Ольга Конінська, уродженка села Йосипівка Захарівської громади, після багатьох років проживання в місті вирішила повернутися на малу Батьківщину. Маючи неспокійну вдачу, активну життєву позицію та величезне бажання змінити життя у своєму селі на краще, у квітні 2021 року вона стала старостою.
Про те, як їй живеться і працюється в прикордонному Йосипівському старостаті, розповідає Новинар.City.
Головне в роботі – мати команду однодумців
Кажуть, коли не знаєш, з чого починати – починай з команди. Якщо збирається колектив однодумців – це велика сила. Цю істину усвідомила з перших днів на новій посаді й Ольга, коли починала реалізовувати свої перші проєкти – прибирання та облаштування сільських вулиць і кладовища.
Пані Ольга каже, що місцевих людей знаходить розуміння та підтримку. Ділиться прикладом, коли звернулася до фермерів Олега Сороченка, Володимира Кушканя і Валерія Гергієва.
Хвилювалася, що своїми клопотами буде їх відволікати від справ. Та чоловіки, зрозумівши, що в щойно призначеної старости мало організаційного досвіду, запропонували: «А давайте ми прямо на місці подивимося, чим можемо допомогти». Відразу ж з’їхалися до старостату, пройшлися селом, визначили обсяг робіт і допомогли й власним транспортом, й порадою. Сьогодні фермери – надійний тил, на який староста може покластися будь-якого разу.
Працівники старостату підсипають дорогу щебнем
Мене завжди тягнуло на малу Батьківщину
Майже два роки Ольга Конінська обіймає нову для неї посаду у своєму рідному селі, в якому народилася і виросла, де минули її дитинство і юність. Для цього вона разом зі своїм чоловіком Сергієм залишили місто і невеличкий бізнес та перебралися у Йосипівку.
«Де б я не була, мене завжди тягнуло на свою малу Батьківщину. Завжди мріяла, щоб рідна Йосипівка стала одним з найкращих сіл Захарівщини, адже тут живуть працьовиті, щирі й талановиті люди. Тому, як тільки випала нагода, я не лише повернулася в село, а й з готовністю погодилася старостувати», – розповідає Ольга.
За словами жінки, вона з розряду тих, хто живе за принципом «Думати про людей та наполегливо працювати на майбутнє».
«Наша Оля Вікторівна поважає старі добрі традиції, не боїться сказати "так" різним починанням і не лякається труднощів. Багатогранність її роботи, доброзичливість, працелюбність, ентузіазм і активна життєва позиція не можуть не викликати у нас повагу», – ділиться йосипівець Микола Балишев.
За словами пані Ольги, за неповних два роки вона всім серцем прикипіла до своєї роботи, бо любить людей і постійно опікується різними проблемами.
Протягом цього часу на офіційному прийомі у старости побували понад дві сотні людей. Нерідко, каже Ольга, вони приходять не просто висказати наболіле, а й просто порадитися.
Староста не цурається і фізичної праці. Її можна побачити серед земляків під час різних трудових рейдів. З лопатою, граблями, валиком та щіткою в руках. Під час ремонту водонапірної башти чи сільського водогону, впорядкування кладовища чи сміттєзвалища, ремонту в приміщенні старостату, обеліска загиблим землякам, сільського Будинку культури тощо.
Ольга приводить до ладу кладовище разом з односельчанами
Село гарнішає на очах
Впродовж останнього часу в Йосипівці в приміщенні старостату зроблено косметичний ремонт, відремонтовано пічне опалення, проведено воду, виведено каналізацію, а також оновлено фасад будівлі. Крім цього, чоловік Ольги, Сергій Конінський, частково власноруч встелив плитку біля пам’ятника загиблим воїнам, що в центрі села. Інші ж йосипівці пофарбували там паркан і вивезли сміття.
За ініціативи старости, було зроблено і косметичний ремонт у сільському Будинку культури. Там замінили старі вікна на металопластикові та оновили фасад будівлі. Також біля осередку культури пофарбували паркан, полагодили вуличний туалет, вивезли сміття. Серед інших ініціатив – відремонтована й облаштована в стилі української символіки автобусна зупинка, косметичний ремонт фасаду бібліотеки, а у планах – завершення будівництва та відкриття сільської амбулаторії й церкви.
Таку церкву будують в Йосипівці за участі старости
Вирує й культурне життя, зокрема в сільському клубі: тут місцеві таланти й майстри співають, ставлять театральні вистави на Різдвяних вечорницях, влаштовують виставки вишивок і випічки на Святі врожаю, готують концерти з нагоди державних свят.
«Для святкових заходів я сама підбираю і шию сценічні костюми, – розповідає Ольга. – Дуже вдячна всім, хто бере участь у святах, і пишаюся багатогранним талантом та співучістю своїх земляків».
А ще в селі започаткована традиція відзначати ювілейні дати мешканців. Ольга особисто вітає їх від себе та від імені керівництва Захарівської громади.
«Було дуже неочікувано і приємно, коли вранці в день мого ювілею прийшла наша староста Ольга Вікторівна зі своєю помічницею, щоб мене привітати. Ще й з подарунком! Мене це зворушило просто до сліз», – поділилася Світлана Істраті.
Одна з ювілярок села отримала торт випечений старостою
Планів про розвиток села багато
За словами Ольги Конінської, у неї чимало помічників та однодумців, зокрема її колектив – діловод Людмила Порадинська, технічні працівники Тамара Стойко, Валентина Пруба, Олег Рябошапка, Іван Чабан.
Староста каже, що має багато планів та задумів. Якісь уже зовсім скоро будуть реалізовані, деякі відкладено на більш далеку перспективу – наприклад, відкриття дитячих майданчиків, закінчення будівництва церкви та амбулаторії тощо.
Утім, про свій внесок у розвиток громади жінка воліє не говорити.
Ольга Конінська з жителями села
«Я надто мало пропрацювала, щоб чимось відзначатися серед інших. Мені треба ще багато-багато вчитися, щоб вміти так зважено й водночас людяно ухвалювати рішення, делікатно вказувати на помилки, заохочувати ініціативу, як це роблять мої колеги з більшим досвідом роботи в органах місцевого самоврядування. Чи так вести документообіг, як інші старости. Але я стараюся бути потрібною людям, які в мене повірили. А вже оцінку мені хай вони поставлять».
Всі фото надані героїнею.
