Усього рік знадобився юній футболістці із Любашівки Ельвірі Щербак, аби потрапити до жіночої команди Футбольного клубу «Динамо». І це лише може здаватися, що їй пощастило, бо насправді – це велика робота над собою: вона належно відпрацьовувала свої навички на додаткових тренуваннях, брала участь у різних футбольних турнірах, постійно підвищувала майстерність, техніку володіння м’ячем. Талант плюс наполегливість зробили свою справу. Її майстерність розкрилася всього за рік, без спеціальної школи та клубу, куди намагаються потрапити в 12-13-річному віці. В Ельвіри все вийшло і в 16.

Ельвіра ЩербакЕльвіра ЩербакАвтор: Фото з архіву родини Щербак

Як усе починалося

Із фізкультурою у Ельвіри завжди було ідеально, навіть більше. Особливо їй вдавалися бігові заняття. Мала пропозиції серйозно займатися легкою атлетикою. Тому для майбутньої спортсменки оцінка в 12 балів – не межа. Тренери з київського «Динамо» пізніше пересвідчилися, що бігає Ельвіра на рівні дорослих футболістів. То ж як такий талант не запросити до клубу? Але це буде потім. А на той час Ельвіра якось попросила батьків, аби її записали в Любашівці на тренування з футболу до тренера Олега Лобанова. Батьки спочатку не сприйняли бажання доньки серйозно, а ось брат Веніамін підтримав і допомагав – опікувався її одягом, футбольною амуніцією. Вже потім була участь у турнірах у Подільську, Одесі. Ельвіра почала привозити різноманітні дипломи та медалі. Лише тоді батьки остаточно зрозуміли, що футбол – її покликання та майбутнє.

Під час тренуванняПід час тренуванняАвтор: Фото з архіву родини Щербак

«У кожного – свого мрія. От я бачила себе артисткою або співачкою, – ділиться спогадами мати Ельвіри Надія Щербак (Ростоцька). – Щасливого дитинства в мене, на жаль, не було. Тому для мене сцена була великою мрією. Своїм двом дітям – сину Веніаміну та доньці Ельвірі – бажала здійснення усіх їхніх задумів. Донька народилася 10 грудня, у Всесвітній день футболу. Хто міг тоді подумати, що в майбутньому захоче займатися цим видом спорту професійно?».

Сама ж Ельвіра зізнається, що, захопившись цим видом спорту, вирішила поповнити свої знання про його історію. Виявляється, до 1970-го року футбол розглядався як суто чоловічий вид спорту. До цього часу з участю жінок він сприймався лише у вигляді благодійних ігор чи фізичних вправ. На перший погляд, ніби й немає у нас дискримінації, але й не все так просто у розвитку цього виду спорту. Тому, чим більше дізнавалась про жіночі футбольні команди, тим більше наростало бажання утвердитись у цьому спорті.

«Мрію розправити крила, – каже Ельвіра, – використати свій потенціал на повну силу, принести славу команді та країні. Як поставились до мого вибору однокласники? Не всі, звичайно, вірили, що мої здібності будуть відзначені. Якби мова йшла про хлопця, то була б інша справа. Хоча були й ті, хто підтримували, а особливо – подружки. Казали: «Йди вперед, у тебе все вийде»! І я йшла з дня у день. Не секрет, що дівчата з наших громад досі ще не мали досягнень у цьому спорті. Та й серед односельчан жіночий футбол ще не набув популярності. Та якби були команди, то, думаю, вони б мали рейтинг».

З  подругами по командіЗ подругами по командіАвтор: Фото з архіву родини Щербак

Успіху передували наполегливі тренування

Тричі на тиждень Ельвіра почала відвідувати додаткові тренування. Вони необхідні, інакше в професійний футбол та елітний чемпіонат складно буде потрапити. До речі, подібні тренування знадобилися двом зірковим українцям, володарям Золотих м’ячів Олегу Блохіну та Андрію Шевченку.

«Футбольна майстерність Ельвіри сподобалася ананьївському тренеру дівочої команди «Мрія» Олегу Климчуку, – продовжує розповідь мати, Надія Георгіївна. – Він із командою приїздив навіть до нас додому і пропонував, аби Ельвіра навчалася протягом року у їхньому спортивному інтернаті, щоб потім перейти до відомого клубу в Україні або десь за кордоном. Цього року жіноча команда із сусіднього маленького міста, яку він тренує, виборола світовий чемпіонат з пляжного футболу на італійській рів’єрі. Кілька років тому вона стала чемпіоном України».

Тренер з Ананьєва підтвердив, що наша дівчина дуже талановита й перспективна, майбутня професійна футболістка. Тренерському складу столичного «Динамо» футбольна майстерність Ельвіри теж сподобалася і вони вирішили взяти її до своєї юної когорти, Незважаючи на те, що їй вже 16, а не 12 років, коли, зазвичай, беруть до майбутньої професійної команди. Тож із 1 вересня цього року футболістка тренується у жіночій команді ФК «Динамо» і водночас навчається в столичному олімпійському фаховому коледжі імені Івана Піддубного.

Ельвіра вже адаптувалася у клубі, вона розуміє, що їй потрібно наполегливо тренуватися та навчатися, аби укласти на вигідних умовах контракт зі столичним футбольним клубом. П’ятнадцятирічні нападниці з жіночої команди «Динамо» Дарина Запорожець та Влада Кабанова вже мають омріяні контракти з клубом і виступають за дорослу команду. Вони, як і Ельвіра, теж мріють потрапити до лав жіночої національної збірної з футболу. Питання лише часу.

Ельвіра з командою ФК "Динамо"Ельвіра з командою ФК "Динамо"Автор: Фото з архіву родини Щербак

Наша землячка ось так визначилась зі своєю життєвою позицією стосовно професії та людських якостей:

«Мені дуже подобається футбол, гра в команді, я отримую задоволення від нього, розвиваю себе, на полі показую свій характер, і віддаюсь грі на всі 100%.

Цей спорт дає мені можливість розвиватися та досягати вершин! Це завжди боротьба, і кожного разу борюсь, як справжній воїн, за кожний м’яч, і ніколи не здаюсь. Навіть якщо вже немає сил – все одно йду до кінця, головне, що хочу цього, і продовжуватиму боротьбу за себе, за свою команду».

Усі команди рівні й неможливо визначити, хто «кращий» чи «гірший». Проте перемагають ті, хто дійсно прагне до перемоги та віддає все для цього!

Футбол – це командна гра, спортсменки розуміють, що важливо триматися разом, допомагати одна одній і підтримувати команду.

Ось така вона - Ельвіра ЩербакОсь така вона - Ельвіра ЩербакАвтор: Фото з архіву родини Щербак

Як сказала Ельвіра: «Коли перемагаємо – радіємо з командою разом і це дійсно чудово! Головне – завжди залишатися справжньою людиною, поважати дорослих і свою команду. Не завжди в житті все просто, не завжди все виходить, але не збираюсь дивитися назад чи здаватися. Продовжуватиму удосконалювати себе і рухатимуся вперед».

Матеріал підготовлений за підтримки Волинського прес-клубу

Слідкуйте за нами в Facebook, Telegram та Viber!

Дізнавайтесь важливі новини та читайте цікаві історії першими!