Війна змінює все: плани, цінності, буденність. У відвертому інтерв’ю Балтського міського голови Сергія Мазура йдеться про виклики, з якими зіткнулася громада, і про те, як вона зорганізувалася в умовах війни. Говорили про перші рішення, які довелося ухвалювати, вплив війни на стратегічні плани та «незручні» запитання від мешканців громади.
Початок війни
- Сергію Сергійовичу, ми не можемо оминути тему війни. Розпочнемо з неї? Що було для вас найскладнішим в цей період?
- Початок повномасштабної й нерозуміння ситуації. Адже, по суті, я, як мені тоді здавалося, залишився один з людьми та великою кількістю проблем. Пригадую паніку, яка охопила людей у перші дні… Довелося брати себе в руки, згуртувати біля себе надійну команду – і це вже були «ми». Згодом «ми» ставало все більше.
Запрацював оперативний штаб. Основні зусилля спрямовували на безпеку, допомогу, мобілізацію. Особливо важливим було патрулювання. На третю добу в нас вже було 150 патрулів, а через кілька місяців їх стало майже тисяча. З проблемами стикалися на кожному кроці. Магазини були напівпорожні. Важливим було забезпечення медичних та аптечних закладів. Воєнізована охорона їздила, в аптеки завозили найнеобхідніше, в тому числі інсулін. Ми намагалися покрити всі потреби. Тут можна багато розповідати: вистачить на окреме інтерв’ю.
- Як громада зорганізувалася?
- Кожен зайняв свою нішу. Ми організували локальні штаби, центри, які грали важливу роль у заходах безпеки та наданні допомоги постраждалим. Плюс діяли волонтери, допомагали самі мешканці громади. Ніхто не стояв осторонь.
Перші пів року ми координували допомогу. Це був внутрішній рух, який забезпечував людей. Не все відбувалося публічно: багато речей не афішували. Ми обіцяли розповісти про все після війни, про «другий» фронт Балтської громади.
І зараз допомога військовим не припиняється. Дякую нашим волонтерам, хто працює в селах та місті, хто плете маскувальні сітки, виготовляє окопні свічки. Окремий напрямок - автомобілі для фронту: робота в цьому напрямку не припиняється. Сьогодні ще дві машини відправляємо. Допомагаємо як можемо: амуніція, обладнання, медикаменти, харчові продукти – все, що необхідно для військових.
Людям, які живуть тут, в тилу, важко зрозуміти реальну ситуацію на фронті. Я там був: ми доставляли хлопцям автівки та вантажі з допомогою від жителів громади, - це пекло. І там наші воїни протистоять рашистам, захищають кожного з нас, наших дітей. Саме тому ми маємо допомагати військовим чим можемо: хто - в ЗСУ, хто - для ЗСУ. Це наш принцип. Не для хизування хочу сказати: окрім постійних донатів на рахунки волонтерів, частину зарплати і всю премію я також віддаю на підтримку Збройних Сил України. І так буде далі. Вважаю це своїм внеском у перемогу. Бо хто ж, як не ми?!
- Як війна вплинула на стратегічні плани?
- Усі проєкти розвитку довелося скасувати. Основний пріоритет – питання перемоги: допомога військовим, мобілізованим, безпека громадян, повсюдне волонтерство, підтримка внутрішньо переміщених осіб.
Поруч з цим - утримання комунальних, освітніх закладів, закладів охорони здоров’я тощо. Серед пріоритетів - укриття, які ми тоді облаштували без значних витрат з бюджету завдяки меценатам та спільній праці, коли всі просто засукували рукави й працювали. Ми першими в області відкрили школи та дитсадочки для дітей, покінчивши з дистанційним навчанням.
- Що залишається найважчим й до сьогодні?
- Прощання із загиблими. І думки про дітей, батьки яких перебувають у полоні або загинули. Це - родини, зранені, розбиті війною. Цей біль завжди поруч. Але намагаємось не залишати їх сам на сам, допомагаємо чим можемо.
Вшанування та підтримка захисників
Нашу розмову перервала хвилина мовчання.
- Хвилина мовчання. Спершу ми ініціювали: треба було пояснювати, змушувати людей реагувати. А зараз усі самі зупиняються, віддаючи шану загиблим. У школах, дитсадках – це святе, - прокоментував Сергій Мазур.
- Як громада допомагає сім'ям загиблих та військовополонених, самим захисникам, які повертаюся через поранення?
- Налагоджуємо контакти з різними державними й недержавними організаціями для оперативного і позитивного розв'язання проблем ветеранів. При багатопрофільній лікарні організовано роботу реабілітаційного відділення. В найближчих планах - капітальний ремонт будівлі колишньої лікарні №1 для облаштування там сучасного реабілітаційного відділення.
В приміщенні Центру надання соціальних послуг працюють два фахівці із супроводу ветеранів, які надають різноманітну допомогу ветеранам, їх родинам, сім'ям загиблих, військовополонених, зниклих безвісти тощо. До речі, таких фахівців по Одеській області лише 12 в 91 громаді. Двоє з них - в Балтській.
Ми прийняли програму «Захист і турбота», згідно з якою надаємо матеріальну допомогу родинам загиблих і померлих військовослужбовців, які брали безпосередню участь в бойових діях або забезпечували національну безпеку та оборону (по 50 тис. грн).
По 10 тисяч гривень одноразової допомоги отримують родини загиблих, військовополонених, зниклих безвісти на розв'язання соціально-побутових проблем. Від 10 до 50 тисяч гривень одноразової допомоги надаємо пораненим військовослужбовцям та їх родинам у зв’язку зі складними життєвими обставинами. Виділяються кошти на реабілітацію поранених, на зубопротезування.
Протягом минулого року надавалася щомісячна допомога учасникам бойових дій та АТО, які мають інвалідність І групи, їхнім дітям, сім'ям та дітям загиблих (померлих) учасників АТО, військовополонених, зниклих безвісти. Відшкодовуємо сім'ям загиблих (померлих) витрати на поховання, на організацію та проведення ритуалів поховання, на вшанування пам'яті всіх загиблих.
Всього минулого року на ці цілі витратили більш як 4,2 мільйона гривень.
Попри все, життя триває
- На одній з перших сесій цього року прийнято програму розвитку громади. Які її основні акценти?
- Якщо говорити про цей рік, то є ряд грантових проєктів, які Балтська громада, пройшовши складний відбір, виграла. Це проєкти Європейського банку реконструкції та розвитку, який допомагає Україні в процесах відновлення. Наприклад, проєкт з утеплення Балтської багатопрофільної лікарні дозволить заощаджені кошти спрямувати на потреби закладу.
Другий проєкт - завершення робіт у ліцеї №3: укриття, харчоблок, добудова корпусу. Один корпус повністю готовий, залишається спортивна зала і Г-образний корпус зі сховищем внизу, із залами тощо. І благоустрій території закладу. Це один з пріоритетних проєктів Одеської області. Третій проєкт – капітальний ремонт ліцею №1.
Хтось може говорити, що - не на часі, але сьогодні це відновлення фінансується Європейським Союзом. Конкурс був - один проєкт на 15 громад. Ми скористалися унікальною можливістю і стали одними з тих, хто в цій жорсткій конкуренції виграв.
Основні пріоритети – утримання соціальної інфраструктури, стабільна робота шкіл, посилення енергобезпеки. Це включає роботу Водоканалу, встановлення сонячних панелей, утеплення будівель, елементарний благоустрій (нічого вагомого цього року не робитимемо). Ми змушені відмовитися від низки програм, оскільки 20% бюджету розвитку спрямовується на потреби армії, соціальний захист військовослужбовців та їхніх сімей. Це значні витрати та наш пріоритет. Низку процесів призупинено згідно з Постановою Кабінету Міністрів №590, яка стосується питань, пов’язаних із забезпеченням життєдіяльності населення в умовах воєнного стану.
- Балтська громада також співпрацювала з USAID, діяльність якої, на жаль, призупинено?
- Ми вдячні цьому проєкту. Громада отримала значну допомогу: техніку, обладнання, інвентар. Комунальні підприємства, лікарні, медичні заклади, школи отримали генератори та інші ресурси. Це було складно, адже відбір USAID дуже жорсткий, але ми змогли. І сьогодні це все працює на благо мешканців громади. Про це теж можна окремо поговорити, бо є про що.
- Які результати принесла співпраця громади з іноземними партнерами?
- На даний час маємо партнерів у 6 країнах: Польщі, Словаччині, Латвії, Королівстві Норвегія, Молдові, Грузії. Останні роки, найбільш плідними є стосунки з Домброва-Тарновським повітом (Польща), містом Балві (Латвія) та містом Овре-Ейкер (Норвегія).
З початку повномасштабного вторгнення ми відчували постійну підтримку наших польських друзів. І це було не просто вираження «глибокої стурбованості». Їх вчинки говорять самі за себе. Нам були передані легкові та спецавтомобілі, генератори різної потужності, гуманітарна допомога, продукти гігієни та харчування.
Партнери з готовністю сприйняли ідею про влаштування наших дітей на відпочинок або реабілітацію військових. Розробляємо перспективи співпраці за різними напрямками.
Декілька разів допомогли нам і наші словацькі партнери з міста Гольяново. Не дивлячись на дії їхнього проросійського прем'єра, гольянівці продовжують щиро підтримувати нас.
Уже в період повномасштабного вторгнення, ми підписали ряд угод про співпрацю з містами Яловени та Хінчешти (Молдова), містом Балві (Латвія), містом Овре-Ейкер (Норвегія).
Балвійці систематично допомагають нам купувати автомобілі за прийнятними цінами, передають гуманітарну допомогу, за що ми щиро їм вдячні.
Не минуло ще пів року, як ми уклали договір з норвежцями, а вже реалізований сумісними зусиллями тристоронній (Україна – Польща – Норвегія) міжнародний проєкт «Жінки для жінок», спрямований на підтримку ментального здоров'я. Завдяки цьому проєкту в нашій громаді проведено багато заходів: конференцій, навчань, конкурсів, зустрічей. Спеціалісти з Овре-Ейкер допомагають нам опановувати знання з проєктної діяльності. Зокрема на таких платформах, як Еразмус + та Інтерег.
Налагоджуючи міжнародне партнерство, дивимося у майбутнє.
Під час онлайн зустрічі з латвійськими колегами
Альтернатива заміна державних послуг
- З Балти забрали чимало служб, через що мешканцям громади доводиться їздити в Подільськ. Як це ув’язати з політикою доступності послуг?
- Є процеси, пов'язані з оптимізацією державних структур (поліції, податкової, міграційної служб тощо), на які ми, на жаль, не можемо вплинути. Але ми намагаємось змінили ситуацію на місцевому рівні. Так, підтримуємо фінансово нашу поліцію: частково компенсуємо потреби на пальне, на утримання поліцейського офіцера громади, на забезпечення безпеки в селах, придбання камер відеоспостереження тощо.
Стосовно міграційної служби – подібна ситуація виникла не тільки у нас, а по всій країні. Але ми вже запустили процедуру відновлення паспортних послуг, і вже влітку в Центрі надання адміністративних послуг (ЦНАП) почнуть видавати ID-картки та інші документи, які раніше можна було отримати в міграційній службі. Це стосується також прав на водіння авто, технічних паспортів, реєстрації та перереєстрації транспорту. Ми вже - на фініші.
- Як вирішується питання щодо податкових послуг після закриття підрозділу служби в Балті?
- Дуже шкода, що склалася така ситуація, бо від цього страждають люди. Ми ведемо перемовини, щоб в Балті почали надавати необхідні податкові послуги (видачу ідентифікаційних номерів, реєстрацію ФОП тощо). Навіть готові утримувати спеціаліста. Фактично, ми й так виконуємо чимало державних функцій, які нам не властиві. Але розуміємо, що це необхідно для людей, тому йдемо на такі кроки. Я тримаю це питання на особистому контролі, і ми робимо все можливе для повернення в громаду важливих для людей видів послуг.
Балтські добровольці, які копали окопи на передовій
Відверто – на запитання від мешканців
- У нас колись була традиція під час інтерв’ю озвучувати «незручні» запитання від мешканців. Чи готові сьогодні відповісти на деякі з них?
- Саме «незручні» мене й цікавлять: маємо вести відкриту розмову з людьми.
- Чому в Балті високі тарифи на водопостачання та водовідведення? Люди скаржаться, що вони чи не найвищі в Україні.
— Розберімося. Проблема в постійних витратах при зменшенні абонентської бази. У нас 1500 абонентів, які користуються послугами водовідведення. Маємо вдвічі менше стоків. Чому? Бо великі підприємства скоротили виробництво, а отже, і споживання води.
Чимало представників бізнесу встановили власні свердловини для технічних потреб, зменшивши споживання води на 30%. Крім того, через війну частина мешканців виїхала. Велика кількість людей перейшла на автономність води, ще на 20% зменшивши споживання. А витрати на подачу цієї води та на водовідведення нікуди не ділися, і з кожним роком ростуть. Основна причина – зростання витрат на електроенергію, паливо для генераторів через удари по підстанціях, заробітну плату.
Влітку інша проблема: 20-30% абонентів крадуть воду на полив. Але реально за два роки ми виявили дуже багато порушників.
Ми дійсно багато робимо, щоб тариф не ріс. Підприємство оптимізує витрати, працює над впровадженням енергоефективного обладнання та раціонального використання паливно-мастильних та інших матеріалів. Крім того, проводиться постійна робота по заміні аварійних водопровідних мереж в місті, що дає можливість зменшувати втрати води, економити матеріальні та енергетичні ресурси.
Проєктуємо нові очисні споруди під міжнародний грант. І я сподіваюсь, що в нас все вийде, бо вони вкрай потрібні. Хоча їх потужність вже довелося скоригувати.
Добре, що зараз немає блекауту. Але, коли вимикали світло, ми компенсували з бюджету витрати на заправку генераторів, аби дати людям воду. Ми два роки не підіймали тарифи, компенсували з бюджету. Потім було прийнято непросте рішення встановити тарифи для населення на рівні собівартості. Але держава допомагає малозабезпеченим громадянам: кому важко, має змогу оформити субсидію. Такі послуги надають фахівці в ЦНАПі. Хоча активності громадян для отримання такої субсидії не спостерігається.
Ми сьогодні уходимо від готівкових розрахункових операцій: всі платежі виключно через банк. Намагаємося розв'язати питання, щоб люди могли сплачувати через термінали. Для чого? Щоб дві штатні одиниці вивільнити та зекономити витрати. Ми працюємо ще над одним цікавим проєктом з водозабезпечення, але до літа я триматиму інтригу – згодом дізнаєтеся.
- Це вплине на тариф?
- Так, ми зможемо його втримувати від підвищення.
- Не раз можна почути: «В мене того сміття - маленька торбинка раз на три дні. За що платити стільки?». Що скажете на скарги людей щодо підвищення тарифів на вивіз сміття?
- Є закон, який придумав не я. Є норми накопичення, за якими формується тариф. Він - економічно обґрунтований.
- Балтська громада відрізняється тим, що йде попереду законів та реформ. Чому б і цього разу не вчинити так?
- Це питання можна врегулювати - в окремих напрямках. Приміром, ми ставимо маленькі сміттєві баки у людей вдома. В міру накопичення сміття – вивозимо.
- Хороша ідея.
- Це не нова ідея, це - факт. Мої заступники, керівник підприємства Тетяна Саражинська вивчали відповідний досвід. Але, щоб запустити його масово в місті, у підприємства має бути ресурс. А його немає. З бюджету ми не маємо змоги фінансувати. Минулого року оновили чимало сміттєвих баків, отримали ще один сміттєвоз. Саме сюди інвестували – у покращення матеріально-технічної бази підприємства. Зробили дорогу до сміттєзвалища.
Відкладімо це питання: треба подумати, щоб при наступній зустрічі говорити більш предметно.
- В Балті немає альтернативи щодо послуг дитячого стоматолога, не кажучи вже про їх безоплатність. Чи є можливість змінити ситуацію?
- Скоро буде. Ми завершуємо ремонт відділення і в Балті буде комунальна стоматологія для дітей та дорослих - на базі лікарні.
Про помилки та майбутні зустрічі
- Ви боїтеся помилок?
- Боюся, але помилятися – нормально. Людина, яка працює, завжди ризикує помилитися. Буває, що тактично здається, що рішення неправильне, але стратегічно воно дає хороший результат. Наприклад, коли ми закривали малокомплектні сільські школи, багато хто казав, що це помилка. Але тепер діти навчаються в класах по 30 учнів, а не по 5-7, і мають реальну конкуренцію, інший освітній рівень. Проблема лише в дорогах, але ми працюємо над їхнім покращенням.
- Чи є рішення, про які ви пожалкували?
- Звичайно, але це довга історія. Треба зібратися з думками: зараз не згадаю. Та й немає часу зупинятися та аналізувати. Для цього працюють заступники. Я рухаюся далі, у мене в голові чимало важливих справ, і я не можу перемикатися. Але готовий зустрічатися й обговорювати питання, які дійсно цікаві мешканцям громади.
- Дякую. Обов’язково скористаємось такою нагодою.
Слідкуйте за нами в Facebook, Telegram та Viber!
Дізнавайтесь важливі новини та читайте цікаві історії першими!
