не відновити? І ми таки відновили, журавля встановили, зробили пліт, стіл, лавки – все в національному дусі. Місцина так і називається – Жолоби. Дуже багато людей туди приїжджало – гарне місце. А я люблю, коли до нас люди їдуть: я і стіл приготую, і коровай спечу, і пісню заспіваю… Люблю людям радість дарувати, спілкуватися, ділитися думками, творчістю.
Але за роки дерево згнило, жолоби треба поновити, журавля нового зробити. Кошти потрібні. Та я сподіваюся, що після перемоги все ще зробимо! Маю цікаві задуми, крім відродження Жолобів. Хоч роки біжать, а творчий дух лишається зі мною, як і любов до рідної Пиріжної".
А що би ви хотіли змінити у своєму населеному пункті? Або вже змінили? Пишіть нам на пошту [email protected] або у Facebook Новинар.City.
Слідкуйте за нами в Facebook, Telegram та Viber!
Дізнавайтесь важливі новини та читайте цікаві історії першими!
