Спорт є однією з тих сфер, в яких проблема гендерної дискримінації та сексизму стоїть досить гостро. Виявляється вона, зокрема, в стереотипному поділі видів спорту на «жіночі» та «чоловічі», приниженні жінок, які займаються нетиповими для них справами (пригадаймо лише нещодавній сексистський випад експрезидента «Спартака», який коментував призначення головною суддею на матч Чемпіонату світу – 2022 української арбітрині Катерини Монзуль).
Попри це – жінки продовжують виборювати можливість займатися тим, що їм до вподоби, а не що диктують суспільні стереотипи.
Про спортсменок, які на здивування: «Ти ж дівчинка! Який може бути футбол?!», доводять, що немає обмежень за ознакою статі для захоплення одним із найпопулярніших видів спорту, читайте у матеріалі.
Один з моментів гри
Кожна людина має право вибирати той вид спорту, який їй подобається і в якому вона бажає брати участь
Ксенія Шаповалова
Ксенії Шаповаловій у листопаді виповниться 13 років. Футболом захоплюється, як вона сама наголошує, змалечку:
«Одного разу я дивилася з татом футбол, мені сподобалось. Попросила його зводити мене на тренування і зрозуміла, що хочу з цим видом спорту пов'язати майбутнє, – пригадує Ксенія. – Участь у всіляких турнірах – це великий азарт, джерело радості та насолоди».
Ксенія грала за футбольний клуб «Мрія-2006» (м. Ананьїв). Найбільшим досягненням вважає те, що вона та команда стали найсильнішими в Одеській області, та грали у Кубку України. Юна спортсменка була визнана кращою гравчинею на міжобласному турнірі з міні-футболу серед дівчат до Дня захисту дітей у 2020 році, кращою захисницею на обласному турнірі з футзалу серед дівочих команд у 2022 році. В складі ФК «Миколаївка» (колишній Тарутинський район) брала участь у фінальній частині розіграшу Кубка України. Неодноразово, у складі дівочих команд «Мрія-2006» та «Чорноморець» Ананьївського спортивного ліцею, ставала призеркою всеукраїнських, обласних, зональних змагань.
Ксенія з Дипломом і кубком найкращої гравчині
«Коли наші друзі, знайомі дізнаються про захоплення нашої доньки, то починають запитувати: «Ти ж дівчинка! Тобі подобається футбол?!», – розповідають батьки Ксенії Шаповалової. – На що вона гордо і впевнено відповідає: «Так! Мені не тільки подобається, я ще й мрію бути у складі вищої ліги команди «Динамо» Київ і побудувати успішну футбольну кар'єру!».
Тато Олег з мамою Оленою визнають і підтримують захоплення доньки. Тож дали згоду на навчання Ксенії в Олімпійському фаховому коледжі імені Івана Піддубного (ОФКІП) у Києві.
Ксенія під час гри
Як зазначив тренер ФК «Мрія-2006» Олег Климчук, цей заклад забезпечує повноцінний навчально-тренувальний і змагальний процеси та є потужним трампліном для підкорення олімпійських вершин. Юні спортсменки, які там навчаються виступають за збірні України різних вікових категорій. Керівництво коледжу має угоду з київським «Динамо» про розвиток і популяризацію жіночого футболу, тож найкращі учениці одразу потрапляють у провідний клуб країни.
Ксенія, між іншим, теж грає у «Динамо» Київ на позиції правої захисниці.
Одеситка Злата Смірнова грала в команді «Вибір» в Одесі. Під час одного із матчів «Вибір» – «Мрія-2006», Олег Климчук запропонував спортсменці вступати до Ананьївського спортивного ліцею.
Злата Смірнова
«Олег Павлович дав мені путівку до здобуття футбольних перемог та мрію, яку очікували не всі і я теж. Він навчив мене витривалості, самоконтролю та дисципліни. ФК «Мрія» став для мене другим домом. Дівчата з команди є не тільки вірними подругами, а й стійкою опорою на футбольному полі. Адже команда – це згуртованість, взаємодопомога, жага до перемоги, це вірні друзі, об'єднані спільною метою», – ділиться емоціями Злата.
Саме в ФК «Мрія-2006» Злата Смірнова стала кандидаткою у майстри спорту України з пляжного футболу.
Дівчата футболістки
Наразі 15-річна українська футболістка грає на позиції нападниці, продовжуючи свою футбольну кар'єру у Конінському клубі жіночого футболу MEDYK KONIN U-16 (Польща). Перша гра чемпіонату Польщі у Щецині, яка відбулася у серпні поточного року, закінчилася перемогою з рахунком 6:1 на користь команди з м. Конін. У підсумку три голи у ворота суперниць від Злати.
Футболістка розповідає, що їй дуже подобається у Польщі – тут добрі тренування, як і в Ананьєві, вона має дуже багато подруг, тут здобуває освіту у технічному коледжі, в якому їй цікаво навчатися.
До речі, вся сім’я Злати досить спортивна: тато був футболістом, а мама займалася бігом.
Команда футболісток
Батьки вважають, що будь-яка дівчина може бути активною учасницею спортивної спільноти, незалежно від свого віку, рівня фізичної підготовки чи спортивного досвіду.
«Футбол – це чудовий спосіб для дівчат розвивати фізичні, соціальні і емоційні навички, а також насолоджуватися активним способом життя», – зауважує тато Володимир.
«Важливо підтримувати і сприяти зацікавленню дівчат у спорті і створювати сприятливі умови для їхнього розвитку в цій сфері», – додає мати Тетяна.
Вони схвалюють вибір доньки, позаяк кожна людина має право на той вид спорту, який їй подобається і в якому вона бажає брати участь.
Злата в грі
«Футбол – це моє життя і я мрію стати кращим гравцем польської команди, а в майбутньому – й світу. – Можливо це дитяча мрія, але ж мрії здатні збуватися», – Злата Смірнова .
Вікторії Погорєловій на початку жовтня виповниться 15 років. Вона народилася в Ананьєві тут на міському стадіоні грала у футбол з хлопцями, де її й побачив Олег Климчук.
Вікторія Погорєлова з тренером Олегом Климчуком
«Фізична витривалість, технічна дотепність у грі з м’ячем свідчили про гарний спортивний потенціал дівчинки», – пригадує тренер.
Тож розпочинала футбольну кар’єру юна спортсменка у ФК «Мрія-2006» м. Ананьєва. Згодом були ФК «Пантери» (Умань), «Чорноморець» (Одеса) і Medyk Polomarket м. Конін (Польща). Вікторія має розряд кандидата у майстри спорту України з пляжного футболу.
На сьогодні футболістка з Одещини навчається в 10 класі Івано-Франківського ліцею спортивного профілю. На позиції півзахисниці вона грає у ЖФК «Прикарпаття-ДЮСШ №3». Дівчина вдячна батькам, які завжди підтримували її захоплення і позитивно відносилися до вибору виду спорту.
Команда з пляжного футболу
«Для мене футбол – це, насамперед, спортивне загартування, яке дає змогу долати труднощі, працювати через «не можу» і покращувати результати чи не на кожних змаганнях, – ділиться думками Вікторія. – Розуміння з дівчатами без слів на футбольному полі, командний дух і почуття спільної перемоги, емоції після виграного матчу, забитого гола пробуджують гордість і радість за себе та за команду. У майбутньому мені хотілося б жити у незалежній і мирній Україні без війни, плідно працювати і приносити користь людям і своїй країні».
Мати Вікторії пані Олена озвучує мрію доньки – стати професійною футболісткою:
«Вона не просто про це мріє – це ціль, до якої Вікторія йде віддано і вмотивовано. Я вірю, що настане той момент, коли моя дівчинка гратиме у складі жіночої збірної України».
Вікторія отримує нагороду після однієї з перемог
«У мене з дитинства був потяг до футболу: подобалось з друзями дивитись матчі та вболівати за свою улюблену команду, жодного дня не було без того, щоб я не взяла м’яч та не пішла набивати на стадіон», – розповідає найдосвідченіша моя співрозмовниця – 18-річна Марія Барбул з Ананьєва.
Марія Барбул
Так було й того дня, коли Марійка прийшла з друзями на майданчик, побити м’яча по воротах. В цей час Олег Климчук проводив тренування, помітив виняткові здібності дівчинки і запросив її у команду.
Як розповідає Марія, тато Віталій дуже підтримував її в цьому питанні, завжди дарував м’ячі (а вони в неї неначе навмисно пошкоджувалися майже не щомісяця), матуся купувала футбольну форму улюблених світових футболістів, так і прижилась любов до футболу.
«Батько завжди мене підтримував, чого б це не стосувалось, але зрозуміло, що футбол був пріоритетом. Вже 8 років, як його немає, але завжди, коли у нас якийсь важкий матч, я прошу в нього допомоги, вірю в те, що він мене чує та підтримує на небесах», – з сумом згадує тата Марія.
Марія з матусею Наталею
Нині найбільшою та найважливішою підтримкою в житті дівчини є мати Наталія, яка завжди схвально ставилася до її вподобань, футбол не став винятком.
«Всі мої невдачі та перемоги я переживаю разом з нею, тільки вона знає, як мені важко після невдалих ігор та тренувань, і як я радію своїм власним та командним досягненням», – розповідає Марія.
Дівчина вважає, що найважливіші її досягнення були в підлітковому віці. Вона неодноразово ставала чемпіонкою України в WU-15, також в цьому ж віці викликалась до збірної України WU-15, здобула звання кандидата в майстри спорту з пляжного футболу в складі команди «Мрія-2006». З 2019 року на позиції центральна захисниця почала виступати за команду вищої ліги «Пантери» м. Умань, в 2022 – за «Динамо» Київ.
Марія з дівчатами під час розминки
Сьогодні Марія почала замислюватися над дорослим життям, над фінансовим забезпеченням. У майбутньому хоче зайнятися власною справою, яка буде приносити задоволення та непоганий дохід, головне, щоб постійний і щоб стабільно примножувався щороку.
«Задумуюсь над професією тренера тренажерної зали, в майбутньому хотілось би мати свій власний зал або фітнес-центр. Можливо, стану і тренером з футболу, хто знає», – розмірковує Марія Барбул.
Розминка перед матчем
Футболістка, до речі, теж навчається у Олімпійському фаховому коледжі імені Івана Піддубного. Тож теоретичні навички в комплексі з неабияким практичним досвідом гри на футбольному полі – запорука її ймовірного тренерського майбутнього. А, можливо, вона стане арбітринею, як знана на світовому рівні футбольна суддя з України Катерина Монзуль.
А ще Марія захоплюється музикою – вона прекрасно грає на гітарі.
Успіхами і здобутками спростовують стереотип, що футбол – не жіночий вид спорту
Спілкуючись із спортсменками, їхнім тренером Олегом Климчуком, порушила питання гендерної рівності у спортивному середовищі, зокрема – у футболі.
Дівчатка одностайно визнають, що твердження про те, що футбол не дівчачий вид спорту – це найпоширеніший стереотип, який вони успішно спростовують своїми досягненнями.
Юні футболіски зі своїми тренерами
«Тим, хто вважає, що футбол – не для дівчат, я раджу переглянути останній жіночий чемпіонат світу. Рівень жіночого футболу, як тільки я починала в нього грати, і зараз – це абсолютно різні речі, навіть в Україні», – стверджує Марія Барбул.
Дівчата грають у футбол із різних причин, і це може бути так само природньо для них, як і для хлопців.
Ось кілька основних:
-
стадіон, м'яч, технічні трюки захоплюють – і не тільки гравчинь, а й тих, хто вболіває за команди;
-
гра у футбол допомагає підтримувати активний спосіб життя і забезпечує фізичну активність;
-
мотивація досягати великих спортивних успіхів (для багатьох це стає мрією і ціллю);
-
футбол об'єднує людей у спортивній спільноті – надає можливість зустрічатися з друзями, встановлювати нові знайомства, спілкуватися;
-
гра у футбол навчає таким важливим цінностям, як відданість, дисципліна, командна робота, визначеність та справедливість – вони можуть бути корисними в усіх аспектах життя;
-
сучасне суспільство відстоює рівні можливості жінок і чоловіків, а отже – і право кожної дівчини займатися спортом, включаючи й гру в футбол (зараз існують багато жіночих футбольних ліг і команд, які дозволяють дівчатам розвиватися і змагатися).
Тренер Олег Климчук
«Де ви тут бачите суто чоловічі мотиви і пріоритети? –запитує Олег Климчук. – Як показує практика, дівчата грають у футбол зі схожих причин, що і хлопці. Ця гра надає їм можливість розвивати фізичні, соціальні, емоційні навички, а також насолоджуватися активним способом життя і спортивними досягненнями».
Футбол, як і будь-який інший вид спорту, може бути доступним і захопливим для всіх, незалежно від статі. Багато жінок досягають великих успіхів у цій грі й це важливо визнавати та підтримувати.
Матеріал створено за підтримки Волинського прес-клубу
Слідкуйте за нами в Facebook, Telegram та Viber!
Дізнавайтесь важливі новини та читайте цікаві історії першими!
