Знайти крутих героїв можна не лише у столиці. В маленьких районах, селах і селищах живуть не менш цікаві люди, з непересічними долями та життєвими колізіями.
Визнана в Захарівці кондитерка Вікторія Антонова вміло поєднує неспокійну роботу в пенітенціарній службі зі захопленням – кулінарією. Причому їй вдається все, за що вона береться.
За характер в дитинстві її називали “Антоша”
З дитинства Вікторія росла розумною, енергійною, розбитною дівчинкою.
"Мене в школі однокласники за мій характер і тягу до пригод зачасту називали Антоша. Тоді мене це дратувало і навіть ображало. Але зараз, в дорослому житті, коли вони до мене так іноді звертаються, мені навіть приємно”, – розповідає Вікторія.
Можливо, особливості характеру вплинули й на формування її дитячої мрії – працювати в поліції (тоді ще міліції). Та цій мрії не судилося здійснитися, бо батьки вважали, що робота в міліції – то не жіноча справа, і доклали чимало зусиль, аби вона обрала інший навчальний заклад. В результаті Вікторія стала студенткою соціологічного факультету Одеського політехнічного інституту, який успішно закінчила.
Азів кулінарії навчалася у матусі
Так сталося, що в житті Вікторії довелося змінити не одне місце роботи. І про статус безробітної теж відомо не з чуток. Знає Вікторія і гіркий присмак від вимушеного перебування на обліку в центрі зайнятості.
“Дуже прикро і неприємно було, маючи вищу освіту, опинитися без роботи. Але я завжди намагалася знайти собі заняття, розуміла, що здаватися й опускати руки не маю права, адже потрібно було ростити сина“.
Що б не приготувала Вікторії доля, та постійним у її житті залишалася і залишається любов до кулінарії.
"Готувати я навчилася у своєї матусі. Змалечку любила допомагати їй на кухні, отримувала від цього чимале задоволення. Навіть ляльки мене не так радували, як можливість почаклувати з матусею і приготувати щось смачненьке”, – ділиться жінка.
Вікторія з мамою
"Не просто допомагала, а все робила дуже старанно і ретельно, – долучається до нашої розмови Валентина Іванівна, мати Вікторії. – Ви б бачили, як Вітуля (так її називають рідні – авт.) в три рочки своїми рученятами тісто місила! А потім ліпила з нього і вимагала, щоб її виріб був обов’язково зварений і ми його скуштували”.
За словами матері, Вікторія дуже відповідальна, обов’язкова і настійлива. Якщо їй щось не вдається, буде робити доти, доки не вийде так, як вона хоче. І так в усьому.
Якось Вікторія поїхала в Одесу на курси кухарів від районного центру зайнятості. Під час навчання найважчим виявилася практика в закладах громадського харчування. Адже студентів ставили на "чорну" роботу і не довіряли навіть картоплю почистити.
Але саме тоді їй пощастило практикуватися в кондитерському цеху фабрики "Люкс". Там вона підгледіла та запам’ятала чимало секретів і тонкощів кондитерської справи. Обдаровану студентку помітили й навіть запропонували роботу на фабриці, але Вікторія не могла залишити матір і тоді ще маленького сина Костю самих. Тому вимушена була відмовитися від пропозиції. Але знання у неї залишилися і надалі стали в пригоді.
Навчатися потрібно у визнаних майстрів
Незалежно від основного місця роботи – чи то в місцевому РЕМі, чи в Захарівській райдержадміністрації (до укрупнення районів), – всі ці роки Вікторія продовжувала удосконалюватися як кулінар і кухар. Поступово почала готувати різноманітні страви й солодощі на прохання знайомих. На її глибоке переконання, навчатися потрібно у визнаних майстрів своєї справи. Тож вона купує майстер-класи таких метрів і вчиться у них тонкощів і нюансів приготування різних страв.
Від авторки:
Мені пощастило спробувати фаршировану рибу, профітролі зі сирно-лососевою начинкою, печінкове суфле, пісочні тарталетки з мигдалевого борошна, начинені м’ясним салатом. Це маленька частинка з асортименту, який виготовляє і надзвичайно гарно презентує Вікторія.
Та найбільше мене вражають її кондитерські шедеври. Чого лишень варта гілочка сакури чи орхідеї, виготовлені з кольорового шоколаду! Справжнім витвором мистецтва дописувачі в соцмережах вважають її київський торт з фундуком в шоколадному декорі у вигляді пенька.
На моє прохання показати, якими спеціальними пристосуваннями користується Вікторія, щоб виготовити пелюстки квітів, вона щиро засміялася.
"Так, різних пристосувань у мене дуже багато, але знаєте, іноді простий кухонний ніж творить справжні дива. Майстри, у яких я навчалася, крім високих технологій, кулінарних секретів та використання різних спецпристосувань, вчать, як можна все виготовляти з підручних матеріалів: ложок, склянок, каструль… Так я і роблю. Спочатку уявляю, що хочу отримати на виході, а вже тоді роздивляюся, за допомогою чого я це зроблю. Мені надзвичайно подобається працювати з шоколадом. Він дуже своєрідний і вибагливий, але надзвичайно цікавий”.
Родина – найбільша цінність
Найбільша цінність у житті Вікторії – її мама і син.
"Я дуже люблю свою матусю та синочка Костю і не уявляю свого життя без них. Всього, що я вмію, мене навчила мама, вона – мій найперший і найголовніший дегустатор. Її смаку я повністю довіряю.
Всі новинки спочатку проходять її суворий контроль і лише після того, як вона дасть добро, я пропоную їх іншим. Мама – також найбільша і найнадійніша моя підтримка в складних ситуаціях. Вона завжди й розрадить, і пораду слушну дасть", – розповідає Вікторія.
Радує жінку і син Костянтин. Після закінчення Одеського національного морського університету працює за кордоном.
"Причому це повністю його вибір, – ділиться жінка – Бо я мріяла, щоб він, як дідусь і мій брат, став військовим. Але він зміг мене переконати, що море йому ближче, і я вирішила не заважати здійсненню його мрії. Адже сама змалечку його навчала, що якщо дуже чогось хочеш – обов’язково можеш цього досягти”.
Радувати дітей різноманітними солодощами – справжнє задоволення
Вже кілька років поспіль Вікторія Антонова на День святого Миколая і День захисту дітей готує багато вишуканих ласощів і частує ними дітей. До початку повномасштабного вторгнення росії це були вихованці Затишанського притулку тимчасового перебування дітей, які опинилися в складних життєвих обставинах.
Але минулого року вихованців цього притулку евакуювали до Польщі, тому майстриня перемкнулася на дитячий будинок сімейного типу Наталії Боросюк та багатодітну родину загиблого захисника Олександра Юрескула.
До Дня захисту дітей 1 червня 2022 року виготовила для 16 дітей солодощі: ескімо з чизкейком всередині, жовто-блакитні зефірки, десерт Павлова, трайфли, морозиво, печиво з начинкою. Взяла стиглої полуниці, жовто-блакитні кульки й разом з журналістами газети “НовинаР” (які теж взяли участь в цій акції) завітала в ці родини. Радості дітлахів не було меж!
В гостях у родині Юрескул
Вдова загиблого Героя Наталя Юрескул тоді поділилася враженнями про кулінарний талант Вікторії Антонової.
"Я завжди знала, що в Україні живуть щирі душею і багаті серцем люди. А війна, яку розпалила росія, ще більше довела, що українці – нація сміливих, сильних духом людей, які перед обличчям небезпеки гуртуються в один-єдиний кулак, підтримують одне одного, діляться останнім і дають гідну відсіч загарбникам. Я дуже пишаюся, що я і мої діти – з України! А довкола нас такі ж прекрасні українці, як Вікторія Валеріївна – зі золотими руками й неабияким кулінарним талантом”.
