Чи знайдеться на світі хоч одна людина, яка не підхопила б жодного разу в житті ні грипу, ні ангіни, ні вітрянки? Навряд чи. Тому більшість мешканців Кодимщини знайома з Валерієм Григоровичем Леонгардом, який в часи існування Кодимського району більше 45 років обіймав посаду завідувача інфекційним відділенням Кодимської ЦРЛ.
Зараз лікар продовжує працювати в кабінеті «Довіра».
В цілому ж, у медицині Валерій Григорович вже 52 роки, присвятив їй усе своє життя.
З-поміж нинішніх працівників закладу він прийшов в Кодимську районну лікарню найпершим і має найтриваліший стаж роботи в її стінах.
Валерій Леонгард радіє поверненню лебедів з вирію
Через 4 роки після школи очолив відділення в лікарні на Кіровоградщині
У далекому 1972-му році юний Валерій, закінчивши Шершенецьку школу, прийняв тверде рішення здобути найшляхетнішу на світі професію – стати лікарем.
Провидіння ввімкнуло зелене світло його мрії – з першої ж спроби вступив до Одеського державного медичного інституту (нині – університет) і без труднощів через шість років отримав диплом.
Спеціалізацію з інфекційних хвороб здобував на робочому місці – в Кіровоградській лікарні, де за направленням працював чотири роки.
В 1976-му Валерію Григоровичу запропонували посаду завідувача інфекційним відділенням у Вільшанській районній лікарні (на Кіровоградщині).
Кар’єра складалася дуже вдало і стрімко. Але оселився в серці Валерія Леонгарда сум – страшенно ностальгував за рідним краєм.
Пан Валерій на робочому місці багато років тому
Вирішив присвяти життя лікуванню земляків-кодимчан
На Кодимщину так тягнуло, що не міг вагатися щодо подальших кроків, тож зібрав валізу і попрощався з Кіровоградщиною, попри те, що вона дарувала гарні перспективи.
На малій Батьківщині молодого інфекціоніста теж прийняли з відкритими обіймами, і він одразу очолив колектив інфекційного відділення Кодимської ЦРЛ.
Чимало народу пройшло через його руки з тих пір: до кожного пацієнта Валерій Григорович відносився і відноситься з усією душею, з щирим бажанням допомогти.
«Пацієнтів у лікарів завжди було більше, ніж хотілося б, – каже Валерій Григорович. – Інфекційні хвороби з різних причин – і об’єктивних, і суб’єктивних – швидко поширюються, на жаль. А який удар по здоров’ю людей наніс ковід! Яких зусиль, нервової напруги, пильності та професійності у час пандемії потребувалася від медичного персоналу!
Не полишають суспільство і так звані соціальні хвороби. Сьогодні ми, фахівці кабінету «Довіра», протидіємо поширенню ВІЛ-інфекції. Це досить делікатна робота, яка потребує індивідуального підходу у кожному конкретному випадку».
Як стверджує лікар, хоча зараз, на фоні подій в Україні, тема СНІДу і запобігання поширенню вже не є темою перших шпальт, ця проблема існує, вона нікуди не поділася. Тому при кожній лікарні функціонує кабінет «Довіра» по всій країні. І він радий, що, маючи досвід та знання, досі може приносити користь на робочому місці.
Емпатія – основа стосунків між лікарем і пацієнтом
Надзвичайно комунікабельна людина, Валерій Григорович володіє даром емпатії, тому з кожним пацієнтом легко знаходить спільну мову, кожному щиро співчуває, до кожної ситуації здатен ставитися з розумінням. Люди відчувають його щирість і з довірою діляться своїми проблемами, сподіваючись на допомогу.
Дружина Валерія Григоровича – також медик, тож вона поділяє прагнення чоловіка допомагати іншим.
Тамара Леонгард
«Зараз, коли усіх нас так виснажує тривога через війну, біль втрат, чоловік у постійній нервовій напрузі, адже переживає за сина, який воює з окупантами ще з 2014-го року і завжди перебуває в найгарячіших точках. Робота, думаю, рятує його від тривожних думок і, таким чином, допомагаючи іншим, Валерій Григорович у певному сенсі допомагає собі.
Робота – його життя. Він не уявляє себе без неї. Хоч як би не було тяжко, цей труд водночас і втомлює його, і додає сили. Валерій Григорович не вміє жити тільки для себе, для нього життєво необхідно бути корисним для інших», – каже Тамара Антонівна.
Як і всі ми, лікар нині живе вірою в мирне майбутнє після Перемоги, в те, що після війни повернеться спокій і радість у дружну родину Леонгардів, як і в цілому в Україну. Сподівається, що на зміну тривогам прийдуть знову часи, коли радісно збиратимуться на свята з дружиною, трьома синами та онуками, з легким серцем мандруватимуть Україною і світом.
Валерій Григорович – неабиякий життєлюб, любить природу, подорожі, мистецтво, нові знайомства і спілкування з цікавими людьми. Оптиміст за своєю природою, він тримається вірою в краще і заряджає нею своє оточення.
Слідкуйте за нами в Facebook, Telegram та Viber!
Дізнавайтесь важливі новини та читайте цікаві історії першими!
