Громадська організація «Бойове Братерство Кодимщини» – чи не наймолодше з суспільних формувань, створених у Кодимській громаді. Воно об’єднує ветеранів війни, учасників бойових дій, осіб з інвалідністю війни, членів родин загиблих захисників і волонтерів. Серед її членів – не лише мешканці Кодимської громади, але й люди, які мешкають у різних куточках України. Поки що їх не так вже й багато, трохи більше десятка, але ж це лише початок!
Трохи більше місяця тому, 11 жовтня, ББК відзначило першу річницю створення.
Привітати одне одного з цим днем прийшли активісти організації, друзі та однодумці.
Павло Паламарчук
Успішний старт – результат активності та небайдужості
Хоча для будь-якої організації один рік – це лише час старту і початку становлення, та навіть за цей короткий термін існування ББК устигло зробити чимало корисних для людей справ, тож голова організації Павло Анатолійович Паламарчук до дня річниці зробив короткий звіт перед учасниками організації та однодумцями.
Початок діяльності було покладено наданням кільком мешканцям Кодимщини інвалідних візків.
– Їх було не багато, але п’ятьом людям (і їх родинам) це полегшило життя, тож нам було приємно. Далі ми почали привозити одяг для дітей і дорослих. Навіть не складали ніяких списків отримувачів, а просто роздавали усім, хто звернувся, бо допомоги ми привезли так багато, що змогли одягти всіх бажаючих, Люди брали стільки, скільки могли нести, і виходили задоволені, – згадує Павло Паламарчук.
Серед важливого Павло Анатолійович називає і відновлення зупинки в Кодимі потягу Одеса – Ужгород. Хоча запити з цього приводу багато хто робив протягом тривалого часу, саме на звернення ББК керівництво Укрзалізниці відгукнулося не через три місяці чи рік, а одразу, причому відповідь була позитивна. Внаслідок місцеве населення нарешті має можливість скористатися потягом.
Крім того, допомога у вигляді медикаментів, засобів гігієни, продуктів, надіслана лікарням, шпиталям, військовим підрозділам – її перелік надто довгий, щоб усе перерахувати у статті.
Та варто зазначити підсумок благодійної діяльності, який приємно здивував усіх, навіть керівника організації, коли, провівши підрахунки для звіту, він виявив, що за рік Бойовим Братерством Кодимщини було надано гуманітарної допомоги ЗСУ та різним верствам населення на понад мільйон гривень.
Павло Паламарчук передає допомогу від "Бойового Братерства Кодимщини"
Громадська організація, що функціонує для людей і завдяки людям
У назві організації фігурує топонім «Кодимщина», оскільки ББК було зареєстроване саме у нас, у Кодимській громаді, і до її керівництва входять мешканці та уродженці Кодимщини. Але свою діяльність Бойове Братерство провадить і далеко за межами Кодимського краю.
Павло Анатолійович підкреслює, що дуже вдало складається робота в Ужгороді, Чернівцях, Чернігові, Києві – усе завдяки небайдужим людям, волонтерам і ветеранам, які живуть у цих містах.
Не останню роль, як зазначає голова ББК, відіграє і політика сприяння, яку провадить влада на місцях, особливо в Ужгороді.
Вся гуманітарна допомога, зокрема різні медичні засоби, надходить з Закарпаття, де ББК співпрацює з благодійними фондами та іншими громадськими організаціями, а далі прямує у військові шпиталі, лікарні та до людей, які потребують підтримки, в тому числі й на Кодимщині та сусідній Балтщині. Голова ББК з щирою вдячністю згадує своїх закарпатських колег-побратимів, які ніколи не забувають про Кодиму, дбають про інтереси Бойового Братерства Кодимщини у відсутність Павла Паламарчука, турбуючись про забезпечення гуманітарної допомоги.
– На жаль, усе, що ми отримуємо, в Кодиму привезти неможливо. У нас є тільки власний транспорт і один причіп, витрати на дорогу до Закарпаття і назад досить великі, тож на свої пенсії ми не можемо їх фінансувати щоразу, коли є можливість отримати гуманітарну допомогу. Водночас збільшити обсяги цієї допомоги можливість є – завдяки нашій співпраці з благодійними організаціями та волонтерами. Але часто ми змушені відмовлятися – нам нічим і ні за що доставляти. Тож її отримують там, де налагоджена система доставки завдяки співпраці з владою та волонтерами. Чомусь на Закарпатті нам допомагають безкоштовно і підприємці, і чиновники, а на Кодимщині такого нема. Тут, навіть формуючи допомогу на фронт, я все купую за власні кошти.
Водночас Павло Паламарчук, разом з активом Бойового Братерства Кодимщини, сподівається, що з часом, завдяки активнішій взаємодії з громадськістю, наявні нині проблеми вдасться вирішити. Так повинно бути, адже організація має гарний потенціал, щоб приносити користь мешканцям громади. Крім того, важливо зазначити, що ББК, надаючи допомогу, не обмежуються незначною кількістю категорій громадян, а дає допомогу всім, хто по неї звертається. Звичайно, у разі навності запитуваного на конкретний момент, бо все-таки громадська організація – це не «ріг достатку», з якого завжди можна дістати все, чого забажається.
Але для того, щоб Бойове Братерство могло приносити більше користі людям, люди мають по можливості брати участь у роботі, десь підкладати плече, підтримувати – хоча б морально, що також надихає.
У недалекому майбутньому ББК планує відкрити відділення в Одесі – ветерани війни, сім’ї загиблих є скрізь, тож керівництво намагається охопити більшу кількість близьких по духу людей, готових підтримувати один одного. На принципі взаємної підтримки й повинна базуватися діяльність подібних спілок та організацій. Тут не місце споживацьким настроям.
Андрій Спатерук
Павло Анатолійович з вдячністю відгукується про кодимчан, які допомагали становленню Бойового Братерства Кодимщини, зокрема про Андрія Спатерука, завдяки юридичному супроводу якого громадська організація була зареєстрована. Андрій Вікторович охоче допоміг, бо вважає слушним і актуальним кроком створення такої організації.
– Вони обрали потрібний напрямок роботи, який з часом ставатиме все затребуванішим. Після війни, напевно, Бойове Братерство Кодимщини поповниться багатьма захисниками, які повернуться додому і потребуватимуть такої спілки, щоб адаптуватися після фронту, відчути себе частиною цивільного суспільства і водночас відчувати поряд надійне плече побратимів, – вважає юрист. – Думаю, вони, актив ББК, впораються, бо, дійсно, стараються бути корисними.
Серед тих, з ким вдається налагодити комунікації, Павло Паламарчук називає також релігійні організації, наприклад, Церкву «Добрий самарянин» та вірян Релігійної Громади святого Архистратига Божого Михаїла.
Павло Паламарчук з о.Нестором
Павло Паламарчук про комунікацію з владою
– Щоб ефективніше працювати, нам потрібна активніша взаємодія з суспільством і представниками влади, і тут лише нашого одностороннього бажання взаємодіяти, на жаль, замало, – розповідає голова громадської організації. – Щодо взаємодії з міською радою, то інколи нас запрошують на заходи, засідання «круглих столів». Але я не бачив там живого інтересу до проблем вчорашніх захисників, їх родин, інвалідів війни. Нам потрібне реальне вирішення конкретних проблем кожної окремо взятої людини, тих громадян, в інтересах яких ми створили нашу громадську організацію. У нас було багато питань, що стосуються ТЦК, поліції, Пенсійного Фонду, але представників саме цих установ на засіданні не було. Міський голова аргументує це тим, що вони місцевій владі не підпорядковуються. Це зрозуміло, але ж запросити можна було? Чи міськрада взагалі не співпрацює з установами, що діють на її території? У мене складається враження, що ми там потрібні лише для «галочки».
Під час засідання "круглого столу"
З позитивного у взаємодії з міською радою можу назвати облаштування двох місць парковки для людей з інвалідністю. Це копійчана справа – всього лише треба було намалювати розмітку на дорозі. Міський голова особисто дав розпорядження КП «Кодимакомунсервіс» зробити це. Але скільки часу ми витратили на те, щоб нас почули!
Уваги влади доводиться добиватися дуже наполегливо: коли постійно звертаєшся, оббиваєш пороги, мозолиш очі, тоді тебе помічають. А без цього зразу забувають про твоє існування. Наведу приклад. Ще раз – про «круглий стіл» у міській раді. Поговорили, дійшли висновку, що треба зустрічатися частіше, бо наболілих питань дуже багато. І ось вже третій місяць пішов, як «частіше» зустрічаємося – ні разу.
1 жовтня до Дня захисників і захисниць України міськрада організувала святковий концерт. Бойове Братерство Кодимщини не запросили. Справа, звичайно, не в тому, що нам дуже хотілося безплатний квиток. Проблема в іншому – прикро вражає, що саме організацію ветеранів, інвалідів війни влада демонстративно проігнорувала у їхнє ж свято. Що це, якщо не демонстрація зневаги? Я думаю, що чиновники, чиї сини за майже три роки війни ані дня не захищали Україну зі зброєю в руках, мають виявляти більше поваги до тих, завдяки кому їхні діти увесь цей час, не ризикуючи ні здоров’ям, ні життям, безтурботно живуть у безпеці та комфорті.
Ну і про останні враження. 14 листопада в Кодимі відбувся благодійний ярмарок. Проїзд Соборною перекрили. Мені, інваліду внаслідок війни, та іншим таким, як є, довелося вийти з авто і пройти пішки. Доходжу до площі Перемоги – несподівано з’являється враження, що це ярмарок не сільгосппродукції, а елітних автомобілів – стільки їх там біля площ. Та ще й таких моделей, що деяких ми з хлопцями-військовими ще й не бачили! Тобто простим смертним проїзд заборонений, а еліті – можна, для неї інші правила. Це нормально?
І тут же, на фоні цих дорожезних елітних авто – збір на ЗСУ. Вони не розуміють, наскільки цинічно це виглядає? Люди ж не сліпі і не дурні – все бачать, все розуміють і роблять висновки.
Міркуючи про перспективу, дуже сподіваюся, що в наступні вибори «гречка» вже не пройде. В будь-якому разі, її не візьмуть хлопці, які повернуться з фронту. У них вже сформувалося інше розуміння цінностей, достойніші пріоритети. А головне те, що фронтовики точно знають, за яку країну вони НЕ воювали – за «країну гречки», країну «двох світів». І знають, за яку країну ризикували собою, за що їх побратими жертвували життям. Я дуже сподіваюся, що це розуміння, з яким захисники повернуться додому, об’єднає всіх нас. Для єднання вчорашніх захисників заради гідного майбутнього ми й створювали нашу спілку, тож сподіваюся, що разом ми змінимо життя на краще в майбутньому. А наразі єднаймося і заради сьогодення!
Слідкуйте за нами в Facebook, Telegram та Viber!
Дізнавайтесь важливі новини та читайте цікаві історії першими!
