Сучасні діти іноді дуже дивують своїми вміннями і талантами. Вони знаходять, де черпати натхнення, та користуються можливостями. Плоди їх праці часто викликають у нас, дорослих, справжнє захоплення.
Чудовий цьому приклад – учениця 6 класу Василівської гімназії Єлизавета Білоус. Дівчинка в такому юному віці в’яже гачком чудових ляльок та казкових звірят технікою амігурумі.
Ліза Білоус з улюбленою зайкою Сонею
Початком цієї історії стала дитяча зацікавленість та активність
„Займатись в’язанням гачком я почала ще у дитинстві, – розповідає дівчинка. – Цьому мене навчила моя матуся, яка в’яже не лише гачком, а й спицями”.
Але саме ляльок амігурумі Єлизавета почала виготовляти після початку повномасштабного вторгнення. Тоді, у перші дні війни, вона не знала, чим зайняти себе, тому вирішила попросити у мами купити їй нитки та матеріал для виготовлення ляльок.
До цього дівчинка захоплювалася плоскими аплікаціями, які у неї теж виходили дуже гарні й не схожі одна на одну.
Ліза Білоус з коханою матусею
Спочатку, заради забави школярка самостійно зв’язала японською технікою зайчика, схему якого знайшла в інтернеті.
„Коли я зробила свою першу ляльку, то зрозуміла, що копіювати нецікаво, тому вирішила вигадувати їм образи. Зараз більшість моїх творінь життєві, з гумором. Я люблю гумор: він допомагає жити. Дивишся на ляльку – й одразу на душі веселіше”, – наголошує дівчинка.
Мати Єлизавети Марія Миколаївна каже:
„Технікою амігурумі донька захоплюється уже другий рік. Якщо загалом говорити про в’язання, то вона почала цікавитися ним ще в початковій школі, в 7-8 років. Дивилася, як це я роблю, і сама бралася за гачок та спиці. Коли не виходило, я пояснювала”.
Нові ідеї та образи знову і знову змушували братися за гачок і нитки
„Відтоді розпочалося створення „ляльок для задоволення”, – так називає свої витвори дівчинка. Це був початок. Нові ідеї та образи знову і знову змушували братися за гачок і нитки.
А потім їй захотілось виготовити ще щось знову і знову. Мініатюрні і ніжні іграшки зі зворушливими очима і великими носиками. Кожного зайчика чи ведмедика школярка наділяє окремим характером, тому всі іграшки виглядають неповторно.
Ліза Білоус зі своїми іграшками
„Починала Єлизавета з невеликого і простого, а зараз у неї вже більш масштабні роботи”, – говорить про свою вихованку вчителька математики Світлана Павлівна Кривенко.
За цей час дівчинка виготовила вже понад вісімдесят ляльок, і в планах є ще.
Серед іграшок:
-
плюшеві дівчатка,
-
пес Патрон,
-
ведмедик Тед,
-
киця Плюша,
-
Зефірка,
-
Мармеладка,
-
Квіточка,
-
Лунтік,
-
ведмедик Цукерка.
Поглянувши на цих ляльок, складно й уявити, скільки часу займає їх виготовлення. За словами Лізи, у неї це відбувається по-різному – залежно від обставин.
„Якщо я це роблю в літній час на канікулах, не відволікаючись на щось інше, то в мене може піти приблизно 2-3 дні. А якщо це в шкільний час, то процес може затягнутись на 2 тижні-місяць. Бо тоді можу тиждень не робити, а потім, коли з’явиться час, працювати декілька години підряд.”, – ділиться школярка.
Кожна лялька – витвір мистецтва
Дівчинка розповідає, що задля виготовлення таких ляльок не обов’язково
мати багато дорогих матеріалів. Головне – різнокольорові акрилові нитки, наповнювач та матеріал для створення лялькам обличчя.
В процесі творення нової іграшки
„Я можу робити і дві ляльки одночасно, якщо вони йдуть на подарунок. Одна – одній людині, друга – іншій людині”, – говорить дівчинка.
До речі, вона не лише роздаровує свої ляльки рідним та друзям, а й дещо продає, кому під замовлення, а кому вже готову іграшку в місцевих магазинах.
„Окрім зовнішньої схожості, я намагаються передати і характер ляльки, – каже школярка. – Продумую образи до найменших дрібниць: від оригінального одягу до найдрібніших прикрас“.
Тому кожна її робота – витвір мистецтва, і про кожну можна розповідати цілу історію, вигадувати сюжети.
„А от чого дійсно бракує – то це хорошого супермаркету, – розповідає мати дівчинки. – Бо ціни в наших магазинах на матеріали – пряжу, наповнювач – для роботи Лізи дуже дорогі. Тому змушені замовляти через інтернет-магазини“.
Безумовно, для такого творчого заняття потрібне натхнення, і дівчинка має
свої джерела для нього.
„Буває, хочеться щось зробити для символічного дня таке приємне. Або для важливої людини, яка дійсно добра. До дня народження чи для якоїсь важливої дати. У мене таке натхнення з’являється, що я цим займаюсь. Також до якихось подій або свят. Наприклад, Великдень – щось великоднє, а Новий рік – новорічне. Цю атмосферу просто не можна передати словами!”, – розповідає Єлизавета.
На думку тітки Єлизавети Тетяни Конон, купити ляльку на будь-який смак зараз можна в будь-якому магазині, але жодна з них не буде настільки дорогим подарунком для близької людини, як іграшка, зроблена власними руками.
“В ці іграшки вкладено стільки сил і любові! Для нас ляльки нашої племінниці – найулюбленіші”, – ділиться пані Тетяна.
У кожної майстрині, навіть початківки, чим би вона не займалася, є своя одна улюблена робота, якою вона дуже дорожить. Є така і в Єлизавети.
„Для мене – це зайка Соня, – розповідає дівчинка. – Можливо тому, що це найперша моя об’ємна робота. Щоправда, з часом вона трішки порвалася, але я її підправила і зараз вона мов нова. Я люблю її дуже і ніколи з нею не розлучаюся”.
Ляльки Лізи вже беруть участь у виставках
У нинішньому році роботи василівської школярки були вперше представлені на виставці-конкурсі декоративно-ужиткового і образотворчого мистецтва „Знай і люби свій край” у Захарівському Будинку дитячої творчості. І їх визнали одними з кращих серед робіт талановитіших хлопчиків та дівчаток з усієї громади.
„Неймовірно талановита дівчинка. Її роботи неможливо було не відмітити, – відзначив директор Захарівського Будинку дитячої творчості Юрій Новак. – Вони відрізняються оригінальністю, індивідуальністю та красою“.
Незабаром роботи Єлизавети Білоус „Джавеліна” і „Байрактар”, які виконані у національних кольорах, представлятимуть нашу громаду на обласній виставці.
„Єлизавета – дівчинка, яка вперше в житті вирішила спробувати себе в цьому виді мистецтва під час війни і вже зовсім скоро її роботи будуть представлені на виставці в Одеському обласному гуманітарному центрі позашкільної освіти та виховання, – розповідає культорганізатор Захарівського Будинку дитячої творчості Іванна Резніченко. – І в мене особисто немає сумнівів, що вони займуть призові місця!“
Не збирається зупинятися на досягнутому
Трапляються історії, коли дитяче хобі переростає у майбутню професію. Тому вже зараз Ліза відчуває себе творчою і неординарною особистістю.
„Ця справа може бути основним заняттям. Мені подобається фантазувати. Тому я планую по закінченні школи пов’язати своє життя з творчістю”, – ділиться планами школярка.
А вже зараз вона в Іnstagram створила сторінку, де показує свої роботи.
Поки що на неї підписано близько 50 користувачів. Але це лише початок її творчого шляху, бо на досягнутому дівчинка не збирається зупинятися.
Неважливо, скільки тобі років і скільки у тебе досвіду, але якщо робиш те, до чого лежить душа і постійно вдосконалюєшся в цьому, тоді результат буде вражаючий. Історія 12-річної дівчинки з мальовничого села Василівка яскраве тому підтвердження.
Ми щиро бажаємо нашій талановитій юній землячці творчої наснаги, успіхів у навчанні та нових перемог!
