Людмила Ворожилова сьогодні – відома на Одещині і за її межами громадська активістка, яка за роки своєї діяльності допомогла сотням жінок, які опинилися в скрутному становищі. Про шлях у громадське життя і її роль у ньому розповідаємо у нашому матеріалі.
Від волонтерки – до очільниці громадської організації
Уродженка славного міста Одеса, пані Людмила виросла в родині медиків. Мама, Віра Василівна, працювала в педіатрії, а тато, Андрій Мойсейович, був терапевтом. Тож не дивно, що професію вона теж обрала, пов’язану із медициною – отримала відповідну освіту і працювала медсестрою в Олександрівській психіатричній лікарні м.Одеса. Реалізовувалася професійно, мала люблячого чоловіка, донечку, онучку… Та передчасна раптова смерть коханого чоловіка Дмитра, за словами Людмили Андріївни, вибила ґрунт з-під її ніг. Довго оговтувалася від важкої втрати. Коли якось знайома їй розповіла, що почала волонтери і співпрацювати з громадським рухом «Віра. Надія. Любов».
З донькою Оксаною на День вишиванки
«На той час, а це був 2009 рік, я навіть не уявляла, хто такі волонтери і чим вони займаються, - розповіла нам Людмила Андріївна. - Але мені стало цікаво, і я відвідала офіс цієї організації, познайомилася з його засновницею Тетяною Євгенівною Семикоп і захопилася їхньою ідеєю».
Спочатку із однодумцями надавала в реабілітаційному центрі «Софія» допомогу жінкам, які постраждали від насильства.
Згодом почала допомагати людям, які живуть з ВІЛ чи підлягають ризику інфікуватися вірусом імунодефіциту людини. Пізніше працювала в п’ятирічній програмі з профілактики ВІЛ-інфекції серед людей, котрі вживають ін’єкційні наркотики. Потім був проєкт з профілактики ВІЛ серед жінок у проституції, якому присвятила 10 років.
Потрапляли в поле зору громадських активісток і жінки, які звільнилися з місць позбавлення волі. Тоді ж разом із Тетяною Семикоп звернули увагу, що в Україні немає жодної організації яка б допомагала і захищала права колишніх ув’язнених жінок. Тож Тетяна Євгенівна запропонувала Людмилі Ворожиловій створити таку організацію. Так в 2017 році Людмила разом зі своєю колежанкою і однодумицєю, а нині заступницею Ларисою Цехович зареєстрували ГО «Жіночий центр «Підтримка, захист та турбота».
Робоча зустріч
Чим займається «Жіночий Центр «Підтримка, захист та турбота»
Від початку створення організація стала відомою, адже колектив займався важливими питаннями жінок, які вийшли з місць позбавлення волі та мали дві найголовніші проблеми: житло та робота. Виходило замкнене коло: на роботу таких жінок не хотіли брати, а жити не було де й не було за що. Ці дві проблеми перетікали в третю, найголовнішу: колишні ув’язнені не могли забрати дітей з центрів тимчасового проживання, бо не могли їх забезпечити найнеобхіднішим.
***
Тож в Центрі жінок навчали писати резюме, працювати на комп’ютері, відновлювали навички з виховання дітей, допомагали знайти житло, надавали юридичну та психологічну допомогу, проводять різноманітні майстер-класи. Весь цей час Центр тісно співпрацює з громадським рухом «Віра. Надія. Любов», вони разом реалізовують більшість проєктів. Підтримують їх у цьому Український жіночий фонд, Асоціація жіночих організацій Одеської області, Коаліція 1325, Посольство Великої Британії в Україні, ЮНІСЕФ, ООН та багато інших.
Із часом у Центрі почали надавати психосоціальну та гуманітарну допомогу і представницям ЛГБТІК-спільноти. Багато жінок, які постраждали від домашнього насильства знайшли прихисток і отримали надію на покращення свого життя в реабілітаційному центрі «Софія».
Після повномасштабного вторгнення росії в Україну в Одесі з’явилось багато постраждалих від війни людей. Знаючи свої спроможності, організація почала розширювати напрямки роботи і наразі фокусується ще й на допомозі внутрішньо переміщеним особам та постраждалим від домашнього насильства. Неодноразово пані Людмила зі своїми колегами з гуманітарними місіями виїжджали до Миколаївської та Херсонської областей. Вони доставляли в постраждалі райони одяг, продукти харчування, засоби гігієни, питну воду, медикаменти тощо.
***
На наше запитання, який випадок їй запам’ятався найбільше, Людмила Андріївна розповіла таку історію:
Якось випадково проїжджаючи по окружній дорозі в Одесі, вона побачила молоду вагітну жінку. Зупинила машину і підійшла. Виявилося, що тій нікуди йти, нічого їсти, батько дитини кинув її напризволяще… Не роздумуючи, Людмила Андріївна привезла Марію (назвемо її так) до реабілітаційного центру. Там її обігріли, прихистили, допомогли за кілька місяців народити чудову здорову донечку, яку жінка назвала на честь Тетяни Семикоп. З часом молода мама змогла отримати професію, познайомилася з чоловіком, із яким тепер виховує ще й спільного синочка.
«Знаєте, цей випадок став для мене своєрідним маяком: він постійно надихає мене в ті хвилини, коли трапляються складнощі і хочеться опустити руки», - каже Людмила Ворожилова.
Про виклики сьогодення
У зв’язку з повномасштабною війною, викликів перед пані Людмилою та її організацією чимало. Це і пошук фінансів на реалізацію гуманітарних місій та проєктів, складнощі роботи під час обстрілів і ракетних та шахедних атак, психологічна напруга та депресії, які постійно супроводжують людей останні роки. Чомусь, за словами Людмили Андріївни, міжнародні донори в цьому році сконцентрували майже всю свою допомогу лише на прифронтові області. Але ж в Одесі зараз знаходиться чимала кількість внутрішньо переміщених осіб, які теж гостро потребують підтримки. Тому доводиться докладати чимало зусиль, аби знаходити можливості допомогти їм.
***
І тим не менш, Центр організував роботу двох мобільних груп, які почали виїжджати в села Роздільнянського та Подільського районів і надавати допомогу жінкам в сільській місцевості. Саме під час таких виїздів виявилося, що в селах дуже поширене гендернозумовлене насильство. Причому часто жінки навіть не знають, що певні дії щодо них є насильством. «Найбільше задоволення я отримую, коли у жінок, які відвідують наші зустрічі і майстер-класи, починають сяяти очі, коли вони дякують нам за нашу роботу», - розповідає пані Людмила.
Вона вважає, що треба завжди вірити в свої сили та завжди мати можливість спиратися на найважливішу у житті людину – на себе. А поки що в міру своїх сил разом із колегами самовіддано працює і мріє про нашу Перемогу.
Важлива інформація для жінок, які постраждали від домашнього насильства
Якщо ви потребуєте підтримки і допомоги, можете звертатися до ГО «Жіночий Центр «Підримка, захист та турбота» в місті Одеса, який знаходиться по вул. Дворянській, 6.
Телефон для зв’язку: 099-022-55-28.
Матеріал створений у співпраці з Волинським прес-клубом
Слідкуйте за нами в Facebook, Telegram та Viber!
Дізнавайтесь важливі новини та читайте цікаві історії першими!
