У першу неділю листопада професійне свято відзначають представники надзвичайно важливої, гуманної, милосердної професії – соціальні працівники. Про них не розповідають в телеефірах, їх фото нечасто можна побачити в газетах чи соцмережах, їм не адресують публічних гучних слів вдячності…
А дарма – працівники соціальної сфери цілком заслуговують на це.
Про скромних соцпрацівників та становище і перспективи соціальної сфери в Кодимській громаді сьогодні розповість Новинар.City.
Кадрове питання: головний критерій – любов до людей
«Чи любите ви людей?» – перше питання, яке директорка Центру надання соціальних послуг Людмила Сімашкевич ставить тим, хто претендує на отримання роботи в підрозділах установи. Питання не формальне, адже любов до людей, на її думку, – це наріжний камінь, на якому повинна базуватися соціальна сфера.
«Це стосується не тільки тих соціальних працівників, які безпосередньо опікуються громадянами, що потребують підтримки. Хто б не шукав роботи: хоч водій, хоч бухгалтер – незалежно від професії і посади у нашій сфері діяльності кожен працівник повинен мати дар любові. Ми маємо справу з соціально незахищеними, вразливими категоріями, і важливо, щоб людина, якій вже й так не солодко, прийшовши до нас, не відчула байдужості до неї, не зіштовхнулася з неприязним поглядом, не почула неприємного слова. Ми тут для того, щоб надавати підтримку: не тільки матеріальну, але й моральну», – вважає директорка.
Випадкові люди, на її думку, у соціальній сфері не затримуються, бо для байдужих занадто складно постійно виконувати місію милосердя, чим по суті і є робота представника соціальної сфери. Тому колектив Центру, з усіма його структурними підрозділами, складають винятково гуманні представники суспільства, націлені на те, щоб принести людям якомога більше користі.
Усі працівники, ретельно підібрані директоркою згідно її високих вимог, на вагу золота: і молодь, і найдосвідченіші. Об'єднані спільною шляхетною метою, вони можуть служити прикладом для всіх у відповідальному ставленні до роботи та самовіддачі, в результаті яких досягається результат – задоволення і вдячність величезної кількості людей, що отримують послуги Центру.
Соціальна сфера в громаді не тільки збережена, але й розвивається
У непрості останні роки чи не в більшості громад установи і заклади соціальної сфери не вдалося зберегти, тому Людмила Сімашкевич пишається тим, що в Кодимській громаді соціальна сфера сьогодні не лише збережена, але й розвивається. Наразі Центр складається вже з 4-ох підрозділів (ще недавно їх було 3).
Працівниці новоствореного Центру
Стаціонарне відділення, що в Крутих, близько трьох років очолює Світлана Василівна Палісіка, яка за цей термін зробила чимало позитивних організаційних змін, осучаснила підрозділ технічно, провела нововведення на основі новітніх практик. Відділення соціальної допомоги вдома ефективно працює вже багато років під керівництвом Тетяна Дмитрівна Арендарук. Не менш успішно керує роботою відділення натуральної і грошової допомоги Людмили Василівни Дідичук. На відділ Людмили Василівни від початку війни лягло чимале навантаження: саме тут здійснюється прийом і видача гуманітарної допомоги, обслуговування внутрішньо переміщених осіб, прокат технічних засобів (милиць, візків, ходунків тощо). Тут же надають послуги швачка Надія Іванівна Савинецька та перукарка Ганна Володимирівна Суханюк. До речі, послуги внутрішньо переміщеним особам за ініціативою міської ради надаються безкоштовно.
Марина Василівна Глуха – наймолодша серед керівників підрозділів Центру (новоствореного відділення соціальної роботи), але вже встигла зарекомендувати себе з найкращого боку, як гарний, відповідальний фахівець.
«Я просто милуюся ними і їх злагодженою роботою: які вони, молоді працівниці нового відділу енергійні, жагучі до знань, переймання досвіду, вивчення новацій на курсах, семінарах», – так відгукується про молоде поповнення установи директорка Центру.
У необхідності подальшого розвитку соціальної сфери у Людмили Петрівни нема сумнівів. Вже зараз суспільство потребує цього, адже у зв’язку з війною розширюється перелік категорій громадян, які потребують соціального обслуговування: сьогодні до нього додалися внутрішньо переміщені особи, а після перемоги реабілітації і соціальної підтримки потребуватимуть наші захисники з фізичними та психологічними травмами.
«Зараз у нас величезне навантаження. Норму вже збільшили – з 8-и до 10-и чоловік на одного соцпрацівника, але насправді вона ще більша: кожен працівник обслуговує 10-14 осіб. Це надзвичайно важка робота. Вже є потреба у розширенні штату та його доповненні психологами, а в перспективі ця потреба ставатиме все гострішою», – вважає директорка Центру.
З огляду на обставини, Кодимська міська рада вже прийняла рішення щодо відкриття відділення соціально-психологічної підтримки. В наступному році почнеться реалізація задуму.
А тим часом працівники Центру готуються до нових викликів, поглиблюють фаховий рівень, беруть участь у навчаннях, переймають передовий досвід у колег з інших районів та областей, долучаються до різноманітних проектів.
«Вони для своїх підопічних – «швидка допомога» – переконує Людмила Сімашкевич
Важко переоцінити роль соцпрацівників у житті їх підопічних, адже вони – справжній порятунок для тих, хто вже не може подбати про себе самостійно. Це стосується усіх, хто безпосередньо бере участь в житті самотніх громадян похилого віку та людей з інвалідністю як у стаціонарному відділенні, так і при наданні соціальної допомоги вдома. І прання, і прибирання, і приготування їжі, і гігієнічні процедури – яких тільки робіт не виконують соцпрацівники. Зауважте, що кожен з них має 12, а то й 15 (!) підопічних. Причому свою роботу виконують якісно, заслуговуючи на щиру вдячність. А ще варто зауважити, що такі навантаження вони виконують не за запаморочливо високі заробітки, а за мінімальну зарплату.
Дійсно, треба почуватися справжнім місіонером гуманізму і милосердя, щоб бути у цій професії. Можна назвати просто героїзмом людей, які віддають їй усе життя, як, наприклад, Надія Григорівна Нагірна (с.Баштанків) чи Лариса Піщанська з Кодими, які працюють соціальними працівниками понад 30 років.
Соціальні працівники міста Кодима
Серед найвідданіших професії директорка Центру з вдячністю називає Ольгу Василівну Білоконь з Писарівки, Тетяну Василівну Осадчу з Загніткова, Світлану Анатоліївну Вакулу з Шершенців, Тетяну Василівну Митник з Грабового, Олену Вікторівну Черноморець з Лабушного, слобідських соцпрацівниць Наталію Олексіївну Колінковську та Марію Володимирівну Муляр, а також кодимчан: Любов Василівну Самосенко, Людмилу Володимирівну Лукашенко, Ларису Митрофанівну Піщанську та багатьох інших – тут всі до одного працюють винятково за покликом серця, вони – «швидка допомога», на яку люди покладають надію.
На особливу увагу заслуговує родина Оксани Михайлівни та Олександра Володимировича Перепічок – обоє вони працюють соціальними працівниками: раніше – в Стримбі, зараз – в Кодимі, куди переїхали не так давно. Нечасто серед соціальних працівників (а точніше – працівниць) зустрічаються чоловіки. Спочатку підопічні трохи бентежилися і сумнівалися, чи зможе чоловік доглядати на рівні жінки, та ще й гігієнічні процедури проводити… Але дуже скоро про такі настрої забули.
«Збентеженість минула, як тільки всі усвідомили, що до соціального працівника можна ставитися, як до лікаря: ніхто його не повинен соромитися. Потім наші підопічні пересвідчилися в тому, що Олександр здійснює догляд на такому ж високому рівні, як і його дружина Оксана чи інша старанна і досвідчена колега-жінка. А потім наші самотні бабусі збагнули, що Олександр Володимирович може й більше, ніж можуть жінки: цвях забити, зламане полагодити, іншу чоловічу роботу в господарстві виконати… Словом, як «розпробували», то почали одна одній хвалити його, і тепер вже частенько питають, чи ми не можемо призначити їхнім соцпрацівником «того чоловіка», – сміючись, розповідає Людмила Петрівна, яка пишається настільки затребуваним працівником.
Берегині затишної старості з Крутівського відділення
Титанічний труд лежить на плечах працівників стаціонарного відділення в Крутих. Забезпечити умови проживання, які не просто відповідають вимогам і стандартам держави, але й максимально наближені до домашніх, зокрема завдяки чутливим серцям працівниць закладу, – це дуже непросто. Але колектив з цим завданням справляється, заслуговуючи на щиру вдячність мешканців притулку та їх родичів.
У Крутівському закладі під керівництвом Світлани Василівни Палісіки працює 15 чоловік, серед яких є й такі, досвід роботи яких у закладі сягає 30-и років. Серед найдосвідченіших – сестра-господарка Людмила Миколаївна Пазюк.
На «відмінно» директорка Центру оцінює працю молодшої сестри з догляду за хворими Лариси Михайлівни Пазюк. «Вона просто живе своєю роботою!», – каже про неї Людмила Петрівна.
Чудово виконують свої обов’язки, забезпечуючи чистоту та гігієну, й інші молодші сестри: Наталія Анатоліївна Пурис, Галина Степанівна Грицевич, Тетяна Володимирівна Нечипоренко та Тетяна Іванівна Грицевич. Про дотримання гігієнічних вимог дбають також ванниця Дар'я Аркадіївна Коломойцева та праля Роксолана Анатоліївна Шевчук. А про поживне та смачне харчування піклуються кухарки Валентина Володимирівна Требусовська і Тетяна Миколаївна Тростянецька. Безпеку і комфортну температуру в кімнатах закладу забезпечують Андрій Васильович Пушкар, Микола Анатолійович Кімерин та Анатолій Віталійович Воронюк.
***
Завжди чуйна і привітна до мешканців притулку медсестра Альона Андріївна Килимник дбає про їхнє самопочуття.
«Інколи, спостерігаючи за роботою цих людей, я й сама дивуюся і захоплюся: як багато у них милосердя, терпіння, фізичної та психологічної витривалості, доброти… Буває, що люди не завжди знаходять у себе ці якості навіть у стосунках зі своїми рідними: бабусями, дідусями, батьками похилого віку – і показують роздратування чи невдоволення. А наші працівники, хоч який нелегкий їх труд, такого собі ніколи не дозволяють. У них, як у лікарів, кредо – «Не зашкодь», – розповідає Людмила Петрівна.
В цілому, труд соціальних працівників, дійсно, можна прирівняти до роботи медиків, адже вони здійснюють дуже схожу місію – місію милосердя. Виконують свою щоденну важку роботу – без нарікань і винагород, без публічної похвали і визнання. Усі вони – скромні Люди з великої літери, які живуть для інших, життям своїх великих сердець.
Матеріал підготовлений в рамках виконання проєкту «Ефективні місцеві медіа: цифровий розвиток громад», ініційованого Громадською організацією «Українська асоціація медіа бізнесу» за фінансової підтримки Європейського Союзу.
Слідкуйте за нами в Facebook, Telegram та Viber!
Дізнавайтесь важливі новини та читайте цікаві історії першими!
