Повномасштабна війна росії проти України спричинила низку гострих викликів соціально-психологічному стану нашого суспільства. Воно не було готове до такої кількості психологічно травмованих людей, тих, хто потребує психологічної підтримки.
Вікторія Волошина, психологиня відділення персоналу та психологічного забезпечення Четвертого Державного пожежно-рятувального загону ГУ ДСНС України в Одеській області, понад двадцять років у професії і продовжує навчатися, щоб працювати в нових українських реаліях.
Як відбувається підготовка рятувальників для роботи в екстремальних умовах, чому важливі дихальні практики, скільки триває горювання. Про це і багато іншого читайте в нашому інтерв’ю.
Як війна впливає на роботу Четвертого Державного пожежно-рятувального загону?
- Третій рік в країні триває повномасштабна війна і наші співробітники долучаються до рятувальних та відновлювальних робіт саме недалеко від зони бойових дій. Особливо піротехнічні загони.
У Жеребковому є третій спеціальний центр швидкого реагування – вони дуже часто їздять в ротацію.
У нас немає такої нагальної потреби по четвертому ДПРЗ (Державний пожежно-рятувальний загін).
Поки що немає, але всі співробітники знаходяться у бойовій готовності. Будь-якої хвилини ми готові виїхати для надання допомоги населенню і рятування людей.
Як рятувальники долають наслідки стресу
Які методи психологічної підтримки використовують для рятувальників після травматичних подій?
- До кожного індивідуальний підхід. Перший крок – скринінг. Після участі в надзвичайній ситуації ми проводимо дебрифінг. По суті, обговорюємо, що відбулось. Кожен співробітник має можливість проговорити свій психологічний стан. Якщо людина закрита, не може або їй важко говорити, то вона проходить спеціальне анкетування. На основі анкетування ми робимо висновок про психологічний стан працівника.
Як правило, це можуть бути легкі розлади, депресивні або тривожні розлади. Іноді в людини підвищується агресія, тому що немає розуміння, яким чином скинути негативну енергію. Але це поодинокі випадки, тому що всі співробітники проходять психологічну підготовку, і всі вони мають високий рівень нервово-психічної стійкості, добре адаптуються, відновлюються після надзвичайних подій.
Якщо наші методи не спрацьовують, або ми не досягаємо потрібного результату, у нас є одеський санаторій, куди можна відправити співробітників на психореабілітацію. Це 10 діб не за рахунок відпустки, а за рахунок робочого часу. Люди мають можливість пройти відновлення. В санаторії проводять аутотренінги, релаксійні заходи, масажі тощо. Все для того, щоб наші співробітники повернулись на роботу відновлені, мали сили.
Під час одного із занять
Чи існує спеціальна програма підготовки рятувальників до роботи в екстремальних ситуаціях?
В системі службової підготовки є курс психологічної підготовки. Вона включає в себе низку занять, що тренують психоемоційний стан рятувальників, загартовують його.
Які техніки самодопомоги ви рекомендуєте рятувальникам для зниження стресу та збереження психологічної рівноваги?
Це ми рекомендуємо не тільки рятувальникам, а всім людям, тому що на третій рік війни всі ми відчуваємо психоемоційне виснаження. Через негативні процеси, у нас немає ресурсів. І якщо не приділяти достатньо часу собі, своєму ментальному здоров'ю, будь-яка людина рано чи пізно вигорить.
З'являються різні симптоми. Це може бути тривога, депресія, панічні розлади або посттравматичні стресові розлади тощо. Як себе підтримати — робити вправи з саморегуляції.
Щоб повернути людину до нормального функціонування – перш за все треба забезпечити базові потреби організму: їжа, вода, сон і безпека.Завдяки цьому стан людини стабілізується, потім вже можна проводити техніки первинної психологічної допомоги. Однак не завжди це можна забезпечити тут і зараз. Що ж робити…
Перше – це різноманітні дихальні техніки, ми їх практикуємо. Існує цілий перелік таких вправ, тому що від стабілізації дихання залежить стабілізація всього організму. В стресовій ситуації перш за все страждає саме воно. Оце відчуття грудки в горлі, коли збивається або стає поверхневим, коли не можемо зробити глибокий вдих-видих. Тому дихальні вправи такі важливі.
Що ще допомагає? Наприклад, дати випити води для покращення водного балансу в організмі. Це також допомагає людині подолати стрес.
В боротьбі зі стресом ефективна згуртованість, підтримка людей, що поруч. Тому ми, зокрема, проводимо вправи з тімбілдінгу. Рятувальникам, як і всім людям, важливо відчувати командний дух, що ти в цій ситуації не один, є підтримка, хтось надасть допомогу. Навіть якщо не справляєшся, є людина, яка протягне руку, скаже елементарні слова підтримки або просто побуде поруч. Адже іноді психологічна допомога – це просто побути поруч, розділити свій психоемоційний стан, послухати, дати можливість виговоритись. За допомогою слів можна позбутися негативних емоцій, які засідають в людині під час стресу.
Існують ще вправи заземлення. Адже в стресовій ситуації люди не відчувають опори під ногами, іноді буквально не відчувають ніг або вони стають ватними. В стресі виникає тунельне бачення — нічого не помічаємо навколо, є тільки. В такі моменти є тільки наша проблема, вона як заїжджена платівка: постійно у нас в голові, ми не можемо її позбутись.
Як саме волонтерські організації та спільноти впливають на зменшення рівня тривожності та підтримку людей у складні часи?
Дехто вже якось призвичаївся, не помічає чи не звертає увагу, але підсвідомо кожна людина відчуває тривогу. Постійна тривожність зменшує кількість ресурсів, які ми можемо отримати з всесвіту. Коли людина тривожна, вона не піде займатися фізичними вправами, хобі, їй не до літератури. Тобто немає наповнення.
Люди в пригніченому стані менше спілкуються, вони замикаються в собі, болісно переживають якісь моменти. В нормі нам легше, наприклад, підійти до стресової ситуації чи потрясіння з гумором, а коли людина, як оголений нерв, будь-які травматичні ситуації, будь-які травматичні події, вона переживає дуже-дуже гостро і зрештою це може призвести до важких захворювань.
Які рекомендації? Більше спілкуватися, цінувати, підтримувати один одного. Це дуже важливо. Будеш психологом чи не будеш, не маєш ти психологічних знань,
повинен розуміти, що від твоєї підтримки залежить багато. Говорять – герої без зброї. Це люди, які реально без зброї, але вони надають будь-яку підтримку.
Це волонтерські організації, виготовлення сіточок у Балті, ті ж самі товариства людей з інвалідністю. Вони з відкритими серцями, вони зігрівають людей, які гостро потребують підтримки, а таких у нас, на жаль, з кожним днем стає все більше.
Між іншим спів, це дуже класний ресурс, який нівелює негативні психоемоційні стани.
Психологічна підтримка рятувальників: тренінги, що рятують життя
***
Як часто проводяться психологічні тренінги чи сеанси для рятувальників і які теми ви піднімаєте під час цих заходів?
- У нас програма тренінгів розписана буквально щотижня. Я працюю з 14 підрозділами, з кожним караулом проводжу тренінгові заняття. Це і арт-терапевтичні заняття, тобто ми малюємо, виконуємо дихальні вправи та вправи на заземлення, працюємо з метафоричними картами, виконуємо різні вправи на довіру, на взаємну допомогу, підтримку. Адже люди дійсно, йдуть в надзвичайну ситуацію і несуть відповідальність за себе та один за одного і якісь невірні дії чи недовіра одного із членів команди може вартувати життя.
Тому всі тренінгові вправи, всі заходи, які ми проводимо, направлені на те, щоб люди навчилися довіряти один одному, підтримувати один одного, відчувати один одного.
Тому що не завжди є можливість навіть дати команду чи сказати якесь слово, але вони уже по очах, по міміці, по жестах уже зчитують ситуацію. Моя задача — посилити команду. Кожен караул – це команда, кожен підрозділ – це команда. Всі люди різні, у кожного свій темперамент, у кожного свій характер, але потрібно знайти щось таке, що їх об'єднає, що дасть сили разом протидіяти стихіям вогню, разом рятувати людей, тварин. Тому всі вправи направлені на формування командного духу, зняття стресу і саморегуляцію.
А коли мова йде про роботу в надзвичайних ситуаціях з постраждалими?
- Тут у нас є свої задачі. На надзвичайних ситуаціях ми надаємо психологічну допомогу, більше звертаємо увагу на потерпілих, на членів сімей загиблих, травмованих. В цей час рятувальники може і потребують нашої допомоги, але здатні подбати про себе завдяки попередній підготовці. Якщо рятувальник психологічно стабільний, всі його дії будуть чіткими, виваженими згідно з алгоритмами, згідно з інструкціями. Таким чином і підвищується ефективність. Це дуже важливо, тому що кожна хвилина затримки, коли ти «збираєш себе» – це людське життя.
Рятувальники це розуміють, і вони працюють над собою.
Я вже 22 роки працюю психологом в структурі ДСНС, і перший час молоді співробітники приходили на профілактичні заняття не охоче, не приділяли цьому серйозну увагу. Але згодом усвідомлюють значущість підготовки. Під час надзвичайних ситуацій я була свідком ступора. Казала: «Згадуй, як треба дихати, як стабілізуватися! Заземлюйся, відчувай стопи, відчувай п'яту точку, спину, опору, все відчувай». Потім чула: «Ви знаєте, ми тепер розуміємо, наскільки ці знання рятують нас». Майже так само, як знання правил пожежної безпеки.
Групове заняття з школярами
Психологічна підтримка для ВПО та матерів дітей з інвалідністю: як арт-терапія та групові зустрічі допомагають подолати травми та віднайти нові сили
Як ви співпрацюєте з іншими організаціями? Чи працюєте з внутрішньо переміщеними особами?
- З внутрішньо переміщеними особами працюю з перших днів. Відтоді, як вони почали приїздити до нас в регіон.
Перший час ми співпрацювали з Балтським педагогічним фаховим коледжем, з кафедрою психології, я їм дуже вдячна, як вони працювали з дітьми. Діти дуже гостро реагують на стрес. Були такі, що проїхали декілька російських блокпостів і стали заїкатися, у них починався енурез. Діти були в занедбаному психологічному стані. І тут немає вини родичів, батьків. Вони були в такому ж стані.
Ми приходили на допомогу, ми проводили спільні заходи із дітками нашої громади, які не є психологічно травмованими, і залучали діток ВПО. Вони виконували елементарні руханки, малювали, робили аплікації. І це допомагало адаптуватися в соціумі, познайомитись, зрозуміти, що вони знаходяться в безпеці.
Для будь-якої людини, коли вона пережила психотравмуючу подію, найголовніше відчути стан захищеності і безпеки. Коли приводять на терапію дітей переселенців, ми спостерігаємо у них перенапружені м'язи, ці діти не посміхаються.
І от буквально одне, два, три заняття — і діти ніби оживають, починають рухатись, посміхатись. Для мене, як для психолога, це такий суперський ресурс — швидко бачиш результат своєї роботи.
Як ви допомагаєте людям з інвалідністю?
- П’ять років ми співпрацюємо з організацією осіб з інвалідністю під керівництвом Надії Ленц. Останнім часом ми приділяємо значну увагу психологічній допомозі матерям дітей з інвалідністю. Вони дуже виснажуються, практично не мають вільного часу. Такі мами все своє життя перелаштували на підтримку, реабілітацію своїх діток, на лікування. І знову ж таки, щоб щось давати цим дітям, вони мають бути і самі в нормі. На всіх наших заходах я нагадую їм, що цей час для вас і ви мусите подбати про себе для того, щоб мати сили дбати про своїх діточок, про своїх рідних і близьких.
Як проходять наші заходи — ми збираємося, спілкуємось, кожен ділиться своїми болісними історіями. Знаєте, кожна матуся думає, що вона одинока в своєму горі, вважає, що більше таких немає. А під час наших зустрічей, мами бачать, що вони не одинокі.
Один з методів психоемоційної стабілізації – це надання допомоги людям, які знаходяться в схожому психоемоційному стані. Це коли ти свій серед своїх. Та година чи дві, які мами проводять не зі своїми дітьми — це час, щоб переключитись, відволіктися, усвідомити, що ти жива людина. Вони також проживають своє життя, хай це життя з особливостями. Їм варто нагадувати — ви маєте право на свою частинку щастя, на свою частинку радощів у житті. Необов'язково все життя зациклюватися тільки на одній події.
Щодо форматів — це арт-терапія, дихальні вправи, вправи на заземлення, ароматерапія тощо. Проводимо тренінги і просто спілкуємося в неформальній обстановці.
На одному із тренінгів
Як ви вважаєте, наскільки ефективно українські фахівці переймають досвід іноземних колег у сфері психологічної допомоги в умовах війни?
- Нещодавно проходила курс від організації «Israel Trauma Coalition». Ізраїльські психотерапевти приїздили в Одесу і ділились досвідом своєї роботи. В них війна триває вже дуже довго, і є протоколи надання психологічної допомоги в різних нестандартних ситуаціях.
Ми в Україні не були готові до такої кількості тих, хто потребує психологічної підтримки. Навіть я, з великим досвідом роботи, це бачу і розумію.
Освоїла протоколи TRiM (Тренінг TRiM надає практикам базове розуміння психологічної травми та її наслідків) і Яалом (Цей протокол передбачає алгоритм дій при наданні першої психологічної допомоги людині (а саме бійцю) в умовах бойових дій), пройшла курс брейнспоттингу, зараз — курс кататимно-імагінативної психотерапії. Тобто весь час у пошуку, весь час розвиваюся, тому що розумію, що кожна людина індивідуальна і що є зцілюючим для однієї людини, для іншої дані методи можуть взагалі не підходити.
Прапори на кладовищах: як родини героїв на Одещині переживають втрати і чому їм потрібна психологічна допомога
Втрата рідних і близьких під час війни – це жахлива реальність. Як пережити втрату?
- На півночі Одеської області, в кожному населеному пункті, в кожному селі, де я проїжджаю, я бачу на кладовищах дуже багато прапорів. Там лежать наші герої, які, на жаль, не дочекалися перемоги, вони віддали своє життя за те, щоб ми жили. І в кожного з цих героїв є рідні, близькі, які переживають дуже нелегкі часи. Втрачаючи близьку людину, ти втрачаєш частинку свого майбутнього, яке ти собі малював з цією людиною, свої мрії втрачаєш, сподівання. До цього важко призвичаїтися, знайти нові сенси життя для того, щоб не існувати, а жити. Тому, щоб не залишитися наодинці зі своїм горем, потрібно іноді застосовувати і психологічну допомогу, долучатися до роботи з психологом.
Нормальний процес горювання триває від 40 днів з моменту того, як людина дізналася про втрату. Ці 40 днів важлива тільки підтримка близьких, рідних. Саме горювання – це коли людина повинна попрощатися, виплакатися, пригадати якісь моменти з тим, хто загинув. Згорьовану людину потрібно підтримувати у цьому процесі, вислуховувати, знаходитись поруч. Але якщо минає рік, минає більше часу і людина не відновлюється, не знаходить якісь сенси в житті, то, дійсно, їй потрібна психологічна допомога саме в плані психоемоційного відновлення.
Ми зараз багато часу приділяємо пам'яті загиблих. У нас щоденні хвилини навчання, але психоемоційна підтримка родичів в нашій країні не відбувається.
Хочеться щоб цьому приділяли більше уваги, щоб кожна людина, у якої загинув син, брат, батько була не обділена і психологічною допомогою, і підтримкою суспільства, і підтримкою держави. Це дійсно дуже важливо, щоб відновилося наше суспільство, щоб ми могли якісно функціонувати далі.
Якщо у вас є потреба, будь ласка, звертайтеся, не зволікайте.
Підготовлено у рамках проєкту Медійної агенції «Або» «Медіатори»
Слідкуйте за нами в Facebook, Telegram та Viber!
Дізнавайтесь важливі новини та читайте цікаві історії першими!
