Безпритульні собаки – одна з найболючіших проблем у Захарівці. З кожним роком їх кількість зростає, що ускладнює можливість їх порахувати.

Після 24 лютого 2022 року, коли чимала кількість жителів виїхала, залишивши своїх домашніх улюбленців напризволяще, їхня кількість зросла. В різних куточках селища і сіл громади можна спостерігати численні зграї собак, які час від часу кидаються на перехожих. Дехто їх підгодовує та доглядає за ними, викликаючи невдоволення деяких містян. Іноді у місті тра­пляються напади безпритульних тварин на перехожих, особливо дітей. Отже, у місті утворилися дві протилежні групи, у кожної з яких своє ставлення до безпритульних тварин.

Редакція започатковує цикл публікацій в межах проєкту: «Безпритульні тварини: від проблеми до вирішення», щоб розібратися та віднайти можливі шляхи розв’язання проблеми без­притульних тварин у Захарівській громаді та налагодити комунікацію між вла­дою, поліцією, ветеринарами, зоозахисниками та місцевими меш­канцями для формування спільного плану дій. Наразі пропонуємо вашій увазі матеріал про життя тварин в умовах воєнного стану, головні чинники збільшення популяції безхатченків та ставлення людей до тварин.

Таку картину часто можна побачити на вулицях ЗахарівкиТаку картину часто можна побачити на вулицях ЗахарівкиАвтор: Вікторія Майнич

Вплив війни

Повномасштабна війна в Україні для більшості українців стала найтяжчим випробуванням у житті, яке змінило кожного. Вже два з по­ловиною роки, щодня, щосекунди українці виборюють право на життя у вільній країні. Трансформації зазнали психоемоційний стан, економічний добробут, політичні погляди тощо. У такий складний для України період історії більшість громадян переосмислили свої по­гляди, оцінки та життя.

За цей страшний для нашої країни період загинуло багато українців: як військових, що мужньо захищають нашу рідну землю, так і цивільного населення – дорослі та діти. Щодня гине цвіт нації… І все це через якусь невідому науці та здоровому глузду сутність (не можемо назвати його ні людиною, ні твариною – бо не підходить за всіма критеріями!).

Сьогоднішні наші роздуми про тварин, які через війну в Україні теж потерпають, серед них і дикі, і свійські, і хатні улюбленці. Гуманність попри все стала однією із визначальних рис українського спротиву. Світлинами біженців, які з переносками в руках, з хом’яками, рибками і великими собаками, наляканими котами лишали місця помешкання, сюже­тами з волонтерами, які рятували і й досі рятують диких та свійських тварин під обстрілами, рясніють соцмережі. Саме гуманність ста­ла визначальною рисою і для нас, адже ставлення до тварин відрізняє нас від них, ворогів…

Автор: https://static.nv.ua/shared/system/MediaPhoto/images/000/222/289/original/d00b9c843f06ad19bc523b0fd16f9cd3.png

Нещодавно в одному з телеграм-каналів побачила сюжет з Курщини: в покинуту квартиру місцевих мешканців зайшов наш військовий і побачив... прикуту до ліжка стареньку, яка залишилася наодинці. Невідомо, куди поділися її родичі, можливо "евакуювалися". Але ж як можна було залишити живу людину без їжі і води. Наш воїн напоїв жінку водичкою, залишив їй пляшку з водою і сказав, що викличе меддопомогу до неї. А що вже говорити про тварин...

Однією з проблем, яка заго­стрилась після повномасштабного вторгнення рашистських військ, є збільшення кількості безпри­тульних тварин. Залишити її без розв’язання – неправильно, адже це і негуманно, і небезпечно. За повідомленням співзасновниці Всесвітньої асоціації тварин України (UPAW) Оксани Кошак, станом на 2023 рік Україна вхо­дила до першої десятки країн із найбільшою чисельністю без­притульних тварин, допомоги волонтерів потребували близько 140 тис. чотирилапих. Наразі ця цифри стала набагато більшою, адже війна триває і пробле­ми, пов’язані з нею, нікуди не поділися. Але ж тварина не по­винна відповідати за проблему, яку створили люди, адже майже всі безпритульні коти й собаки, які зараз є в наших містах, фактично потрапили туди не зі своєї волі. Це колись були чиїсь тварини, які неконтрольовано розмножувалися протягом десятків років.

Купа щемливих історій про по­рятунок тварин у соціальних ме­режах все ж таки дає надію на те, що хороших людей у нас насправді більше, ніж нелюдей. Взяти хоча б історії із зони бойових дій, де наші хлопці, відстоюючи свободу та незалежність України, рятують і братів наших менших: підгодовують їх, лікують, відправляють через волонтерів у безпечніші місця, інколи навіть відвозять їх до себе додому, бо саме там, на фронті, цей зв’язок людини і тварини стає особливо міцним.

Автор: https://zib.com.ua/files/articles_photos/152584.jpg

Відповідальність людей

Звідки ж беруться безпритульні тварини? Відповідь, начебто, зрозуміла – цуценята та кошенята народжуються на вулиці від без­притульних собак та кішок. З цим важко не погодитись, проте це лише частина відповіді. Господарі позбавляються від своїх раніше улюбленців, яких завели, не по­думавши як слід. Дитині закортіло мати собаку, пухнастий колобок виріс, потребує уваги, прогулянок, а виявляється, що дитина не гото­ва, а дорослі не мають часу. Добре, якщо люди підійдуть до ситуації відповідально і будуть шукати но­вих господарів. Але часто тварина опиняється на вулиці, поповнюючи лави безпритульних.

Як можна зарадити цій ситуації? Тварину можна брати додому, лише ретельно зваживши свої можливості. Середній вік життя собаки або кішки – близько 10 років. Це не іграшка, яку можна в будь-який час відкласти у бік, а жива істота, що потребує, крім матеріальних й інших витрат, зокре­ма чимало уваги та вашого часу. Чи готові ви в найближчі десять років свого життя будувати плани, зважа­ючи на потреби нового члена сім’ї? Чи не є бажання завести кудлатого друга черговою примхою? Якщо ви впевнені в тому, що собака або кішка має стати частиною вашого життя, і врешті-решт стаєте го­сподарем тварини, запам’ятайте головний принцип поводження з нею – відповідальність.

Та сьогодні мова піде про людяність, про нас з вами, про наше ставлення до тварин, які через нашу з вами безвідповідальність опинилися на вулиці, які потерпають через нашу байдужість від голоду та холоду, а іноді стають жертвами не­людей, які стріляють у тварин, тру­ять їх, вивозять подалі від цивілізації в надії, що тварина помре і ніколи не повернеться до свого дому.

Ситуація з безпритульними тваринами в Захарівці

В 2021 році з метою врегулювання цього питання, в Захарівській селищній раді була затвердже­на п’ятирічна «Програма охорони тваринного світу та регулювання чисельності безпритульних тварин на 2021-2025рр». Загальний обсяг фінансування цієї Програми мав бути 330 тисяч гривень.

Вікторія Майнич
Вікторія Майнич
"Програма охорони тваринного світу та регулювання чисельності безпритульних тварин на 2021-2025рр" Захарівської селищної ради

В 2021 році роботу за нею розпочали, на виділені 110 тисяч гривень уклали угоду з відповідною фірмою та простерилізували понад 50 собак. Але з початком повномасштабного вторгнення росії до України виділення коштів на цю Програму призупинили. Однак це не вирішило проблему, адже й досі в селищі спостерігаємо нечипованих тварин. Їх популяція збільшується ще й через те, що безвідповідальні господарі вики­дають домашніх тварин на вулицю.

Проблема численної кількості безпритульних собак неодно­разово призводила до конфліктних ситуацій між тими, хто опікується тваринами, та їхніми противника­ми. Правоохоронні органи, влада не сповна реагують на подібні ви­падки. Чимала кількість звернень постраждалих та захисників без­притульних тварин залишилась без розв’язання. Тому питання безпеки людей і тварин досі є нагальним.

Що робити?

Для боротьби з тенденцією збільшення кількості безпритуль­них тварин дієвими можуть бути такі заходи: відлов, стерилізація і подальше повернення на вулиці міста; виділення фінансування для громадських організацій на перетримку безпритульних тва­рин; спонукання жителів міста до відповідального ставлення до тва­рин, щоби вони не викидали їх на вулицю; надання розголосу щодо потреб покинутих тварин, які пере­бувають на перетримці у місцевих волонтерів. Про це і не тільки пого­воримо в межах реалізації проєкту «Безпритульні тварини: від проблеми до вирішення», адже ця тема має багато нюансів. Слідкуйте за оновленнями та беріть участь у обговоренні проблеми.

Автор: УАМБ

Ця публікація підготовлена у співпраці з Українською Асоціацією Медіа Бізнесу та за підтримки ЮНЕСКО, за фінансування народу Японії. Автори несуть відповідальність за вибір і виклад фактів, що містяться в цій публікації, а також за висловлені думки. які не обов’язково належать ЮНЕСКО та жод­ним чином не зобов’язують Організацію.

Слідкуйте за нами в Facebook, Telegram та Viber!

Дізнавайтесь важливі новини та читайте цікаві історії першими!