Хоч наша армія за час повномасштабного вторгнення стала вже набагато забезпеченішою харчуванням, амуніцією, зброєю, волонтери Захарівщини не поривають зв’язків з тими земляками, які зараз воюють на передовій. Сьогодні ми хочемо розповісти про кількох з них.
Олександр Колєснік: «Інвалідність не заважає мені допомагати бойовим побратимам»
Олександр Колєснік
Олександра Колєсніка з села Павлівка вже добре знають на теренах Зхарівської громади. Місцевий поет, автор яскравих гуморесок був своєрідною знаменитістю. З початком повномасштабного вторгнення мобілізувався, але наприкінці 2022 року, під час виконання бойового завдання, втратив стопу лівої ноги і отримав важкі поранення. За час лікування та реабілітації він переніс ампутацію правої ноги та три реампутації. Спочатку Олександру поставили навчальний протез, а через деякий час – постійний.
Після тривалого лікування повернувся в рідне село до родини, намагався не впадати в розпач через втрату ноги та завжди залишатися на позитиві. Тримав постійний зв'язок з бойовими побратимами, саме під час розмов із ними дізнавався про те, що їм вкрай потрібне. Розумів, що не може стояти осторонь.
***
Спочатку почав виготовляти окопні свічки, для яких використовував віск зі своєї пасіки. Збирав по друзям, кумам, знайомим баночки для цього. А якось в місцевому ліцеї під час повітряної тривоги в укритті розповів і продемонстрував, як наповнювати картоном баночки учням та вчителям. Вони з радістю долучилися до цієї важливої справи, тож процес значно пришвидшився. Тепер вже жителі Павлівки і сусідньої Йосипівки передавали Олександру необхідні складові та баночки під заливку. Почали збирати кошти на парафін та інші необхідні речі.
Після майстер-класу з учнями в укритті
Учні Павлівського та Йосипівського ліцеїв провели благодійні ярмарки і виручені кошти теж віддали йому. Крім окопних свічок закуповує маскхалати, хімічні грілки, медикаменти, смаколики, і вже багато наших захисників отримали посилки, приправлені теплом і любов’ю. Люди, знайомі і незнайомі об’єдналися, щоб допомагати нашим воїнам на передовій.
Геннадій Стоянов: «Якщо не можу бути на фронті, допомагатиму звідси»
Геннадій Стоянов
Геннадій Стоянов з Мар’янівки почав волонтерити ще задовго до повномасштабного вторгнення. Чоловік налагодив тісну співпрацю з кількома одеськими благодійними фондами і розвозив від них речі, засоби гігієни по селам Захарівської громади та роздавав малозабезпеченим родинам і тим, хто опинився в скрутних життєвих умовах.
Після 24 лютого 2022 року хотів мобілізуватися, але за станом здоров’я його не взяли. Тоді чоловік вирішив робити все, що зможе, аби допомагати захисникам з тилу. Неодноразово оголошував сам і долучався до зборів на придбання автомобілів, тепловізорів для тих, хто на передовій. Теж виготовляє окопні свічки, буржуйки, збирає та відправляє на фронт посилки. Зміг згуртувати біля себе чималу кількість однодумців.
Новопавлівські вчителі передають Геннадію допомогу для захисників
Геннадій переконаний, що навіть 10 гривень донатів важливі:
«Якщо з 5000 моїх фейсбучних друзів кожен задонатить по 10 гривень, це вже буде 50 тисяч! - каже чоловік – Тобто сенс не в тому, щоб одна людина задонатила більшу суму. Сенс в тому, щоб меншу суму задонатило більше людей. Хоча і більші суми вітаються і зайвими не будуть. З цими коштами можна багато чого корисного зробити для наших хлопців і дівчат на передовій».
***
Допомагають йому односельці, знайомі, учні Оленівської та Новопавлівської гімназій, Захарівського та Росіянівського ліцеїв. Скооперувався він з місцевою жителькою Валентиною Авдонькіною, яка виготовляє окопні свічки та розпалювачі.
Валентина Авдонькіна
Син Валентини – Артем, бойовий медик і служить на Купянському напрямку, тож, щоб зменшити градус хвилювань за нього, жінка почала робити окопні свічки та з ватяних спонжів – розпалювачі.
«За цим заняттям не маю коли накручувати себе переживаннями. Не уявляєте, як радісно мені стає на серці, коли хлопці з передової присилають слова подяки і кажуть, що для них важлива наша підтримка», – каже вона.
Ось такі розпалювачі виготовляє Валентина
До неї доєдналося чимало односельців та жителів Захарівської громади. Хтось передавав віск, хтось – спонжі, свічки, смаколики… І ця робота не припиняється.
Максим Чорноморець та Віталій Гилка: «Збираємо старі мотоцикли, щоб перетворювати їх на бойові»
Знайшли свою нішу в допомозі захисникам і Максим Чорноморець та Віталій Гилка із Захарівки.
Якось на очі Віталію потрапив сюжет з міста Біла Церква, в якому розповідалося про волонтерів, які збирають, звозять, скуповують старі мотоцикли, відновлюють їх і переганяють на фронт для наших захисників. Адже ці „залізні коні” пристосовують під перевезення кулеметів, мінометів та інших необхідних речей, а також, за потреби, для евакуації поранених.
У самого Віталія в гаражі стояли два мотоцикли, тож він відразу вирішив передати їх на потреби фронту. Порадившись зі своїм добрим приятелем Максимом Чорноморцем, вирішили перевезти техніку бусом Максима. Підтримав ініціативу чоловіка і Захарівський селищний голова Олексій Осійчук, він виділив пальне на дорогу та передав від жителів старостатів посилки зі смаколиками, шкарпетками, медикаментами, окопними свічками тощо.
Віталій Гилка і Максим Чорноморець в Білій Церкві з представником ГО „Об’єднаний байкерський фронт”
2 січня 2024 року чоловіки вже були в Білій Церкві і передали привезене громадській організації „Об’єднаний байкерський фронт”. На території одного з Білоцерківських підприємств ті збирають мотоцикли старі, давні та неробочі. А за кілька днів вже як нові, у піксельному кольорі ці мотоцикли мчать назустріч новому життю – на фронт.
Як розповів один з організаторів Олександр Стогниченко, на відновлення одного мотоцикла йде від 15 до 30 тисяч гривень. Куплені у людей за гроші – мають кращий стан, тоді як мотоцикли, які просто віддають волонтерам, аби не викидати – це просто каркаси, такі собі мотоскелети. Їх чоловіки роблять „з нуля”: встановлюють двигуни, ремонтують, фарбують, додають спеціальне устаткування. Наприклад, на коляски встановлюють міномети, забивають в них боєкомплекти, можна транспортувати поранених. Є мотоцикли для розвідників – просто сісти і швидко повернутися назад.
Окрім цього, формують підтримку нашим воїнам – щотижня на передову везуть одяг, продукти харчування, засоби гігієни та, звісно ж, мотоцикли.
Відремонтовані та вдосконалені старі „Карпати”, „Дніпро” тепер можуть перевозити поранених, багато вантажу при переїзді військових, та виконують чимало нових призначень.
В середньому ГО реставрує і доправляє на „нуль” до десяти мотоциклів на місяць.
Зараз Віталій з Максимом звернулися до земляків із закликом підтримати це починання, щоб зібрати ще мотоцикли і запчастини до них і знову передати в Білу Церкву.
Ініціативи волонтерів, про яких ми розповіли знайшли неабияку підтримку серед жителів громади, адже кожен розуміє, що надійний тил творять не якісь міфічні патріоти, а ми самі, звичайні громадяни, своєю працею і небайдужістю.
Вже зовсім скоро виповниться два роки, як на нашій благодатній українській землі точиться неправедна війна, розпочата росією. За цей час волонтерство стало невід’ємною частиною життя майже кожного українця.
Довідково: Сьогоднішньому волонтерському руху в Україні мало аналогів не тільки в країнах колишнього СРСР, а й на Заході, звідки, власне, й прийшов термін «волонтерство». Слово «волонтер» походить від французського volontaire (доброволець), яке в свою чергу запозичено з латинського voluntarius (voluntas – вільне волевиявлення, volō –бажання, намір).
Тобто волонтерство – добровільна безкорисна суспільно важлива діяльність. Визначальним є принцип добровільності – волонтер діє за покликом душі, з почуття потреби реалізувати свою громадянську позицію. Перша хвиля волонтерства прокотилася Захарівщиною в 2014-2017 році. Коли росія «віджала» Крим і частину Донбасу. Захарівчани збирали продукти, ковдри, речі та багато іншого та відправляли постраждалим. Гуртом скидалися коштами та закуповували амуніцію, берци, шоломи і таке інше для наших добровольців. Та поступово ентузіазм зійшов майже нанівець. Та все змінилося 24 лютого 2022 року, коли росія розпочала повномасштабне вторгнення до нашої держави.
До приміщення Захарівської селищної ради та старостатів громади люди масово зносили крупи, борошно, консерви, олію, продукти харчування, ковдри, речі постільну білизну… Все це формувалося для надання гуманітарної допомоги тим, хто цього найбільше потребує. Напередодні Великодніх свят масово пекли паски Перемоги, формували посилки і відправляли захисникам на Миколаївщину.
Співавторка матеріалу Євгенія Погорєлая.
Слідкуйте за нами в Facebook, Telegram та Viber!
Дізнавайтесь важливі новини та читайте цікаві історії першими!
