Крім стандартних побажань миру, щастя, здоров'я, творчих успіхів, дуже бажаю, якщо вже так трапилось – лихо в нашому житті, то щоб воно змінило менталітет нашого суспільства, а саме: ми маємо викинути з себе відчуття меншовартості, рабської залежності від «начальства», цінування понад усе своєї власності, незалежно від її розміру.
А сільським жителям бажаю, щоб зрозуміли, що їх благополуччя – в їх праці на себе, щоб вони зрозуміли, що вже не буде бригадира, який прийде і скаже, що їм сьогодні робити. Потрібно вже думати самому.
Керівникам держави – щоб бачили людей не лише як робочу силу (дешеву), а щоб бачили в людях особистість, здатну реалізувати свої можливості, для чого держава має створити умови.
Бажаю, щоб ті, хто вимушений був залишити тимчасово свою країну, повернулись з досвідом «того» життя і втілили його тут у своє.
Хочу, щоб місцеві керівники зрозуміли, що не може бути заможньої громади з бідними мешканцями, що за рік можна зробити так, щоб в Кодимі продукти харчування були дешевші, ніж в сусідніх містах.
