Борсуки невеличке село (нині всього 245 жителів) з давньою історією, затишно розкинуте на схилах пагорбів між витоками річки Кодима, за 20 кілометрів від Балти. Тут діє один з найактивніших осередків (“Берегиня” - ред.) волонтерського руху «Сіточки в Балті», який об'єднав жінок, які плетуть маскувальні сітки та вірять у світле майбутнє України.

Днями ми разом з координаторкою руху Анною Грабован побували в Борсуках, у місцевому клубі, де відбулася зворушлива зустріч з "берегинями". Кожна з них унікальна своєю життєвою історією

"Берегині" з Борсуків"Берегині" з БорсуківАвтор: Людмила Шелих

Захист у кожній сітці "Скажених берегинь"

Волонтерки тепло поспілкувалися, поділилися досвідом. Анна Грабован наголосила на важливості такого виду волонтерської діяльності, висловила подяку усім, хто долучається до підтримки ЗСУ. Вона розповіла про спільні здобутки у справі плетінні сіток, а також вручила осередку скани нагород, отриманих від військових.

фото Людмили Шелих
фото Людмии Шелих
фото Людмили Шелих
Людмила Шелих
Людмила Шелих
Людмила Шелих
Людмила Шелих
Анна Грабован вручає подяки "Берегиням" з Борсуків

***

- Ми разом почали цей феноменальний проєкт, бо такого в інших громадах немає. Що мотивує? Ми знаємо, для кого ми це робимо. Серед нас дружини, мами, бабусі наших воїнів. Тут, у Борсуках, минулого року сплели 38 сіток - 912 квадратних метрів! Це дуже багато, — сказала вона, висловивши подяку всім, хто допомагає волонтерському рухові. Серед них — керівництву громади.

фото Людмили Шелих
фото Людмили Шелих
фото Людмили Шелих
Людмила Шелих
Людмила Шелих
Людмила Шелих
Людмила Шелих
Людмила Шелих
Людмила Шелих
Жительки села Борсуки за роботою

***

- Ми працюємо одною командою, – звернулась Анна Грабован до волонтерок. – Ваш осередок це лідери. Ми не зупиняємося, бо війна триває. Все, що ми робимо, це підтримка наших хлопців.

Любов Петришина, яку в сільському осередку волонтерок називають бригадиркою, з сумом згадала про загиблих односельців. Тому, на її думку, й прагнуть жінки захистити воїнів.

- Нашої Ані (Сторожук – ред.) вже немає з нами… Ми не хочемо, аби таке повторювалося, тому плетемо сітки для воїнів, щоб захищати їхнє життя. Дуже чекаємо їх з перемогою всіх живими та здоровими, – розповіла вона.

І додала:

- Ми не просто "Берегині", а – «Скажені берегині». Так нас і називайте. Бо й у неділю плетемо сіточки!

Сила материнської любові і молитви – в кожній сплетеній сітці

Вони плетуть з молитвами. Їх читає Жанна Тисячна, слізно, з надривом, додаючи прохання:

"…Всевишній Господь, допоможи нам сплести сітку, захистити наших захисників. Допоможи, принеси нам мир. Даруй нам свободу. Хай всі повернуться живими. Тільки тобі, Господи Всевишній, ми довіряємо свої руки та захист односельців, які знаходяться там, на передовій. Вони чекають на наші сітки, які ми плетемо з любов'ю, з надією на швидшу перемогу…”.

Жанна ТисячнаЖанна ТисячнаАвтор: Людмила Шелих

- Материнська молитва – найсильніша, – впевнена вона. – Ми молимось, щоб Бог дав мудрості керівникам, від яких залежить наближення перемоги та миру.

Анна ЖукАнна ЖукАвтор: Людмила Шелих

Анна Жук повільно переставляє ходунки, міцно тримаючись за опори. Знаходить вільне місце біля каркаса і от вже пальці вправно сплітають стрічки спанбонда у міцну основу маскувальної сітки.

- Важко вдома сидіти, – каже вона тихим голосом. – Коли в хаті думки гнітять, то краще йти до людей, до роботи. Приходжу сюди, з дівчатами поговорю, руки зайняті – й на серці трохи легше.

Анна Созонівна виростила семеро дітей. Її династія велика й міцна: 28 онуків, 14 правнуків. Але зараз серце жінки крається за дітьми та онуками, тими, хто на передовій боронить країну.

Вона показала свіже відео у телефоні, отримане від сина Ігоря: цього дня командир вітав його, вручаючи нагороду. В очах жінки – гордість і сум.

- Ростила дітей, онуків чекала з думками про краще майбутнє, – зітхає вона. – Молюся, щоб хоч правнуки жили в мирі.

Тому завтра вона знову прийде плести сітки, бо знає: кожна вплетена сітка – це її любов, її підтримка, її безмовна молитва за тих, хто стоїть на захисті країни.

Сьогодення міцно вплітається в історію

24 березня Борсуки відзначають визволення села від фашистських загарбників у роки Другої світової війни. Нині ця дата набула ще глибшого змісту, адже боротьба за свободу та незалежність України триває.

Валентина КіщукФото Людмили Шелих
Фото Людмили Шелих
фото Людмили Шелих
У бібліотеці

***

Бібліотекарка Валентина Кіщук, яка щодня разом з іншими односільчанками плете маскувальні сітки для захисників, запросила до бібліотеки – поруч із місцем, де вони працюють. Тепер разом із традиційною виставкою, присвяченою Дню визволення села, вона облаштувала куточок пам’яті загиблих односельців, які віддали життя, захищаючи Україну від російської агресії.

- Наш обов’язок – пам’ятати всіх героїв, які боролися за нашу свободу в минулому і тих, хто робить це сьогодні, – каже Валентина.

Навпроти будинку культури, в Борсуківському сільському етнографічному музеї в рамках проєкту "Весільна спадщина" організовано фотовиставку. Завершивши роботу над черговою сіточкою, «Скажені берегині» ознайомилися із весільними світлинами, представленими тут. Директорка будинку культури Ірина Борбела, теж активна учасниця волонтерського руху, розповіла про традиції минулого.

В етнографічному музеї

Серед виставлених родинних весільних фотографій "берегині" впізнавали своїх рідних та знайомих. Згадували минуле. З сумом переглядали весільне фото Анни Сторожук: війна руйнівним колесом пройшлася по майбутньому молодої сім’ї…

Мистецтво заради перемоги: Петриківський розпис Тетяни Борбели

Стіни етнографічного музею захоплюють яскравими візерунками Петриківського розпису від Тетяни Борбели. І всередині на видному місці виставлена частина її робіт. Майстриня — помічниця старости старостинського округу №6, до складу якого входять Борсуки. Вона також знаходить час, аби разом з іншими плести маскувальні сітки. Минулого року наприкінці листопада відбулася персональна виставка її робіт в Подільському міському краєзнавчому музеї.

Людмила Шелих
Людмила Шелих
Тетяна Борбела і її роботи

***

Однак у період війни Тетяна Борбела бере участь у багатьох благодійних виставках та ярмарках, де її мистецтво допомагає збирати кошти для ЗСУ. Кілька її виробів стали призами й під час січневого благодійного розіграшу, організованого міським осередком “Сіточок в Балті”.

Автор: Людмила Шелих

«Хай живе, хай живе вільна Україна.

Хай живуть, хай живуть вічно козаки.

Хай цвіте, хай цвіте червона калина.

Нехай згинуть воріженьки на вічні віки», -

В Борсуківському клубі лунає пісня. Жінки продовжують свою невтомну працю: сплітають сітки, згадують загиблих, підтримують одна одну словом і справами. Минуле і сьогодення переплітаються у єдиному прагненні миру і незалежності рідної землі.

Слідкуйте за нами в Facebook, Telegram та Viber!

Дізнавайтесь важливі новини та читайте цікаві історії першими!