– Ви давно їли мед? – запитав мене Олексій Сергеєв – балтський підприємець та завзятий прихильник бджільництва
– Вчора.
– Який?
– Липовий.
– Липовий? Наша Кіра Володимирівна (працівниця фірми, якою керує Олексій Сергеєв – ред.) дуже здивувалася б…
Олексій таки змусив мене завертіти коліщатами мозку в пошуку відповіді на запитання: «що він цим хоче сказати?». Але він трохи спростив ситуацію, задавши ще одне запитання і одразу почавши відповідати на нього.
– Чи знаєте ви, який мед не бажано їсти? Спробую пояснити на прикладі іншої країни. Скажімо, в Америці мінімальна вартість акацієвого меду – 8 доларів за кілограм. Водночас мед рапсовий там коштує 2 долари. Чому американці купують за такою ціною? Тому, що вони підтримують свого виробника і для того, щоб не вбивати власну промисловість, регулюють ціну. Там добре знають: для виробництва акацієвого меду потрібно більше часу, ніж для звичайного. І про те, щоб зібрати 1 кг якісного меду, потрібно витратити не менше восьми доларів. Америка – багата країна і нас це ніяк не стосується, але цікаво, чому їхній рапсовий мед коштує два долари.
– І чому ж?
– Тому, що рапсовий мед вони не вважають харчовим продуктом! Це як порівнювати кокосове масло та вершкове. Вершкове масло набагато цінніше кокосового. Підозрюю, що на мене тепер всі бджолярі сердитимуться, але стверджую: рапсовий мед не є харчовим продуктом! А всім, хто зараз на мене буде сердитися, пораджу підійти до будь-якого фермера, з тих хто вирощує рапс на Балтщині, і запитати: скільки було проведено обробітку рапсу пестицидами або іншими хімічними речовинами. Навіть якщо цей обробіток був безпечний для бджіл (тобто бджола не вмерла) це не означає, що все інше не загинуло. І саме це може стати однією з причин забруднення меду. Бджоли, які збирають нектар з квітів рапсу, можуть потрапляти у контакт з хімічними речовинами, які були використані для обробки рослин. Ці речовини можуть потрапляти в мед через нектар і пилок, які збирають бджоли.
Олексій Сергеєв на пасіці
Якщо ми це розуміємо, то вже точно нам не треба їсти мед з нектару, на який зверху полили все те, що захищає рапс від шкідників. І в цьому випадку американці дуже правильно сформували ціну на такий мед. Отже, якби рапс був екологічно чистим, без будь-яких вкраплень, тоді б це питання не виникало. Але ми сьогодні повинні сказати відверто своєму населенню, що рапсовий мед не є харчовим продуктом.
– Але ж заготівельники його беруть!
– Так. Ті заготівельники, котрі у нас купують рапсовий мед і далі його реалізовують, напевно знають у якій промисловості використовується цей продукт. Але ми своїм сусідам, дітям, рідним та близьким нізащо не повинні рекомендувати їсти рапсовий мед (хай пробачать мені всі бджолярі за те, що я сказав).
– Тому любителям меду залишається липовий?
– До липового ми ще повернемось. Бо після рапсового меду бджолярі починають качати акацієвий. Ось дуже хороший контраст ми отримуємо, коли закінчився рапсовий і почався мед акації. Тепер зустрічне запитання: чи знаєте ви який мед найдорожчий в нашому регіоні у заготівельників?
– Здогадуюсь, що акацієвий.
– Абсолютно вірно! Будь-який бджоляр, який на пару рядків вище на мене сердився, тепер точно підтвердить, що найдорожчий мед – акацієвий. Минулого року за такий мед у Молдові пропонували 6 євро, нам, у кращому випадку, – два. Побачимо, що запропонують цього року. Бездумне поїдання чогось сприяє нашій деградації. Тому ми не повинні бути дурнями, бездумно поїдаючи мед з рапсу. Акацієвий мед – найдорожчий, але і якісніший. Це означає, що його не потрібно весь продавати, а залишати певну частину для себе.
– Для того, щоб задовольнити попит й місцевих покупців?
– Так. Тепер наше завдання навчитися збирати цей ідеальний мед, який має найкращу ціну. І обов’язково навчитися його їсти самим та пригощати всіх своїх рідних й близьких. І потім, коли на нього зросте попит, збільшити обсяги його виробництва. Тим самим однозначно оздоровлюватиметься населення та збільшуватимуться доходи наших бджільницьких господарств.
– А що не так з липовим медом?
– Ось ми з вами підходимо до наступного етапу під назвою «липовий мед». Я б ще його назвав безперспективним. Бо липи, принаймні у нас, в Балті, практично немає. Вона була, але після того, як з нею почали боротися як з вовками та з лисами, її залишилось дуже мало. Тому, коли вам хтось продає мед з липи, ви повинні розуміти, що він не з того нектару, який бджоли з цього дерева зібрали. Це може бути якесь різнотрав’я чи суміш акації з рапсом, все, що завгодно, і дуже рідко – липа.
– Вважаєте, це безперспективно?
– Принаймні в нашому регіоні. І ми це маємо розуміти. Після липи у нас іде соняшник. На жаль, дуже неприємною залишається ситуація у взаємовідносинах між бджолярами та виробниками сільгосппродукції. Нещодавно мав розмову з одним з таких виробників з дуже багатим досвідом підприємництва в сільському господарстві. Я йому весь час задаю одне і теж запитання: чи впливає, на його думку, запилення на врожайність соняшника та інших сільськогосподарських рослин? На що він відповідає: не впливає, бо бджіл немає. Інший ще більш поважний сказав, що бджіл через 10 років не буде, мовляв, все одно всіх потруять. А питання дуже просте: запилення не може не впливати на врожайність! Якщо ми говоримо про соняшник, то він дійсно може самозапилюватись до певної міри, але присутність комах, які переносять пилок, однозначно покращує його репродуктивний процес і забезпечує більшу кількість та якість насіння. Тепер поговоримо про якість соняшникового меду. Всі ми любимо лускати насіння і повинні розуміти, які хімічні речовини застосовувалися при обробці соняшника. І чим скоріше фермери налагодять співпрацю з бджолярами, тим смачніше насіння ми з вами будемо лускати. І у випадку, коли фермер нестиме відповідальність за тих бджіл, яких він «притулив» на своєму полі, тим відповідальніше він ставитиметься до обробітку соняшника. Ми ж розуміємо, що рапс – це технічна культура, яка не використовується у харчовій промисловості. Тому вимог до його харчових якостей особливих немає і, відповідно, рапсовий мед вживати не бажано.
Медові соти
А коли ми говоримо про соняшник, то знаємо, що його з більшою ймовірністю використовують для виробництва харчової олії. Ми ж розуміємо, що до насіння, яке вирощується для кондитерки також має бути особливе ставлення агронома. Аби отримати прекрасний продукт (насіння, мед) соняшник має запилюватись бджолами. Для порівняння: коли говорять, що курка, вирощена на фермі, така сама корисна, як півень моєї бабусі, ми цьому не дуже віримо. Тому, якщо у нас є прекрасний мед з акації, то краще їсти його, ніж соняшниковий, бо ми не знаємо, що з тим соняшником робили.
– Якась картинка нерайдужна виходить.
– Для чого ми про все це з вами говоримо? Для того, щоб, маючи такі прекрасні луки, пагорби, лісові насадження і водночас насадження соняшника та інших різних культур, ми могли їсти мед без шкоди для організму. І мати тільки позитивні емоції та позитивний терапевтичний ефект від цього.
– Що може стати поштовхом для цього?
– Я б хотів, щоб у нас був організований ярмарок меду. Дасть Бог, ми переможемо у війні та у нас настане мир, тоді бджолярі зможуть знову зустрічатися, обговорювати проблеми та ділитися досягненнями, як ми це робили не раз ще до карантину через коронавірус. А тепер, після збору акацієвого меду, перед соняшниковим ми могли б зібратися на ярмарок. Тоді кожен бджоляр привіз би свої зразки акацієвого меду, які він залишив для себе. Щоб люди знали потім, де й у кого купувати якісний і поживний мед. Це стало б для нашого міста найкращою візитівкою.
Мед має бути на полицях магазинів разом з іншими товарами, вважає Олексій Сергеєв
– І тоді з’явиться свій місцевий покупець, який цінуватиме хороший мед.
– Так. Тепер про те, як відрізнити хороший мед з акації від іншого. Тут маємо розуміти, що навіть при великому бажанні отримати чисто акацієвий мед не вийде: інші складові занесуться з рамками, щось бджоли зберуть, змішуючи рапс з акацією. Але однозначно, якщо у медові з акації є 10% рапсу, в цьому немає ніякої проблеми. Бо така доля рапсу настільки незначна, що ми можемо не турбуватися з приводу користі цього меду. Але це дуже сильно вплине на його якість і зробить білим. Такий мед буде певний час прозорим, але вже після серпня, коли ставатиме холодніше, він побіліє і почне загустівати, що б ви з ним не робили. Чисто акацієвий мед – прозорий і рідкий, для його кристалізації потрібно набагато більше часу. Якщо ми бачимо мед прозорий та рідкий, то в ньому немає рапсу, який є попередником акації. І у ньому немає різнотрав’я, яке з’являється після акації, загущує мед і робить його темнішим. Заготівельники це дуже добре знають. І тому за такий мед пропонують нижчу ціну. Але їсти мед акації, змішаний з різнотрав’ям теж потрібно і корисно. А от ярмарок має показати до якого рівня досконалості можуть дійти наші бджолярі зі збирання меду з акації. І це буде дуже круто, якщо у нас все вийде.
– Коли, на вашу думку, такий ярмарок має пройти?
– Наприкінці травня вже качали рапсовий мед, а з середини червня почнеться акація. Тому до кінця червня треба організувати цей ярмарок. Закликаю до цього своїх колег-бджолярів.
Слідкуйте за нами в Facebook, Telegram та Viber!
Дізнавайтесь важливі новини та читайте цікаві історії першими!
