Степан Пилипович Бурачковський – особистість знана і шанована на Кодимщині. Його внесок у розвиток агропромислового комплексу та соціальної сфери колишнього району, а особливо Шершенців, важко переоцінити, адже саме в часи перебування Степана Пилиповича на посаді голови колгоспу село розвивалося найстрімкішими темпами.
Про поважного ветерана сільськогосподарської галузі Степана Бурачковського, його життя та трудовий внесок у розвиток краю читайте нижче.
Степан Пилипович Бурачковський
Дитинство та юність гартували його характер і волю
Народився Степан Пилипович 12 листопада 1934 року в селянській родині в Шершенцях. Дитинство випало на воєнне лихоліття. Навчався в сільській школі, причому молодші класи пройшов двічі – один раз при окупантах, а ще раз – після звільнення села від румуно-німецьких загарбників.
Батько Степана Бурачковського не повернувся з війни, мама самотужки піклувалася про двох дітей. Трохи подорослішавши, старша за Степана на 4 роки сестра стала матері опорою – також почала працювати в колгоспі.
Після закінчення школи Степан Бурачковський вступив до Сахарнянського сільськогосподарського технікуму в Молдавській РСР – туди найближче було добиратися з Шершенців. Кілька разів таки доводилося відстань долати і пішки, а це 60 кілометрів! У 1955 р. Степан Пилипович Бурачковський отримав спеціальність агронома і був направлений на роботу, знову ж таки, в Молдавію, в господарство, в якому він проходив тримісячну практику.
Моряк Степан Бурачковський
Але працювати за направленням не довелося – призвали до лав Радянської Армії, та ще й на флот. На флоті тоді служили 4 роки, а це чимала частка юнацьких літ. Та ці роки даремно не пропали – флот гартує характер, вчить довіряти людям, підставляти їм плече в скрутну хвилину і, взагалі, жити в колективі. Отже, повернувся юнак додому змужнілим, загартованим як фізично, так і морально.
«Кинув якір» у Шершенцях – один раз і на все життя
Одразу ж після повернення додому керівництвом місцевого колгоспу йому була запропонована посада агронома-економіста-плановика. Степан Пилипович пристав на пропозицію. Навряд чи тоді він думав, що отак – одного разу «кинувши якір» в шершенецькому колгоспі – вже ніколи нікуди звідси не піде…
В подальшому кар’єрні пропозиції, і то спокусливі, були, але він їх відмітав: свій вибір він зробив і міняти його не збирався. Невдовзі одружився на односельчанці – Лідії Парфенівні, з якою виростили разом двох дочок – Наталю та Людмилу (обидві стали педагогами: Наталя Степанівна – директорка школи в Одесі, Людмила Степанівна – директорка Кодимського ліцею №1).
Степан Пилипович зі своїм помічником і товаришем Володимиром Костянтиновичем
Через деякий час після того, як влаштувався на роботу, вирішив закінчити курси економістів в Одеському сільськогосподарському інституті – економічні знання завжди затребувані, а Степану Пилиповичу в майбутньому пригодилися, як нікому. Енергійна, жагуча натура потребувала активної діяльності, професійного і громадянського зростання. Молодь обрала його ватажком комсомольської організації колгоспу, а трохи згодом він вступив до лав КПУ – без цього кроку подальше зростання не було б можливим.
В 1965 році С.П. Бурачковський був призначений на посаду заступника голови колгоспу (на той час – ім.Сталіна), а трохи більше, ніж через 5 років, після закінчення курсів підготовки керівних кадрів колгоспів і радгоспів, став головою колгоспу.
Мав мрію перетворити Шершенці на на місце, в якому хочеться жити і старому, і молодому
Степан Бурачковський з керівниками управління АПР
Назву господарство міняло тричі – так завжди позначаються політичні тенденції, але курс, обраний керівником з перших днів, за роки його головування не змінився жодного разу. Молодий керівник мав мрії, амбіції, плани – всі вони стосувалися рідного села, його громади – колгоспників, самого колгоспу. Степан Пилипович мав на меті перетворити Шершенці на квітуче село з розвиненою соціальною інфраструктурою, потужною матеріальною базою – на місце, в якому хочеться жити і старому, і молодому. Він про це не тільки мріяв, але й поступово втілював мрії в життя. В ті далекі роки сільське господарство переживало свій «золотий вік», період бурхливого розвитку.
Сьогодні скептики інколи закидають: тоді легко було господарювати – держава підтримувала, не те, що зараз… Так, держава дійсно всіляко сприяла сільськогосподарникам, але, зазначимо, що не всі колгоспи досягали однаково видатних результатів господарювання. Одні були в авангарді, інші плелися в хвості – отже, не все залежало (і залежить) від створених державою умов, успіх – це ще й уміння і бажання працювати.
В роки керівництва Степана Бурачковського в Шершенцях відбулося чимало змін: було здійснено повний перехід від ручної праці до механізованої; кардинально покращилися умови праці та відпочинку колгоспників; активно проводилося будівництво об’єктів господарської та соціальної сфери.
За 32 роки головування Степана Пилиповича в Шершенцях було збудовано 152 об’єкти! Чи багато керівників можуть похвалитися таким доробком?
За активну участь в будівництві освітянських об’єктів був нагороджений відзнакою «Відмінник народної освіти».
Степан Бурачковський всіляко дбав про те, щоб людям було добре жити в рідному селі і щоб у молодих не виникало бажання покидати Шершенці. Він розумів, що молодь – то майбутнє господарства і села, тож створював якнайкращі умови для молодих.
Наприклад, для придбання чи будівництва житла колгосп видавав безвідсоткові кредити; молодим сім’ям дарували нетелів, поросят – створювали основу для їх власного господарства і прибутку; близько 60 юнакам та дівчатам правління колгоспу дало направлення на навчання, а потім забезпечило роботою. Колгосп бурхливо розвивався, щедро родили поля і сади, продукцію яких знали покупці не тільки в районі та області, але й далеко за межами України.
Мешканці села були задоволені умовами життя та керівником шершенецького господарства. «Завжди уважний, терплячий, турботливий», «До нього приємно звернутися – хоч за порадою, хоч по допомогу, хоч з вдячністю», «Завжди вислухає, поспівчуває, ніколи не образить, не виявить неповаги», «І господар гарний, і людина добра» – такі відгуки про С.П. Бурачковського лунали і лунають досі, хоча чимало вже років минуло, відколи залишив керівну посаду. І, напевно, ці теплі слова вдячності і визнання односельців не менш дорожчі йому, ніж численні відзнаки, ордени та медалі, якими нагородила його держава.
Озираючись на зроблене ним, Степан Пилипович може з чистою совістю сказати людям, як в свій час сказав Овідій: «Я зробив усе, що міг; хай, хто може, зробить краще».
Слідкуйте за нами в Facebook, Telegram та Viber!
Дізнавайтесь важливі новини та читайте цікаві історії першими!
