Під час однієї з мирних акцій на центральній площі Балти мама військовополоненого Валентина Тисячного – Лідія – говорила прості, але дуже сильні слова:
«Вже 25 січня (2025 року)ми отримали звістку, що він у полоні. Надіємося, чекаємо. Діти чекають. Слава Богу, що він в полоні. Ми знаємо – там недобре, але надіємося. Дай, Боже, дочекатися».
Її син зник безвісти 19 липня 2024 року під Кринками на Донеччині. Відтоді – невідомість, тривога і постійне очікування.
Разом з матір’ю Валентина Тисячного чекали дружина і доньки.
Матір Валентина Тисячного з дружиною і донечками під час акції на підтримку зниклих безвісти та військовополонених
Дочекалися повернення додому
Це очікування завершилося радісною звісткою – воїн повернувся додому з полону.
У повідомленні Балтської міської ради зазначається:
«Ці почуття неможливо передати словами – ось він поруч, той, на кого так чекали – Воїн, Захисник, наш земляк Валентин Тисячний нарешті повернувся на рідну землю.
Після фронту, полону, після реабілітації, він нарешті зміг обійняти матусю, дружину, хрещеного... Трішки ніяковіючи від уваги, посміхався, а ми, не стримуючи емоцій, раділи і плакали водночас».
Це була зустріч, у якій переплелися сльози, радість і полегшення. Рідні не приховували емоцій — адже повернення живим стало найбільшим щастям.
Захисника зустрічали не лише близькі. На в’їзді до Балти та в селах громади люди виходили з прапорами, аплодували, вітали свого земляка.
Його шлях додому – до рідних Борсуків – став справжнім маршрутом вдячності: щирі обійми, слова підтримки і гордість за воїна.
Валентин Тисячний – змучений, але нескоренийФото: Балтська міська рада
Боротьба триває: Балта не мовчить
Попри щасливі історії повернення, біль багатьох родин залишається. У Балті не припиняються акції на підтримку зниклих безвісти та полонених.
Місцеві жителі регулярно виходять на площу, аби нагадати: їхні рідні – не забуті.
Більше того, балтяни долучаються і до всеукраїнських акцій. Так, у Київі відбулася мирна акція родин військовополонених і зниклих безвісти, до якої приєдналася і делегація з Балти.
Учасники вимагали:
- ветувати окремі законопроєкти,
- не допустити погіршення підтримки родин,
- скасувати так звані «пілотні центри»,
- створити єдиний державний орган для допомоги сім’ям.
Люди наголошують: ця боротьба – спільна, і тільки разом можна бути почутими.
Адже багато родин долають труднощі самотужки, але все одно виходять на акції.
Бо вірять: ми маємо стояти – за своїх, за правду, за гідність.
Історія Валентина Тисячного – це історія надії. І доказ того, що чекати – варто.
Бо повертаються. Хай повернуться всі…
Слідкуйте за нами в Facebook та Viber!
Дізнавайтесь важливі новини та читайте цікаві історії першими
