Одним із найдавніших та найулюбленіших занять українців є бджолярство. Плекати бджіл – це перш за все тяжка та кропітка робота. У народі кажуть, що бджіл тримати – не в холодку лежати. Про пасічника Івана Григорчука із Ширяївщини та його шлях у бджолярстві читайте в матеріалі
Іван Григорчук
Півтора десятка літ присвятив авіації
Іван Петрович Григорчук родом із Прикарпаття – села Печеніжин, де народився найвідоміший із українських опришківських ватажків Олекса Довбуш. Коли Іванові було півтора року, батьки переїхали на Одещину і поселилися в одному із мальовничих куточків колишнього Ширяївського району – селі Петровірівка (на той час Жовтень).
Іван здобув атестат зрілості у місцевій середній школі. Потім була служба у Збройних Силах. Коли ж демобілізувався, поступив до Кіровоградського льотно-штурманського училища, по закінченні якого півтора десятка літ трудився в авіації на Крайній Півночі. Іван Григорчук був керівником польотів у полярному Мирненському об’єднаному авіаційному загоні.
Іван Григорчук біля своїх вуликів
Захоплення бджільництвом для Івана Григорчука стало справою життя
«Окрім захопленням авіацією, мене з дитинства вабило бджолярство, одне із найдавніших промислів людини, – розповідає пан Іван. – Розуміючи, що догляд за бджолами – справа складна і потребує неабияких знань, вирішив для початку опанувати теорію».
Так, працюючи в авіації, Іван Григорчук одночасно навчався пасічництву в технікумі. А коли у 1993 році повернувся в Україну, то вже мав диплом бджоляра і твердо вирішив присвятити своє життя бджільництву.
Зразу ж придбав у односельців вісім вуликів з бджолами, і набуті теоретичні знання в технікумі почав втілювати в життя на практиці. Тоді ж створив ТОВ «Імаго» (молоденька бджола). Згодом запатентував свій бренд Торгова марка «Імаго».
Бренд Івана Рибачука Торгова марка "Імаго"
Це сприяло впізнаваності та привернуло увагу до його підприємницької діяльності, а також давало змогу представити продукцію на виставках-ярмарках харчової промисловості у Голландії та Великобританії.
Іван Григорчук демонструє безвощинний вулик
«Бджолярство – це навчання повсякчас. Адже бджоляр повинен постійно вдосконалювати свої знання та навички, вивчати нові методи та технології, – наголошує Іван Петрович. – Повага, відповідальне ставлення до життя бджіл та їхнього довкілля – це непорушні фундаментальні принципи. Бджоляр повинен дбати про здоров'я бджіл, вживати заходи проти захворювань та паразитів, а також надавати їм всі необхідні умови для ведення натурального життя».
На пасіці Івана Григорчука
Саме це і привело пана Григорчука зайнятися науково-практичними дослідженнями по веденню не лише традиційних, а й безвощинних технологій у бджільництві. Колись бджоли жили у колодах, не було ніяких рамок і вощин. Тому Іван Петрович створив вулик, в якому рамки є, а вощини немає, і назвав його «Медова криниця». Ця технологія видобування меду абсолютно природня: тут бджоли самі будують вощину, яку заповнюють медоносним нектаром. Ця робота петровірівського самородка не стала непоміченою. Про неї заговорили у широких колах пасічників.
«Медова криниця» – інновація сільського бджоляра
І в 2013 році «Медову криницю» І. П. Григорчука було представлено на Міжнародному конгресі Апімондія у павільйоні інновацій.
Обмін досвідом з колегами
«Апімондія проводить Міжнародні бджільницькі Конгреси щодва роки з 1895, разом з численними конференціями та симпозіумами по всьому світу, – повідомив Іван Петрович. – Понад століття сфера цих заходів сягнула далеко за межі вузьких бджільницьких предметів. Впродовж п’яти днів тут відбуваються виступи світових науковців, презентації найвідоміших у світі брендів, зустрічі і переговори інвесторів, імпортерів та експортерів, обмін досвідом і пропозиціями, ділові контакти державних, а також суспільних діячів з різних континентів, що говорять однією мовою – мовою дружби, співпраці, взаємного порозуміння».
ХХХХІІІ Міжнародний конгрес Апімондії (МКА), став найбільшою подією в історії бджільництва України. Адже вперше проводився в нашій державі. Тоді до Києва прибуло понад 8 тисяч учасників зі 100 країн світу.
Ось вони - безвощинні рамки Івана Григорчука
Саме на цьому найпрестижнішому світовому майданчику для бджільницької і суміжних галузей, наш земляк представив широкому загалу свій вулик «Медова криниця». Він не тільки продемонстрував його на Міжнародній виставці АпіЕкспо, яка проводилася в рамках цього конгресу, а й провів його презентацію на одній із конференцій, де обговорювалося питання про «Інноваційні технології в бджільництві».
До речі, як повідомив Іван Григорович цьогоріч МКА проводитиметься в Чілі.
Іван Григорчук і «Бджолярський круг»
Також в Україні шорічно, у перші вихідні жовтня, в різних містах проводиться Всеукраїнський «Бджолярський круг за рентабельну пасіку». Тут теж збираються бджолярі не лише з України, а й з інших держав. Засновником, організатором та натхненником цього зібрання є відомий бджоляр та науковець Василь Олексійович Соломка, якого всі називають «дід Василь». Він також є членом асоціації «Гільдія Медоварів України».
З Василем Соломко (праворуч)
«Бджолярський круг» дає можливість обмінюватися досвідом, підвищувати рівень знань, що позитивно впливають на рентабельність українських пасік, залучає в бджільництво талановитих, ініціативних та енергійних людей, зацікавлює молодь», – розповідає пан Григорчук.
У цьому форумі пасічник Григорчук ось уже 19 років поспіль у розділах «Технології» та «Ведення бджільництва» успішно представляє свої наукові розробки. Його нововведення широко застосовують на практиці у своїх пасіках сотні колег.
Наукова діяльність – важливий чинник розвитку бджільництва
Кілька років Іван Григорчук займався виведенням та селекцією бджоломаток. Цю справу він проводив на Кінбурській косі Очаківського району, що на Миколаївщині. Чому саме тут запитую у Івана Григоровича?
На форумі "Бджолярський круг"
«Ця місцина – справжній рай для двокрилих невтомних трудівниць, прекрасне джерело для медозбору й запилення, а ще це природне середовище ізоляції трутня», – відповідає бджоляр.
У петровірівського науковця вже були й перші позитивні результати. Він навіть відправив на генетичний аналіз у державну лабораторію генетики отриманий матеріал, зокрема, зразки трутнів і бджоломаток. Втім, всьому завадило повномасштабне вторгнення росії. Кінбурська коса нині в окупації. Роботу призупинено, але не закрито: її він планує продовжити відразу після ПЕРЕМОГИ над ненависним загарбником.
З головою ГО “Фундація жінок-пасічниць” Леонорою Адамчук
У Івана Петровича є багато практичних розробок по бджільництву, які він мріє передати школі пасічників. Її він хоче відкрити у Петровірівці. І вона може стати справжнім центром інноваційних технологій.
«Тут можна буде опановувати науки про бджіл. І не тільки. Бо бджоли – це природа. І саме ставлення людства до бджіл характеризує їх ставлення до самого життя та планети Земля», - впевнено стверджує пасічник Григорчук.
Невтомними помічниками і партнерами Івана Петровича є його родина. Дружина Людмила Олександрівна, сини Павло, Олександр і Данило, дочка Оксана долучені до справи бджільництва, якою займається їх батько та чоловік. Вони – справжні сподвижники, які поділяють його цінності, цілі та бажання і активно допомагають у їх досягненні.
Але клята війна втрутилася у мирне сьогодення України. Старші сини нині на передовій – чинять опір путінським катам на Дніпровському і Запорізькому напрямках. Молимося за вас, хлопці, за всіх незламних воїнів славних Збройних Сил України.
Іван Петрович Григорчук постійно знаходиться у творчих пошуках. І віриться, що він матиме ще чимало наукових здобутків на ниві бджільництва. Адже це – його життя…
Даний матеріал виготовлено за підтримки ГО "Інститут масової інформації" в рамках проєкту міжнародної організації Internews Network.
Слідкуйте за нами в Facebook, Telegram та Viber!
Дізнавайтесь важливі новини та читайте цікаві історії першими!
