Діана Кудрявцева – переселенка із міста Торецьк. З початком повномасштабного вторгнення, через постійні обстріли жінка змушена була разом із своєю сім’єю залишити рідне місто. Ніколи не думала вона, що за якийсь нетривалий час втратить свою оселю, улюблену роботу, а нове місце проживання доведеться вибирати поспіхом і наосліп.
Переїхавши до Захарівки, 41-річна Діана зважилася відкрити власний магазин для тварин під романтичною назвою „Пухнастик”.
Діана з родиною ще до війни
Війна перекреслила всі плани
До війни Діана мала свій невеличкий бізнес – магазин із побутовою, іграшковою та канцелярською продукцією, чоловік Олексій працював шахтарем.
З синами. Були такі безтурботні та щасливі
Вона говорить, що з рідного міста виїхала з чоловіком та двома синами тоді, коли вже неможливо було там жити через часті збої з електропостачанням, водою. Були постійні обстріли, прильоти... Від них, здавалося, ось-ось вибухне мозок.
Торецьк – маленьке місто на сході України, займає особливе місце в серці нашої героїні. Її квартира, як і більшість помешкань людей, вщент зруйновані, і є яскравим нагадуванням про спустошливі сили війни, які знищили майже все місто.
Таким був Торецьк до війни
„Тоді ще місто функціонувало, але прильоти вже почали частішати, - з сумом пригадує жінка про атаки на Торецьк, побачені смерті та масштабні руйнування, справжні людські емоції. – Люди масово тікали з Донбасу. Я на власні очі бачила колони автомобілів, якими люди лишали рідні домівки у пошуках порятунку та безпечного житла”.
Хоч як родині Кудрявцевих не хотілося залишати рідні місця, та все ж у квітні 2022 року вони змушені були виїхати з-під обстрілів. За словами жінки, спочатку було важко, адже там залишилось усе її життя: родина, близькі і друзі, квартира, власна справа та особисті речі. Розповідаючи про збори, пані Діана сумно усміхається. Через страх та загальну паніку вона складала у валізи все, що траплялось під руку. Взяла лише найнеобхідніші речі.
Налякані до смерті, подружжя з синами покидали рідне місто. Хоча це було лотереєю: горіли автівки, цілі автоколони з людьми. Встигли. Бо вже наступного дня трасу, якою виїздили, обстріляли. Вірили ж бо – повернуться скоро. Адже, крім затишного рідного дому, тут залишалися щасливі розмірені будні, приємні клопоти, улюблена робота.
***
Тоді вона сподівалася, що їдуть ненадовго, проте вже потім стало зрозумілим, що до рідного міста повернуться не скоро або навіть ніколи.
„Хоч ми майже одразу виїхали, але встигли побачити, що таке війна, – зізнається жінка. – На свої очі бачили вибухи снарядів, і стали свідками смертей від їх розривів. Як не важко було, але довелося залишити на непідконтрольній території все нажите майно та квартиру”.
Блокпости змінювали один одного. Невідомість лякала. Куди їхали, толком й не знали. І так чотири довгих дні… Тікаючи від війни, їдучи в невідомому напрямку, лише б не чути пострілів, родина Кудрявцевих вирішила зупинитися на постійне місце проживання у Захарівці, де живе двоюрідна сестра Діни Тетяна. До речі, у подальшому жінка не лише приютила біженців із Сходу на довгих два роки, а й допомогла їй відкрити власний магазин з кормами для тварин „Пухнастик”.
Магази Діани Кудрявцевої в Захарівці
Адаптація на новому місці
Діна – з того покоління, яке легко адаптується у різному середовищі. І це великий плюс: можливість працювати на відстані, широкий світогляд, здатність отримувати інформацію з різних джерел, а не тільки із „зомбоящика”, допомагають українцям, які змушені залишати рідні міста.
На новому місці жінка звикла дуже швидко, хоча для неї це був інший світ. Спочатку влаштувалася продавцем у магазині „Сім’я”, згодом вирішила розпочати власну справу і ні разу не пожалкувала про це. Адже у її магазині не лише корм для тварин, а всілякі приладдя для них.
„Щодня я приходжу у свій магазин з величезним задоволенням, хоча й розумію, що втомлююся після того, як цілий день проводжу на ногах, – ділиться з нами переселенка. – Але мене радує те, що магазин, який я відкрила у селищі потрібний людям, вірніше сказати їх чотирилапим та пернатим друзям. Люди йдуть, купують, частують своїх чотирилапих друзів і повертаються знову.”
За короткий проміжок часу стали своїми серед своїх однолітків і її сини Кирило, який зараз здобуває освіту у школі поліції та Данило, котрий навчається в 10 класі Захарівського ліцею. Хлопці дуже веселі, компанійські, життєрадісні, тому швидко знайшли нових друзів у селищі, а також підтримують зв’язок із колишніми однокласниками та товаришами.
Сини Діани
Переживши багато лиха, наша співрозмовниця вже й не сподівається повернутися у рідне місто. Не тому, що не хоче, а тому що його вже нема. Кляті рашисти знищили Торецьк вщент, і їхню квартиру теж …Та всупереч пережитому, Діану не покидають оптимізм, віра в краще майбутнє та нашу Перемогу.
Життя триває. Нещодавно родина Кудрявцевих придбала на виплату будинок у Захарівці. Напевно, якби не війна, місце проживання не змінили б. Масштабний, гомінливий Торецьк і маленька Захарівка, яка стала прихистком на довгі роки, відрізняються один від одного. Але тут Діана Кудрявцева та її родина почувають себе набагато спокійніше і комфортніше. Та й власна справа, яку вона відкрила на новому місці приносить їй справжнє задоволення.
Підготовлено в межах співпраці з Волинським прес-клубом
Слідкуйте за нами в Facebook, Telegram та Viber!
Дізнавайтесь важливі новини та читайте цікаві історії першими!
