Що робити, щоб поганий настрій не переріс у депресію? Чи можна стати психологом самому собі? Чи можна без пігулок подолати безсоння? Як зняти негатив із голови, допомогти рідним, коли їх турбують нічні жахіття? Про це й не тільки ми поговорили з клінічним психологом Захарівської багатопрофільної лікарні Іваном Гудом.
Іван Гуд
Іване Миколайовичу, розкажіть трохи про себе. Як давно Ви працюєте психологом?
- У сфері психології я працюю понад 12 років. Розпочав свою діяльність у 2013-му після закінчення ПНПУ ім.К.Д. Ушинського за спеціальністю «Психологія» в Захарівському ліцеї (школі). Потім працював у сфері інклюзивної освіти, а згодом перейшов у медицину. Спочатку я працював психологом у паліативному відділенні, де надавав підтримку важкохворим людям і їхнім родинам. Це дало мені розуміння того, наскільки важливим є психологічний стан для здоров’я людини. Здобувши відповідну кваліфікацію, з 2024 року я працюю клінічним психологом у Захарівській багатопрофільній лікарні. Тут допомагаю пацієнтам подолати стрес, тривогу, депресію, а також працюю з ветеранами війни, які повертаються до мирного життя.
Як організована система психологічної допомоги у Захарівській багатопрофільній лікарні?
- Ми намагаємося зробити процес отримання допомоги максимально простим і доступним. Пацієнт може звернутися до нас кількома шляхами:
- Направлення від лікаря – сімейного, невролога чи іншого спеціаліста, який бачить, що пацієнту потрібна психологічна допомога.
- Самостійне звернення – якщо людина розуміє, що їй важко емоційно, вона може напряму записатися на консультацію.
- Допомога госпіталізованим пацієнтам – якщо пацієнт уже перебуває в лікарні, ми можемо працювати з ним безпосередньо в палаті.
Людина прийшла до вас як до психолога вперше. З чого ви починаєте?
-Зі скарг, з того, з чим людина прийшла. Наступний етап: як я можу допомогти? Далі переходжу до консультації, проходить етап знайомства з пацієнтом. Під час зустрічі проводжу детальну розмову, оцінюю емоційний стан, виявляю основні труднощі та запити людини. Моє завдання – створити безпечний простір, де пацієнт може відкрито говорити про свої переживання.
Далі йде діагностика. За необхідності застосовую спеціалізовані психологічні тести та методики, які допомагають визначити рівень стресу, депресії, тривожності або інших психоемоційних станів. Це дозволяє більш точно підібрати методи допомоги та побудувати ефективний план роботи.
Не менш важливим є формування індивідуального плану допомоги – залежно від потреб пацієнта пропоную різні підходи до терапії. Це може бути індивідуальна психотерапія, групові зустрічі, арттерапія або тілесно-орієнтована терапія. Кожен метод має свої особливості та підбирається так, щоб максимально підтримати пацієнта у його життєвих обставинах.
Якось до мене звернувся ветеран, який після повернення з фронту не міг спати більше двох годин на добу. Він постійно відчував напругу, уникав спілкування з рідними, зривався на дружину та дітей. Його направили до мене після того, як він поскаржився на головні болі та підвищений тиск. Розмова з самого початку не йшла. Так як є певні ярлики, що ніхто, а особливо психолог, не може мені допомогти. Проте, послухавши рідних і їх умовляння, чоловік прийшов на прийом і, навіть, повернувся після першого прийому знову. Діагностика показала посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) на фоні сильної емоційної реакції , можливо емоційного виснаження. Ми розпочали роботу з когнітивно-поведінкової терапії, де поступово заміщували негативні думки позитивними, а також застосовували тілесні практики для зниження рівня напруги. Після кількох сеансів ми почали працювати з його дружиною, щоб допомогти їм налагодити стосунки. Так як процес не швидкий працювали міліметровими кроками щоб досягти хоча б мінімального результату. Через три місяці чоловік вже спав по 5 годин, а ще через певний час прийшов сказати дякую. Хоча такі випадки і не мають повного ефекту одужання через те що будь що може знову спровокувати ПТСР, але людина була задоволена, що дійсно почав спати і з’явилася мотивація до життя.
Які документи необхідно мати при зверненні за допомогою?
- Якщо пацієнт звертається за направленням лікаря, йому потрібен паспорт і медична картка.
Для ветеранів та військових бажано мати посвідчення учасника бойових дій, адже це дозволяє отримати спеціалізовану допомогу в межах державних програм.
Якщо людина приходить самостійно, без направлення, ми все одно надаємо консультацію, адже психологічна допомога повинна бути доступною всім.
Робота з пацієнткою вдома
З якими проблемами до Вас найчастіше звертаються пацієнти?
– Запити можуть бути різними, залежно від життєвого досвіду та обставин людини. Найчастіше працюю з такими труднощами:
У ветеранів:
- Порушення сну, нічні кошмари
- Підвищена тривожність, напруженість
- Відчуття емоційної відстороненості, складнощі в соціалізації
- Неконтрольовані спалахи агресії, труднощі у керуванні емоціями
- Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР)
У цивільних пацієнтів:
- Депресивні стани, втрата мотивації, емоційне і професійне вигорання
- Панічні атаки, тривожні розлади
- Внутрішні конфлікти, труднощі у стосунках із близькими
У дітей:
- Діагностика та корекція особливостей розвитку (аутизм, затримка розвитку, СДУГ)
- Дитячі страхи, підвищена тривожність
- Проблеми адаптації в садочку чи школі, труднощі у спілкуванні з однолітками
Групове заняття в Захарівському ліцеї
Які методи психологічної підтримки ви застосовуєте для ветеранів та їхніх родин?
- Насамперед використовую комплексний підхід, адже кожен пацієнт має унікальний досвід і потребує індивідуального підходу. Методи, якими працюю, спрямовані як на роботу з психікою, так і на тілесний рівень, що дозволяє досягати глибшого терапевтичного ефекту.
Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ) – один із найбільш ефективних методів для роботи з травматичним досвідом, тривожністю та депресивними станами. Допомагає розпізнавати і змінювати деструктивні думки, вчить контролювати емоції та поведінку в стресових ситуаціях.
Арттерапія – малювання, ліплення, музика та інші творчі техніки допомагають ветеранам і членам їхніх родин виражати емоції, знижувати рівень напруги та опрацьовувати глибокі переживання без слів.
Робота з тілом – важливий аспект терапії, оскільки емоційне напруження часто проявляється у вигляді м’язових затисків та хронічної втоми. Я застосовую:
- дихальні вправи для заспокоєння нервової системи та зменшення рівня стресу,
- масаж та тілесно-орієнтовані практики для зняття напруги,
- тактильні техніки, що допомагають відновити відчуття безпеки та рівноваги.
Групова терапія та підтримка родин – робота у групах з іншими ветеранами або їхніми близькими допомагає подолати почуття ізольованості, знайти підтримку та поділитися досвідом у безпечному середовищі.
Методи кризової інтервенції – для ветеранів, які переживають гострі стани (наприклад, панічні атаки або раптові емоційні сплески), застосовуються спеціальні техніки стабілізації та швидкого повернення до стану рівноваги.
Підбираю методи відповідно до стану та потреб кожного ветерана, допомагаючи їм віднайти внутрішній ресурс для відновлення та адаптації до мирного життя.
Розповім про один із випадків моєї роботи:
До мене звернулася дружина військового, яка після повернення свого чоловіка з війни не впізнавала його. Він став замкнутим, не говорив про свої почуття, часто засинав лише після вживання алкоголю. Вона скаржилася, що їхня дитина почала боятися батька.
Ми працювали спочатку з нею за допомогою когнітивно-поведінкової терапії. Пояснювали, як підтримати чоловіка, як правильно будувати спілкування. Потім поступово залучили і самого ветерана. Через кілька тижнів він почав говорити про свої емоції, а через 6 місяців відмовився від алкоголю, налагодив стосунки в родині.
В паліативному відділенні
Чи існують програми для попередження ПТСР?
- Так, у нашій лікарні є спеціальні програми ранньої профілактики ПТСР як для цивільних так і для військових.
Після повернення з фронту бажано прохйти хоча б 3-5 консультацій з психологом, щоб відстежити можливі симптоми.
Проводимо тренінги для сімей ветеранів, щоб вони знали, як підтримувати своїх близьких. Використовуємо техніки релаксації, які допомагають стабілізувати стан ще до появи серйозних симптомів.
Іван Гуд консультує військовослужбовця
Який акцент робиться на допомозі дітям із сімей ветеранів?
-Діти ветеранів часто несвідомо переймають емоційний стан своїх батьків, навіть якщо ті намагаються приховати свої переживання. Важливо своєчасно підтримати дитину, допомогти їй зрозуміти та прожити власні емоції. Ми використовуємо м'які, ненав'язливі методи, які дозволяють дитині виражати почуття у природний спосіб.
Казкотерапія – через створення та обговорення казок діти можуть безпечно проговорювати свої страхи, тривоги та складні переживання. Це допомагає їм краще розуміти свої емоції та знаходити внутрішні ресурси для їх подолання.
Арттерапія – малюнки, ліплення, аплікації допомагають дітям передати те, що важко висловити словами. Робота з кольорами та формами сприяє зниженню тривожності, покращує емоційний стан і допомагає налагодити контакт із батьками.
Ігрова терапія – під час гри дитина може проживати різні життєві ситуації у безпечному просторі. Через рольові ігри, ляльковий театр або спеціальні психологічні ігри вона вчиться справлятися з переживаннями, зміцнює почуття безпеки та довіри до дорослих.
Робота з сім’єю – важливо не лише допомогти дитині, а й підтримати батьків. Ми надаємо рекомендації ветеранам щодо того, як спілкуватися з дітьми, як пояснювати складні теми та як створити емоційно стабільне середовище в родині.
Комплексний підхід допомагає дітям ветеранів легше адаптуватися до змін у сім’ї, зменшує рівень стресу та сприяє їхньому гармонійному розвитку.
Головне, що варто пам’ятати: звернення до психолога – це не прояв слабкості, а турбота про своє здоров’я.
Слідкуйте за нами в Facebook, Telegram та Viber!
Дізнавайтесь важливі новини та читайте цікаві історії першими!
