Може, хтось вважає, що агрономом може стати кожен; можливо, так воно і є. Але далеко не про кожного, хто здобув агрономічну освіту, можна сказати, що він – агроном від Бога, агроном не тільки за освітою, але й за станом душі. Насправді, це справжнє щастя – коли твоя щоденна праця гармонує з душевним станом і дарує радість буття.
Про аграрія з Кодимщини, який має щастя все життя присвятити професії, що робить його щасливим, читайте нижче.
Микола Мрочко
Хліборобському роду нема переводу
«Він вміє говорити з землею», – каже про Миколу Петровича Мрочка, заступника директора ТОВ «АФ «Кодима», директор підприємства Микола Васильович Сорочан. І керівник це знає достеменно, але в одній команді працюють немало-небагато – понад 40 років!
Микола Васильович Сорочан
«Були часи, коли ми з були колегами – керуючими відділення ми колгоспу «Прапор Леніна»; був період, коли Микола Петрович був моїм керівником, а пізніше – я його. За десятиліття співпраці я дуже добре взнав і високо ціную Миколу Петровича: таких відданних справі, працелюбних, скромних і порядних людей ще пошукати треба – і не факт, що знайдете», – з гордістю говорить про свого заступника М.В. Сорочан.
Микола Петрович з легкою ностальгією згадує минуле, часи свого професійного становлення і людей, які його, молодого, ставили на крило. Він виходець з селянської сім’ї: бабусі були нормовицями в колгоспі, батько Петро Іванович – механізатором в МТС, яке ослуговувало увесь район. Правда, мама – Єфросинія Потапівна – від суто селянських професій відійшла, працювала в соціальній службі.
А юний Микола Мрочко не мислив свого майбутнього без роботи на землі, тож по закінченню школи на гордість батькам вступив до Одеського сільськогосподарського інституту, де здобув спеціальність «вчений агроном». Оскільки вчився старанно, мав гарні оцінки, то за результатами по завершенню навчання в 1973 році отримав «вільне направлення» – тобто можливість самостійно обирати місце майбутньої роботи. І Микола Петрович попросився додому, на Кодимщину.
Коли юнак прийшов проситися на роботу в колгосп ім.Леніна, голова – Віктор Прокопович Білоконь – передусім поцікавився оцінками, які вчорашній студент отримав у виші, а переглянувши їх, без роздумів прийняв рішення: «Ти у нас працюєш». Так Микола Мрочко став агрономом на ділі, а не тільки за освітою.
З молодості Микола Мрочко – раціоналізатор і сміливий експериментатор
Правда, досить скоро хлопець отримав повістку, з якою прийшов до Віктора Прокоповича. Мудрий керівник сказав: «Можна, звичайно, відстрочку взяти. Але буде краще, якщо зараз в армії відслужиш, поки ще не одружений. А повернешся – заведеш сім’ю, робота тебе чекатиме», – і Микола Петрович прислухався до поради. А коли через рік, після служби в Німеччині, повернувся додому, на нього чекали зміни: колгосп ім.Леніна став колгоспом «Прапор Леніна» і об’єднував три відділення: Лисогірське (туди входила і Кодима та Федорівка), Баштанківське та Сербівське. Сербівське було центральним – там розміщувалася контора і керівництво. Микола Мрочко став його агрономом, а невдовзі вже й його керівником та паралельно – очолив партійну організацію.
Микола Мрочко з механізатором Миколою Лунгуром
В ті часи Микола Петрович проявив себе як раціоналізатор: було зареєстровано його рацпропозицію щодо густоти кукурудзи. В той час як інші сіяли 45 тисяч рослин на гектар, Микола Мрочко спробував сіяти 70 тисяч! Це було сміливо і це був прорив – врожайність неабияк зросла, тож новий метод почали використовувати й інші.
«Колгосп «Прапор Леніна» пізніше трансформувався в КСП «Промінь», який очолив Микола Васильович Сорочан, а потім – в ТОВ «АФ «Кодима», так що, можна сказати, я все трудове життя – 48 років – пропрацюю в одному господарстві», – каже Микола Петрович.
Серед нагород найвища – трудові успіхи і людська пошана
Період становлення фахівця відзначений різноманітними нагородами: грамотами різного рівня, дипломами ВДНГ (виставки досягнень народного господарства), медалями ВДНГ – бронзовою, срібною, золотою…
Найвищою відзнакою – орденом «За заслуги» ІІІ ступеня – Микола Петрович був нагороджений вже в ТОВ «АФ «Кодима». Микола Васильович Сорочан вважає, що це цілком заслужена нагорода, адже Микола Петрович Мрочко, зі слів керівника, роботі віддає душу, він в постійному раціоналізаторському пошуку, не відстає від часу, відслідковує і застосовує на практиці нові агро-технології, використовує нові методики управління.
Завершення збору врожаю яблук 2023 року
Пригадую часи, ще два десятки літ тому, дуже часто проводилися різноманітні наради, семінари – виїзні і стаціонарні, під час яких сільськогосподарники ділилися новою інформацією та досвідом. Миколу Петровича Мрочка всі завжди слухали уважно, а потім – цікаві жваві дискусії.
Протягом всього життя він був і залишається новатором, який має що розповісти, чим здивувати і надихнути колег. Багато інформації черпає з фахових книг та Інтернету…
А якісь секрети Миколі Петровичу, можливо, підказує сама земля, з якою він і справді вміє говорити.
Слідкуйте за нами в Facebook, Telegram та Viber!
Дізнавайтесь важливі новини та читайте цікаві історії першими!
