Увесь вітчизняний бізнес суттєво постраждав внаслідок повномасштабного воєнного вторгнення росії на нашу землю з 24 лютого 2022 року. Особливо несолодко стало малій комерції. Якщо великі потужні роздрібні мережі шляхом великих обсягів торгівлі поступово надолужують втрачені позиції (хто швидше, хтось повільніше), власникам магазинів, які реалізують промислові товари, нелегко залишитися на «плаву» – тут хоча б зберегти свій малий бізнес. До таких підприємців відносить себе жителька селища Любашівка Оксана Демчевська, власниця магазину дитячих іграшок та канцелярських товарів, з якою я веду розмову.
Оксана Демчевська
Пані Оксано, у вас солідний досвід у торгівлі, скажіть, як змінилась ваша галузь і споживач?
- Перші кроки робила в далекі 90-ті, коли в Любашівці ще не було стільки сучасних магазинів, як нині. Люди тоді теж жили не багато. Тоді була одна група товарів, яка мала попит, зараз зовсім інша. Пригадуєте, як незграбний за розмірами мобільний телефон підтверджував успішність людини, а зараз зі смартфонами легко «здружилися» і пенсіонери? Багато чого змінилося. Через війну в суспільство хлинула бідність і невпевненість у завтрашньому дні.
Ви не замислювались над тим, щоб у перші місяці війни згорнути бізнес і залишити країну?
– Про це й мови не може бути. Я патріотка і до останнього залишатимуся на батьківщині, як би нам всім складно не було. Інші люди виїхали, можливо, назавжди, їх не засуджую. Ми стільки сил та праці вклали в сімейний бізнес, як все залишити?
В магазині пані Оксани
Труднощі для малого та середнього бізнесу розпочались задовго до пандемії?
– Так, років з десять тому, з 2014 року, після того, як росія анексувала Кримський півострів і розпочала захоплення Донбасу. З початку АТО на Сході країни різко зросли податки, а купівельна спроможність населення навпаки – різко почала падати. Наприклад, ще п’ять років тому люди могли значно більше собі та дітям дозволити придбати, сьогодні картина сумніша.
Можете уточнити, що маєте на увазі?
– Якщо раніше єдиний податок складав близько 180 гривень, то сьогодні це 1420. З’явився і податок на нерухомість, зокрема, в об’єкт оподаткування входить площа нежитлових приміщень, магазинів і т. п.
До 2014 року ми за фермерське селянське господарство сплачували 378 гривень податку, зараз – понад 40 тисяч. Додайте ще плату за землю, оренду землі. Раніше було простіше, тепер все складно. Окрім сільськогосподарської галузі, кількох хлібопекарень в громаді серйозного виробництва немає. Лише роздрібна торгівля та послуги, які конкурують між собою. Не слід відкидати й інтернет-мережу. Ми не просто донори селищного бюджету, а платники податків і виборці, з нами повинна рахуватися місцева влада. У кабінеті простіше вишукувати резерви для бюджету.
У магазині «Індіго» (великий магазин іграшок та канцелярії), який розташований в центрі селища, раніше були наймані працівники, тепер ви самотужки обслуговуєте покупців?
— Так, бо торгівлю жвавою важко назвати. Доходи не дозволяють створювати робочі місця. Вдаватися до цивільно-правових угод не хочеться, це не вихід із ситуації. Та ще й товар суттєво зріс у ціні. Вільні кошти не можу вкласти в розвиток власної справи, бо вже з нового року треба думати про сплату податків. Крім того, є ще комунальні платежі, їх теж вчасно треба сплачувати.
Оксана Демчевська з сином. Ще до війни
На початку січня цього року побачив ваші відео-звернення в «Фейсбуці», їх там аж 3 виставлено і зрозумів, що в душі у вас накипіло?
Оксана Демчевська під час відеозвернення до земляків і місцевої влади
– Багато моїх колег не вірили, що я це зроблю. Але ж ми в демократичній країні живемо. Чому я повинна мовчати і обмежуватися рівнем «тихеньких» розмов та пліток. В принципі нормальна ситуація, я поширила це відео всюди по правозахисних структурах і маю вже десятки тисяч переглядів. На цьому не заробляю і не піарюся, не переслідую матеріальні інтереси. Просто не буду мовчати. Ви правду кажете, накипіло. Мого звернення не було б, якби хтось з чиновників не почав збирати інформацію, кому на праві власності належить об’єкт нерухомості, тобто магазин. Можна ж цивілізовано звернутися в письмовій формі, аргументувати мету отримання такої інформації. Інакше, відразу виникають всілякі думки щодо майбутнього рейдерства, чи ще чогось подібного.
Під час підготовки відеозвернення вас хтось допомагав?
– Так, українська громадська діячка, волонтерка Марія Барабаш з Києва, з якою я почала тісно співпрацювати і з її громадськими організаціями. Її правозахисна та волонтерська позиція мене дійсно надихнула. Це ж в межах закону, хоч і вільного часу обмаль, але я його на це знаходжу. До мене почали приходити небайдужі люди, цікавитися, ділитися своїми проблемами. Нормальне явище для цивілізованого суспільства.
Мене давно не полишає думка, що у нашому суспільстві ще не відвикли від нав’язування народним масам «культу особи». Ви що про це думаєте?
– Хоч радянська епоха давно відійшла в минуле, ментально наші люди звикли до цього. Серйозний посадовець, чиновник, навіть на місцевому рівні стає на кшталт божества. Та ми не РФ, Північна Корея, Іран чи інші тоталітарні утворення. В кінці 2022-го року, пригадайте, як у багатьох політиків, генералів, радників, на мою думку, почали з’являтися президентські та парламентські амбіції. А ми ще не виграли війну, це зарано, бо часи дуже складні. І що станеться завтра, ніхто не знає, як і скільки ще місяців або років триватиме війна. Тому негативно ставлюсь до розкручування політиків до майбутніх виборів під час війни. Не про Україну вони думають, а про себе рідних.
Слідкуйте за нами в Facebook, Telegram та Viber!
Дізнавайтесь важливі новини та читайте цікаві історії першими!
