Є серед нас жінки, які ніколи не пасують перед труднощами і йдуть тільки вперед. Така харизма притаманна й колишній очільниці села Ясенового Другого Олені Дроздовській.
Олена Дроздовська з щойно виготовленою бринзою
Чому заснувала власну справу
Після того, як в результаті реформи місцевого самоврядування на території колишнього Любашівського району утворилися дві територіальних громади, бувший сільський голова з Ясенового визначалась, чим їй далі займатись. Піти назад до школи, де раніше працювала, чи заснувати власну справу? Привід для цього був і досить серйозний, адже у власному підсобному господарстві Олени було кілька породистих кіз, і вони їй підходили за всіма показниками. «А якщо зібрати ціле стадо…», – ці думки не давали спокою колишній вчительці. А тут дізналась, що держава фінансово підтримує тих, хто створює молочні ферми різних напрямків. Зважилась на це ще й тому, що голова фермерського господарства «Гранат» Анатолій Артеменко не просто підтримав, а й запропонував утримувати стадо на одній з колишніх гвоздавських ферм без оплати оренди.
На фермі серед кізочок
Як все починалося
Спершу наводила довідки про те, хто продає тварин, вивчала цінову політику. Вирішила не економити, а робити ставку на породу, і невдовзі стадо поповнила кізками англо-нубійської породи, красунями з довгими вухами. Адже у складі їхнього молока велика кількість білка, і воно більш придатне для сироваріння.
Потім закупила кізок зааненської породи та ламанчі. Сьогодні господарка ферми має п’ятдесят дійних кіз та тридцять кізок. Дояться вони з квітня по жовтень двічі на день. Для цього є доїльний апарат.
Кізоньки дуже людлять ласку
«У нас дисципліна, – розповідає власниця ферми. – Першими у відсік для доїння підходять три сестрички, а далі всі по черзі, ніяких збоїв. Лише Кралю після апарату потрібно додоювати вручну».
Жінка з кізками розмовляє, як з дітьми, називає по іменах. Тут і Фієста, і Каміла, і Краля, і Няша. Не обійшлося, звичайно, без Байрактара та Джавеліни.
«Ось ця міні-козичка Меланка, – знайомить нас хазяйка ферми з підопічними, – народилась 13 січня, на Меланку та Василя. Хоч ще й маленька, але вже доїться. Називаємо ще й за повадками, характером, навіть за кольором. У нас є Чорнушка, Білочка, навіть Коко Шанель»...
З поповненням
Нинішня зима видалась не суворою, тому стадо було і на випасі. Але тваринам потрібне й зерно, його за рік згодували чотири тонни.
Вигідне розташування ферми ще й тим, що тут є де випасати стадо. Щоб не витрачати час за цим процесом, жінка придбала та встановила електропастуха. Таким чином, господиня має більше часу на переробку продукції.
Щоб керувати таким господарством, потрібно тут жити. Олена відразу приступила до ремонту колишнього будинку тваринника. Спальня й вітальня мають сучасний вигляд, з меблями. Розпочато ремонт ванної кімнати та приміщення з окремим входом для переробки молочної продукції. Не побачила у будинку телевізора, господиня зауважила, що їй ніколи його дивитись, але для соціальних мереж знаходить час.
Рідні – перші помічники
Олена з донечкою Мирославаою демонструють свіжезроблену бринзу
Найпершими помічниками пані Олени є її мама Валентина Миколаївна та дочка – восьмикласниця Мирослава.
Перша виготовлена бринза поїхала на передову. Попри величезну зайнятість, Олена Дроздовська брала активну участь у виготовленні м’ясних тушкованок для бійців ЗСУ. Ясенівчани самоорганізувались ще на початку війни й зносили продукти, банки до Єлизавети Іваш, де й виготовляли тушкованку.
«Поки що виготовляю бринзу, яка відноситься до м’яких сирів, – ділиться з нами Олена, – вона найкраще виходить. Заготовила ферменти та закваски для виготовлення фети, качоти, халумі. Мрію піти на курси сироваріння сулугуні, моцарели, буду удосконалювати свої знання. До речі, фету вже спробувала виготовляти».
Дуже непросто сьогодні зі збутом виготовленої продукції. Спочатку бринзу Олена продавала серед знайомих, на ринку в Любашівці, тепер щоп’ятниці відвідує Привоз. Люди, каже співрозмовниця, ще не можуть позбутися застарілого стереотипу, що козина бринза має специфічний запах. Я вже давно є шанувальницею продукту Олени Дроздовської, постійно замовляю бринзу і запевняю, що ніякого запаху вона не має, вона просто класна, а особливо смакує бутерброд на сніданок.
Під час реалізації продукції
Поцікавилась і подальшими планами власниці ферми.
Одна з кізок, Фієста, привезена з Коломиї. Наша героїня вважає, що не випадково. Вона мріє створити й у цьому краї полонину.
«Коли мене запитують, куди я їду, – продовжує розповідь Олена, – я кажу, що в гори, на заробітки. Тут і справді є своєрідні пагорби й видолинки. Переконана, тут приживуться й смереки, клімат у нас хороший, як і земля. Й буде на Одещині своя полонина. Мрію ще побувати у знаменитого вівчара з Івано-Франківщини, який самотужки вивів три породи овець».
Майже як на полонині
Чи допомагає місцева влада
Поговорили й про зв’язки з місцевою владою.
«У мене ситуація краща, ніж у Світлани Маслової з Любашівської громади, – каже Олена Дроздовська. – Їй замість підтримки влада ставить палки у колеса. Мені пощастило з підтримкою від Анатолія Івановича Артеменка. Але своїй громаді я, мабуть, нецікава. Хоча влада, зважаючи на стан справ у тваринницькій галузі, мала б робити все, щоб кількість таких ферм тільки зростала. А у нас майже скрізь порозорювали пасовища, то де ж людям випасати худобу? На жаль, європейські цінності не для всіх чиновників є дороговказом. Жити в Європі важливо не стільки за територіальним принципом, як змінити свідомість українців, вони мають зрозуміти, що це потрібно їм самим. Жити, дотримуючись законів своєї країни. За європейські цінності українців сьогодні гинуть кращі сини України».
У центрі Ясенового у героїні нашої публікації є добротний власний будинок, який з ранньої весни й до пізньої осені потопає у квітах, є вони й за огорожею. Така приємна візитівка Олени Дроздовської — жінки, яка здатна втілювати у життя амбітні плани, не пасувати перед труднощами, уміти їх долати й з упевненістю дивитися вперед. Такі вони, українські трудівниці. Додам, що минулого року, уже воєнного, Олена отримала другий диплом про вищу освіту – юриста, закінчила заочно Харківську юридичну академію.
Олена отримує задоволення від спілкування зі своїми підопічними
Якось цьогоріч, у розпал продажу полуниць на Привозі, в Олени скуповувались працівники військового госпіталю. Молода жінка відразу навела контакти й домовилась, що привезе ягоди пораненим бійцям, які проходять там лікування. У цей день торгували на ринку мешканці Познанки та Ясенового, кожен з них виділив по ящику-два полуниць, і їх Олена відвезла у госпіталь. Треба було бачити, з якою вдячністю зустрічали її чоловіки!
Крім того, вона була активною учасницею фестивалю «Медові роси», який проходив у Ясеновому.
Олена не соромиться, що вона сільська жінка, навпаки, тим гордиться, адже любить свою Україну й вірить, що ЗСУ виженуть ворога назавжди, а тоді вже будуть усі разом святкувати Перемогу!
Слідкуйте за нами в Facebook, Telegram та Viber!
Дізнавайтесь важливі новини та читайте цікаві історії першими!
