Ще не так давно по необхідність і важливість волонтерської діяльності пересічні українці особливо не замислювалися. Хтось щось десь чув, але приміряти на себе волонтерство не поспішав. Криваві події, які розгорнулися після повномасштабного вторгнення росії, кардинально змінили свідомість і погляди багатьох людей. Не залишилися осторонь і жителі Любашівської громади.
Про те, хто і як організував волонтерський рух на Любашівщини, читайте в нашому матеріалі.
У селі Троїцьке плетуть маскувальні сітки
Вирішили об’єднатися заради спільної боротьби
Новина про повномасштабне вторгнення ввела багатьох у своєрідний ступор. Та за кілька днів жителі громади потягнулися до селищної ради та до старостатів і понесли теплі зимові речі й постільні приналежності, продукти харчування і медикаменти, різне господарче приладдя і просто готівкові кошти. Кожен вважав, що захисникам рідної України будь-яка допомога не буде зайвою. Стихійні потічки добровільних пожертв армії поступово набирали сили. Разом із цим прийшло розуміння, що цю роботу потрібно систематизувати і організувати. Тому керівництво громади на чолі з селищним головою Геннадієм Павловим виступило з ініціативою, створення єдиної волонтерської організації, яка згуртувала б усіх небайдужих односельців і об’єднала оті стихійні потічки добровільних пожертв у один потужний потік. Так в Любашівці з’явилася громадська організація Архангела Михаїла. Її засновниками і членами стали найактивніші члени громади, а місцем базування – центральна публічна бібліотека.
Як виготовляли окопні свічки
Ось що з цього приводу нам розповіла добровільна помічниця волонтерів, любашівчанка Світлана Вдовіна
«З першого ж дня війни ми з чоловіком Миколою обоє зрозуміли, що не зможемо сидіти склавши руки. Але яку саме допомогу надати захисникам, не знали. Живемо незаможно, тож, могли запропонувати волонтерам лише свої робочі руки. І вони підказали, як знайти їм застосування. Незабаром вдома чоловік заливав окопні свічки, а я в’язала теплі шкарпетки для бійців. За дві воєнні зими вив’язала понад 80 пар вовняних носків для українських солдат, які передали захисникам.
Весь свій скромний доробок ми відносили до волонтерського центру, що розташувався в Любашівській бібліотеці. І треба сказати, що нас там приймали як рідних. Тут ми познайомились з іншими добровільними помічниками ЗСУ. Тут відчувається такий дух єднання, що сльози виступають на очах. Ми всі, немов одна сім’я, живемо єдиним душевним прагненням: зберегти свою любу Україну від ворожої навали, зберегти для дітей та онуків. Тут ми відчули свою потрібність, знаємо - наш внесок у загальну справу цінують.
Зараз навіть важко уявити, як би любашівчани обходились без цієї волонтерської організації. Відкритий банківський рахунок для благодійних пожертв – це теж добра справа. Всі, хто хотів і хоче донатити на ЗСУ, можуть без сумнівів це робити, знаючи, що допомога потрапить туди, де потрібно».
Люди з готовністю донатять на Перемогу
Кожну копійку витрачають з розумом
На початок 2024-го року ГО «ВО Архангела Михаїла» зібрала на своєму рахунку і використала на потреби захисників більше 8 мільйонів гривень!
Насамперед волонтери відкрили накопичувальний рахунок для благодійних внесків від усіх бажаючих. При цьому сума внеску не мала жодного значення, кожна копійка була важливою, бо в народі правду кажуть: «Що не комар – то сила!»
Об’єднання зусиль і справді дало гарні плоди. Незабаром любашівчани відправляли на фронт не тільки берці, карімати чи похідні аптечки, а й біноклі, генератори, тепловізори, акумулятори, бензопомпи для відкачування води. А пізніше, коли «всевидячі залізні пташки» стали невід’ємним атрибутом ведення бойових дій (українці ведуть війну технологіями, а не м’ясними штурмами як вороги), то замислились і про покупку дронів. Від задуму до реалізації не минуло й місяця. Незабаром три дрони Мавік один за одним полетіли на допомогу нашим захисникам. Полетіли домінувати у небі над ворожими позиціями.
Купували волонтери і автомобілі. Адже на лінії зіткнення чим швидше рухаєшся, тим більше шансів залишитись живим.
Ось і в березні нинішнього 2024 року жителі селища знов проводжали придбаний в складчину автомобіль Renault Scenic на передову для уродженця села Петрівка Романа Дащака, який воює на Куп’янському напрямку, Харківської області. Легковик придбали не тільки за внески небайдужих громадян та працівників селищної ради, а й за добровільну пожертву фермерського господарства «Едельвейс».
Авто для захисників
Андрій Високий, голова фермерського господарства «Основа-2», так нам прокоментував роботу ГО «Архангела Михаїла»
«Довіра до волонтерської організації «Архангела Михаїла» у любашівчан дуже висока. Той, хто хоче донатити на ЗСУ, може робити це регулярно. Знаю, що багато сільгоспвиробників, підприємців та й простих людей перераховують свої грошові внески саме через банківський рахунок наших волонтерів. Надихає те, що завдяки накопичувальному благодійному фонду вдається зробити так багато для допомоги нашим військовим.
Не можна без хвилювання приймати подяки від воїнів-земляків. А коли грамоти громаді і волонтерам вручають командири військових підрозділів, хочеться вклонитись їм до землі. Бо швидше, це ми їм повинні дякувати, а не вони нам. Це вони бережуть Україну, ціною свого здоров’я, а то й життя».
З теплом відгукується про волонтерів і переселенка з Лугащини Ніна Іванівна Квасневська, яка зараз проживає в селі Покровка
«У 2016 році, втікаючи подалі від російських «асвабадітєлєй», ми з чоловіком переїхали із Луганської області до села Покровка, на Любашівщину. Не думали-не гадали, що через шість років агресор розв’яже повномасштабну війну. Як живеться нині на скромну пенсію, зайве розказувати. Але кожного місяця виділяємо тисячу гривень на потреби ЗСУ і за допомогою старости перераховую кошти на благодійний банківський рахунок волонтерської організації «Архангела Михаїла». Знаю, мої кошти обов’язково потраплять туди, куди я їх відправляла. Радісно було почути, що кілька дронів від нас, жителів громади, відправлено на передову. Нехай вони допоможуть нашим хлопцям воювати з окупантами.
Молодші односельці раніше варили тушонку, ліпили вареники, збирали теплі речі, ліки, знаряддя праці для копання окопів і майстрування бліндажів. Кожний робив що міг. А волонтерська організація по-господарськи збирала, фасувала, формувала посилки і відправляла їх нашим захисникам. Добре, що така волонтерська організація створена в громаді. Без неї ми були б як без рук».
Таких зручних бушлатів не шиють навіть у Києві
Бушлати для наших воїнів
У серпні 2022 року волонтери відважились взятись за справу, яку їм підказували самі військовослужбовці. Яким би міцним не було обмундирування, а на фронті воно зношується дуже швидко, і поновлювати одяг наші оборонці змушені постійно. Тож любашівські волонтери задумали налагодити власний пошив військової форми та тактичних плащів.
Завдяки закумульованим на банківському рахунку коштам, закупили швейну машинку та оверлок для пошиття плитоносок, розгрузок, аптечок. Придбали також 84 плити для бронежилетів, тканину й підкладку для плитоносок і розгрузок, тканину для чохлів плит бронежилетів, усю необхідну фурнітуру.
Далі енергійно застрочили швейні машинки. У своїй роботі кравчині і швачки враховували побажання самих військових щодо індивідуальних елементів чи розміру одягу. Таким чином, за перший рік війни любашівчани відправили на фронт 50 комплектів військової форми, 59 розгрузок, 102 плитоноски, 10 бронежилетів, 82 плити для бронежилетів, 28 похідних аптечок і 18 штук маскувальних сіток.
Сьогодні оснащення української армії стало на голову вище, ніж у перші місяці війни, Проте попит на вироби любашівських майстринь все одно не зникає. Стрекочуть швейні машинки так же завзято як і раніше. Невтомні місцеві швачки Валентина Вовк, Наталя Ілющенко Татьяна Гавриленко та Наталя Альохіна дбайливо вирівнюють кожну строчку.
Тепло і зручно воїну в новому бушлаті
«Таких якісних, зручних, водонепроникних бушлатів не шиють навіть в Києві, – хвалять роботу любашівських майстринь бійці-земляки, – Щире спасибі їм за одяг, який не хочеться знімати».
Тісний зворотній зв’язок – це те, чим гордяться волонтери
«Вміст наших посилок адресний, ми намагаємося задовольнити конкретні потреби конкретних бійців на передовій, – розповідає активна учасниця волонтерської організації Святого Архангела Михаїла Лілія Байрамова. – Дякуючи співпраці з іншими волонтерами, які знаходяться ближче до гарячих точок, та зразковій роботі Нової пошти всі наші передачі благополучно дістаються до пунктів призначення».
Лілія Байрамова із захисником А.Кушніром
Тісні зв’язки з військовослужбовцями члени волонтерської організації встановили з перших тижнів російського вторгнення в Україну. Це робилось заради того, щоб зрозуміти в якому руслі треба працювати. А сьогодні від військовослужбовців іде такий тісний зворотній зв’язок, про який годі було й мріяти.
Нині в публічній бібліотеці утворився цілий міні-музей героїчної оборони українців проти російської агресії. Є тут стенд із бойовими шевронами різних військових підрозділів ЗСУ. Це – шеврони Перемоги.
Емблема організації образ Святого Архістратига Михаїла на бойовому шевроні
Волонтери планують розширяти стенд, бо вільного місця на ньому вже немає. Поряд майорять прапори, з якими наші захисники йшли у бій і стояли на рубежах нашої Вітчизни. Це прапори 126-ї окремої бригади ТРО м.Одеса, 35-ї і 36-ї ОБМП (Окремих Бригад морської піхоти), 28-ї механізованої бригади, 56-ї і 57-ї бригад ЗСУ. А ще тут виставлені металеві, колись смертоносні «привіти» від росіян. Гільзи від снарядів, осколки від розірваних боєзарядів – матеріальні свідчення звірств росії на нашій землі. Всі ці речі привезли з фронту бійці, для котрих і працюють волонтери. Під час коротеньких відпусток вони навідуються до Любашівки і в першу чергу йдуть до волонтерського центру, аби поспілкуватися з тими, хто морально і матеріально підтримував та надихав. За два роки війни вони стали друзями і однодумцями. До речі, цією дружбою волонтери дорожать найбільше.
Співавторка матеріалу Євгенія Погорєлая
Слідкуйте за нами в Facebook, Telegram та Viber!
Дізнавайтесь важливі новини та читайте цікаві історії першими!
