Я хочу розповісти вам історію, яку б назвав: "Пригоди десантника Стьопочкіна в Україні, або особливості перекладу з української мови".
Обставини змінювалися з швидкістю кур'єрського потягу. Як казав мій старшина, громадянин Казахстану: "Если время течёт быстро, не мешай часам тикать". Згодом я зрозумів, що це означало "Час не зупинити".
На завдання
Раптова зустріч з «асвабадітєлями»
Лише ми лежали в спальниках, а тут уже на БТРі їдемо туди, де заблукали наші "асвабадітєлі". Нас мала група: один танк і один БТР з десантом. Ми заходимо їм з флангу. Зістрибуємо з броні. Більша частина людей не розуміє, що це може бути їх останній день. Заходимо в лісосмугу. Адреналін робить свою справу, починає потихеньку "піддавати газу", мозок перевіряє зір і слух, приглушуючи непотрібні звуки і концентруючи увагу на деталях. Чути звук мотора. Виглядаю – їде наш БТР. Виходжу на дорогу... Більше я таких помилок не робив ніколи. Бронетранспортер їде повільно. На броні сидить військовий, притулившись спиною до башти, а в руках зброя. Зустрічаюсь з ним поглядом. Він мені посміхається. Нас розділяє відстань в п'ять метрів. Підіймає руку для привітання. Підіймаю йому у відповідь і чую:
-Привет, братан! – з рязанським акцентом тягнучи літеру А. Брааатан? Брааатан?! Зрозумів, що я не схожий на його братана, в очах страх і злість. Все. Час пішов...
Підбите авто ворогів
"Не мешай часам тикать". Чую всі звуки і бачу всі рухи. Адреналін запустив двигун на повну. Я встиг перший. Стріляє РПГ і КПВТ нашого БТРа. Постріл, другий – спіймав "клин". ПКТ мовчить взагалі. На дорозі КАМази з літерою "Z". Постріли, крики, лайка. Стріляємо ми, стріляють вони. Водій КАМаза стріляє з вікна з підствольного гранатомета і кидає машину в наш бік. Все як в кіно, а ти в головній ролі. Тільки не буде хороших і поганих дублів, не будуть перезнімати сцену, і не буде каскадерів з дублерами. Всі трюки виконуєш сам. Крутишся, як дзига, щоб не попасти під кулі і під колеса. Міняю магазин. Не встигаю. ВОГ в підствольнику. Постріл. "Горіть в пеклі." Все. Тиша. Різко. Якщо це можна назвати тишею. В голові б'ють барабани, і грає "Болеро" Моріса Равеля, а з рота тече кривава піна – пробило голкою від акації щоку. Все потім. В'яжемо водія, який стріляв з підствольника. Живий, з пробитою кулями ногою і розірваним боком. Надаємо допомогу.
"Я заблудился, мать-старушка, дети малые."
Так, так, віримо. У всіх мертвих і живих на обличчях гримаса болю, а в очах злість на нас. Вони нас хотіли "освобождать", а ми не хочемо.
***
"Бей хохлов!", "Бей немцев!", "Души укропов!" Багато разів я чув від них такі крики. Всі по машинах, йдемо далі. Саня помітив рух під однією з підбитих машин. Падаємо на землю. Нас троє, заходимо з різних сторін. Так і є, лежить під машиною, патрон в стволі – чекає. Дочекався. Витягаємо пораненого з-під машини.
"Мать-старушка. Заблудился." Зрозуміло, віримо.
Що ж вас так блудить з відкритими очима?! Як же ви не бачите, що вбиваєте і гвалтуєте?! Хіба ви не помічаєте, що немає "русских берёз", а росте калина?! Орча кров вас блудить і кличе вбивати, гвалтувати і грабувати.
Як каже пані Зоя, підприємець із м. Жовква, з якою ми спілкуємося, і яка допомагає нашому підрозділу: "Ми привʼязані до свого клаптика землі. Щоб була біла хатинка серед дерев та кущів і літня кухня обовʼязково. Навіть примітивна, у вигляді цеглин для багаття, але має бути. Землероби вільні та обирали собі гетьмана і скидали його при бажанні. А ті кочівники, до землі не привʼязані, а до коня. Їх життя це рух вперед , шукати кого пограбувати ще і вбити, що вкрасти. Тому й культури дому серед квітів не мають . Війна в них в крові. Вбив брата, забрав його жінку, майно і — Вау! Я крутий! Брехати, грабувати та вбивати – це їхнє. І брати собі на службу розумніших та працьовитіших, щоб потім їхні здобутки собі присвоїти." В точку.
Хвилини перепочинку
Чим рашисти сили відновлювали
Повний "Урал" награбованого майна. Що там тільки не було: одяг, продукти, галантерея. І все нове і з цінниками. Але головною "фішкою" цього награбованого майна були коробки з добривом для сільгоспкультур, на яких було написано: "Для збільшення сили та міці і стимуляції росту". Перекладіть це на російську мову. Переклали? Ото вони і зрозуміли так, як там написано. На запитання: "Навіщо ви накрали цих коробок?", була відповідь: "Хотели восстановить свои силы." Того й пили це куряче г...мно з добавками замість енергетика, а їм краще не ставало.
- І що, - кажу я. – Легше стало чи сили стало більше?
- Нет, – кажуть. – Плохо было. Расстройство у всех было.
- А як же ви його пили? – питаю.
- Ложку на стакан воды, – каже. – Просто вода у вас плохая, поэтому и плохо было.
- Вчи мову нашу, – кажу. – Знадобилося б зараз знання української мови. Вода в нас джерельна. З цією водою і парфумів не потрібно. Просто ви пропорцію не витримували. Перекладач у вас ніякий. Треба було всю упаковку на склянку води, і як суп-пюре ложками їсти, щоб потім цій землі більше користі від вас було.
Довго ще ми згадували цей випадок. А тепер вже й згадувати майже немає з ким. Кого забрала вічність, хто залишив тут душу, а тіло по лікарнях приводить до ладу, а хто знайшов собі інше місце...
(Далі буде…)
Слідкуйте за нами в Facebook, Telegram та Viber!
Дізнавайтесь важливі новини та читайте цікаві історії першими!
