Цьому передувало опитування серед внутрішньо переміщених осіб (ВПО) проведене з метою визначення основних проблем, з якими вони стикаються. Інтеграція - це процес взаємної адаптації приймаючої сторони та вимушених переселенців. Тож важливо було почути не тільки відгуки людей, якій знайшли свій прихисток в громаді, а й тих, хто приймає рішення. Разом з представниками влади обговорювали забезпечення житлом, працевлаштування, доступності медичного обслуговування та інші проблеми, які порушили вимушені переселенці.
Перед засіданням присутні вшанували пам'ять загиблих хвилиною мовчання
Житло – в межах можливостей
В Балтській громаді питання з тимчасовим житлом для переселенців не було надто гострим, оскільки більшість людей приїздили до своїх родичів або знайомих, які проживали там. Чимало місцевих жителів також відгукнулися на потребу забезпечення житлом постраждалих від війни. Дехто поселив переселенців безкоштовно.
Заступниця Балтського міського голови Тетяна Холіч (на першому плані)
Крім того, за словами заступниці міського голови Тетяна Холіч, громади націлювали на те, щоб вони створювали на своїх територіях місця компактного проживання на випадок масової евакуації людей із територій, які могли постраждати внаслідок російської агресії. Місце під таке житло було знайдене в одному з сіл громади, але згодом змінилися вимоги до таких будівель. Головна з них – наявність укриття чи бомбосховища. Тому ідею з його використанням під житло відклали.
На початку повномасштабного вторгнення, як каже Тетяна Холіч, тимчасовим прихистком для переселенців слугував гуртожиток педагогічного коледжу. Підшукувалося й тимчасове житло в приватних будинках.
«Дякувати Богу, що держава прийняла постанову, згідно якої господарі будинків, які прийняли у себе внутрішньо переміщених осіб, мають можливість отримати компенсацію на комунальні послуги за те, що у них проживають наші переселенці. На жаль, цей список періодично скорочується», – розповіла вона і визнала, що в Балтській громаді питання забезпечення ВПО житлом є досить складним: нове не будується, а гуртожитків таких, які міська рада могла б взяти в комунальну власність для подальшого розподілу потребуючим переселенцям, на жаль, немає.
Наразі в громаді проживає до тисячі внутрішніх переселенців. Чимало з них не виключають можливості обрати Балтщину для постійного проживання. Однак умовою є наявність власного житла та роботи.
Тетяна Холіч нагадала присутнім про можливості, які навіть в умовах воєнного часу вже надає держава (програми «Прихисток», єОселя, єВідновлення тощо). Вона також висловила сподівання, що після перемоги цей процес стане більш інтенсивним і люди, які втратили власні домівки, зможуть скористатися наданими можливостями.
Опалювальний сезон та компенсація за комунальні послуги
Тетяна Кошаринська, завідувачка сектору по роботі з ВПО відділу соцполітики міськради
За словами завідувачки сектору по роботі з ВПО відділу соціальної політики Балтської міської ради Тетяни Кошаринської, протягом 2023 року до них звернулися 20 нових власників, які прихистили внутрішньо переміщених осіб постійно. Тобто, люди приходять, хтось відійшов, хтось уже закрив своє житло і не хоче приймати, але є й такі, хто залишається. Станом на січень 2024 року 70 власників житла оформили пакет документів на отримання компенсації за проживання внутрішньо переміщених осіб.
За словами завідувачки сектору надання адміністративних послуг соціального характеру Балтського ЦНАП Тамара Богопольської, не всі переміщені особи набувають такого статусу.
“Наразі Одеська та Київська області не є зонами активних бойових дій, тому статус внутрішньо переміщених осіб надається лише особам, які втратили житло внаслідок воєнних дій. Наприклад, двоє осіб з Київської області, які проживали в Бучі, отримали статус ВПО, оскільки їхнє житло було зруйноване”, – пояснила вона, зауваживши, що наразі виплати допомог здійснюються вчасно, без затримок. Однак у лютому 2024 року має змінитися законодавство про ВПО. Нові зміни можуть призвести до того, що деякі ВПО не отримуватимуть державні виплати.
Завідувачка сектору по роботі з ВПО відділу соціальної політики Балтської міськради Тетяна Кошаринська уточнила, що у зв’язку зі змінами у законодавстві, відбудуться зміни й у механізмі надання компенсацій власникам житла, які прихистили внутрішньо переміщених осіб. Зокрема, право на отримання компенсації втрачають власники, які прихистили кровних родичів. На жаль, сума компенсації за комунальні послуги у зимовий період не підвищилася та залишається на рівні 14,77 грн на добу на одну особу. Хоча минулого опалювального сезону людина, що прихистила внутрішнього переселенця отримувала 30 грн за один людинодень розміщення (900 грн на місяць). Такі зміни обумовлені обмеженими фінансовими ресурсами, які виділяються на допомогу внутрішньо переміщеним особам.
Список вакансій чималий… для лікарів
Юлія Чорна, заступниця директора центру зайнятості
На новому місці завжди складніше знайти роботу, особливо, коли переїзд – вимушений. Тому працевлаштування – одна з головних проблем внутрішньо переміщених осіб. На жаль, в Балтській громаді місць, де можна знайти роботу обмаль. Заступниця директора Балтського центру зайнятості Юлія Чорна каже, що серед «свіжих» вакансій є пропозиції від Балтської багатопрофільної лікарні – понад 20 посад лікарів різних напрямків. Також центру позашкільної освіти потрібні вчитель англійської мови, художній керівник гуртка малювання та педагог-організатор.
Хоча, за її словами, на обліку в центрі зайнятості перебуває всього 6 безробітних вимушених переселенців.
“Всього протягом двох років війни до нас звернулося 88 осіб. Працевлаштовані 62. Три роботодавці скористались можливістю й отримали компенсацію за працевлаштування внутрішньо переміщених осіб”. – розповіла Юлія Чорна.
За її словами, збільшити шанси на працевлаштування дозволяють інші послуги, які надаються службою зайнятості. Це, зокрема, можливість отримати ваучер на навчання, а також – грант на відкриття власної справи. Вісім осіб з-поміж внутрішньо переміщених отримали такі ваучери. А переселенець з Бахмута завдяки гранту не тільки отримав можливість розвивати власний бізнес в Балті, а й створив одне робоче місце.
Прихистили медиків. Але не всіх…
У 2023 році до Балтської багатопрофільної лікарні звернулося (в тому числі через надання екстреної допомоги) 215 осіб з числа переселенців. Про це повідомив директор закладу Роман Кацмаза.
Роман Кацмаза, генеральний директор Балтської багатопрофільної лікарні
“До нас може звернутися будь-який громадянин, незалежно від місця проживання. Наприклад, до нас привезли пацієнта з Нової Каховки, у якого по дорозі до Житомира в машині раптово стався інфаркт. Ми надали допомогу і він за кілька днів поїхав”.
Війна змусила покинути рідні домівки багатьох людей, серед них – медпрацівників. Роман Кацмаза зазначив, що чимало з них побувало в Балті у пошуках прихистку та роботи. Але, на жаль, більшість не залишилась.
«Знову згадаю Нову Каховку. Звідти до нас 4 хірурги (ціле відділення!) зі своїми дружинами та дітьми заїхали. І ми готові були всіх взяти на роботу. Пропонували, показували. Але під час нашої розмови над нами пролетіла ракета. І вони відмовилися. Сказали, що “Все у нас класне – і приміщення, і обладнання, але ми з такої ж території уїхали”. Залишилися в основному ті, хто якимось чином поєднані з нашою територією: колись навчались і виїхали, чи родичів мають в Балті. Серед них – анестезіолог, теж переселенець. У нього й дитина вже народилася в Балті. Розумний молодий і перспективний лікар, який швидко влився в колектив. Ми знайшли можливість забезпечити його житлом. Залишилась в нашій лікарні медична сестра зі Слов’янська, котра до війни працювала в реабілітаційному центрі, який славився на всю Україну. Вона була в жахливому моральному стані, коли приїхала. Але колектив підтримав її. Тепер склала конкуренцію нашим масажистам. Ми збільшили їй навантаження і зарплату. Працює в нашому кардіоцентрі медсестра з Бахмута... Але все вони хочуть додому.
Ми робимо все можливе, щоб залучити лікарів до роботи в нашій громаді. Пропонуємо конкурентні зарплати, але більшість, як молодих, так і досвідчених, хочуть працювати у великих містах. Ми першими отримали у березні 2022 року від МОЗ сучасне обладнання для кардіології та судинної хірургії. Це обладнання може використовуватися також для нейрохірургії, але у нас немає відповідних спеціалістів. Є потреба, зокрема, в кардіологах, неврологах, нейрохірургах і судинних хірургах”.
Роман Кацмаза також висловив сподівання, що в Україні застосовуватимуть досвід Латвії, де лікарі, що працюють у глибинці отримують набагато більшу зарплату, ніж у великих містах.
“Доступність” ліків визначається не за назвою, а за діючою речовиною
Під час обговорення питання медичного обслуговування директор лікарні відповів на запитання щодо надання безкоштовних медпрепаратів за програмою “Доступні ліки”. Роман Казмаза пояснив, що їх перелік постійно змінюється (можна знайти на сайті МОЗ України), тому слід звертати увагу не на назву, а на діючу речовину, якщо у цьому переліку зникають звичні для людини ліки.
“Однак, є проблема з доступом до ліків у сільській місцевості. Деякі препарати не такі дорогі, але їх потрібно їздити за ними до Балти. Це питання було порушене міським головою, і сьогодні ми бачимо, що йде спрощення для аптечних організацій. Вони зможуть створювати мобільні аптечні пункти та виїзні кіоски. Це дозволить пацієнтам не їхати в Балту за ліками, а отримати їх у сільській місцевості в певний період часу”.
Психологиня: підтримка потрібна всім постраждалим від війни
Психологиня Анастасія Блажевська, яка працює в Центрі надання соціальних послуг, розповіла про свою роботу з людьми, які постраждали від війни.
Психологиня Анастасія Блажевська
За її словами, вона працює в центрі близько двох місяців і за цей час допомогла кільком сім'ям, які втратили близьких або були вимушені покинути свої домівки.
Одного разу до неї звернулася жінка з Кіровоградської області, чоловік якої безвісти зник на війні. Жінка була вражена тим, як її сприйняли в центрі, бо, зациклена на своїй біді, не очікувала на теплу зустріч і підтримку.
Психологиня розповіла, що її робота з людьми, які пережили війну, є непростою і відповідальною. Важливо забезпечити їм безпеку, зрозуміти їхні потреби та допомогти впоратися з пережитим стресом.
«Я неодноразово нагадую людям, що наша допомога є безкоштовною і анонімною, – пояснила Анастасія Блажевська. – Ми хочемо, щоб люди відчували себе комфортно і могли відкрито розповісти про свої проблеми».
Вона також зазначила, що психологічна підтримка потрібна усім, хто постраждав від війни.
Гаряче харчування, психологічна та соціальна підтримка
Лілія Розгон, головна спеціалістка відділу освіти
“Ми розуміємо, що внутрішньо переміщені діти, опинившись в новому середовищі, можуть відчувати себе тривожними та занепокоєними. Тому докладаємо всіх зусиль, щоб забезпечити їм безпечне та комфортне середовище для адаптації. – запевнила присутніх на засіданні головний спеціаліст відділу освіти Лілія Розгон, коли мова зайшла про надання освітніх послуг. – Усі необхідні послуги надаються. Ми забезпечуємо дітей гарячим харчуванням. У нас також працюють психологи, які допомагають дітям за потреби. Крім того, у нас є центр дитячої творчості, де діти можуть відвідувати різноманітні гуртки та заняття. Приділяємо велику увагу закладам дошкільної освіти. На сьогоднішній день 49 внутрішньо переміщених дітей відвідують садочки.
Особи, які потребують освітньої допомоги, за потреби, мають можливість отримати її не тільки в загальноосвітніх закладах, а й в інклюзивних. Це означає, що діти з будь-якими проблемами можуть навчатися разом зі своїми однолітками без будь-яких обмежень”.
Що нам розповіли переселенці
Учасники “круглого столу”, які знайшли прихисток в Балтській громаді, поділились власним досвідом інтеграції в громаду.
Олександр Пирожок з Херсонщини
Олександр Пирожок з сім’єю переїхав з Берислава (Херсонщина) вже знайшов роботу в центрі надання адміністративних послуг і таким чином тепер сам допомагає іншим людям.
Він пригадав, як влаштовував свою дитину до школи:
“Нас без проблем прийняли. Я навіть не очікував. Тільки прийшли, і нас зустріла директорка. Ми сказали, що хочемо влаштувати дитину до школи, і вона відразу відповіла: «Будь ласка, будь ласка!». Сама відвела до вчителя, який буде займатися з дитиною, познайомила нас з помічником вчителя, і дитина інтегрувалася в колектив без жодних проблем. Вже другий рік навчається”.
Наталія Супрун з Херсонщини (ліворуч) та заступниця директора центру зайнятості Юлія Чорна
Наталя Супрун, яка переїхала з Херсонщини разом з хворим чоловіком до сестри в Балту, поділилась власними враженнями щодо медичного обслуговування. Вона зізналась, що якби не сестра, навряд ризикнула б на таку подорож, але тепер задоволена.
Яна Панова з Мелітополя теж має позитивний досвід першої зустрічі її доньки в місцевій школі:
”Я хочу в школу!” – це були перші слова моєї дочки, коли ми переїхали до Балти. Вона добре вчилася і хотіла продовжувати навчання. Я просто пішла в школу і познайомилася з директором. Вона зустріла дуже люб’язно, запевнила: “Не хвилюйтеся, ми підготуємо дітей, познайомимо”. Хоча моя дівчинка не сором’язлива. І все ж спочатку я боялася, але нас прекрасно зустріли діти та вчителі. Мені класний керівник дозволила навіть бути присутньою під час уроків (я все ще хвилювалась за свою дитину).
В нашому місті шикарний стадіон, і у вас теж класний стадіон. Цього літа ми ходили туди грати у волейбол. Діти зі школи ходили туди з учителем. Ми теж приєдналися до них, познайомилися з іншими дітьми, потоваришували, створили свою групу. Я була старшою, але це був мій перший раз у житті, коли я грала в волейбол. Моя дитина сказала: "Мама, давай спробуємо". У результаті ми провели чудове літо, граючи в волейбол”.
Яна Панова також звернула увагу присутніх на складнощі з підвезенням доньки до школи. Вона також зауважила, що із задоволенням би скористалась ваучером на навчання від служби зайнятості, якби навчальний заклад був у Балті. На жаль, такої можливості немає. Найближчий навчальний заклад – в Саврані.
Рада ВПО з правом дорадчого голосу
Марія та Дмитро Шевченки з Лисичанська
Марія та Дмитро Шевченки покинули рідний Лисичанськ на Луганщині ще до початку повномасштабного вторгнення – у 2014 році. Жили в Одесі, згодом переїхали в Балтську громаду. Дмитро очолив громадську організацію “Новий початок”, яка опікується алко- та наркозалежними. Після повномасштабного вторгнення росії в Україну подружжя не залишилось байдужим до бід людей, які, як і вони свого часу, вимушено покинули рідні домівки. Дмитро створив реабілітаційний центр, де сьогодні проживають троє вимушених переселенців з Донецька. Марія очолила нещодавно створену в Балтській громаді раду ВПО, згуртувавши навколо найбільш активних та небайдужих вимушених переселенців.
Заступниця міського голови Тетяна Холіч висловила задоволення з цього приводу, адже створення ради набагато покращила комунікацію між владою та внутрішньопереміщеними громадянами, допомагає виявляти та розв'язувати проблеми.
“У раді ВПО – люди активні, ініціативні, які прагнуть не просто сидіти вдома, відбувати час і чекати перемоги. А ті, які вклинилися в життя нашої громади і, ще до створення ради, почали об'єднувати внутрішньо переміщених осіб навколо своєї діяльності. Важливо, щоб люди, які були змушені покинути свої домівки, могли брати участь у житті громади. Вони можуть відчувати невпевненість або страх, чи просто потребувати часу, щоб адаптуватися до нового життя. Тому важливо надавати їм підтримку та створювати можливості для участі. З появою ради серед переселенців стало ще активнішим й волонтерство. Вони плетуть сітки та теплі речі для наших захисників. Ми знаємо, що є багато інших маленьких справ, які переселенці роблять, щоб допомогти іншим. І навіть ці маленькі справи важливі для тих, кому вони допомагають, – сказала вона і, звертаючись до присутніх на засіданні членів ради ВПО, зазначила: – Ваша робота допомагає іншим зрозуміти, що вони не самотні, і що є люди та організації, які готові допомогти адаптуватися та інтегрувати в громаду. Разом ми можемо розв'язувати будь-які проблеми”.
Важливі й такі зустрічі за “круглим столом”, адже в ході обговорення також виникають питання, які потребують вивчення та вирішення. Зокрема, на сьогодні гостро постає проблема із забезпеченням дровами: далеко не всі вимушені переселенці можуть дозволити собі купувати їх за запропонованими цінами. Дмитро Шевченко висловив з цього приводу свою пропозицію, влада зі своєї сторони допомагатиме розв’язанню проблеми.
Публікація підготовлена за фінансової підтримки Європейського Союзу. Її зміст є виключною відповідальністю ПП «Новинар» і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу
Слідкуйте за нами в Facebook, Telegram та Viber!
Дізнавайтесь важливі новини та читайте цікаві історії першими!
