Ось вже маже шістдесят років жителька селища Захарівки Ганна Львівна Гончарук день у день торує стежину до місцевої школи. Весь цей час засіває зерна добра, мудрості та справедливості у дитячі душі своїх вихованців. Серед її випускників 21 вчитель та 10 вихователів, які працюють у Захарівському дитячому садку.
Сьогодні, 14 серпня, у ці сонячні серпневі дні Ганна Львівна святкує свій прекрасний ювілей.
Її історію життя читайте в нашому матеріалі
Всі ми родом із дитинства
Ганна Львівна – корінна жителька Захарівки, народилася 14 серпня 1944 року в евакуації у Кемеровській області у родині службовців – Льва Соломоновича та Кароліни Григорівни Варшавських. В сім'ї вона була старшою донькою, через три роки народилась менша сестра – Раїса.
Грудень 1945 року, маленькій Ганні півтора року. Вся родина Варшавських дідусь Соломон, бабуся Євгенія, батько Лев Саломонович, матуся Кароліна Григорівна
З 1945-го до 1954-го року сімейство Варшавських жило у Захарівці, після чого подружжя з дітьми переїхало на постійне місце проживання в село Перехрестове, куди батька перевели на роботу. З початку 60-их років минулого століття Лев Соломонович, батько Ганни Львівни, понад двадцять років працював головою колгоспу „Україна”, яке було найбільшим господарством у тодішньому Фрунзівському районі.
Перехрестове 1966 рік , родина Варшавських -Гончаруків. Батько Лев Соломонович - голова найбільшого у Фрунзівському районі колгоспу. Ганна Варшавська з Григорієм Гончаруком
Навчаючись у школі, Ганнуся була дуже старанною і відповідальною ученицею, всі справи звикла виконувати на відмінно, захоплювалась читанням книг та гарно співала. З дитинства, граючись із однолітками, дівчинка дуже любила виконувати роль вчительки. Тому у подальшому житті, прислухаючись до власних уподобань і обрала собі професію.
У 1961 році дівчина закінчила Перехрестівську середню школу. Втілюючи в життя дитячі мрії, відразу розпочала трудову діяльність на педагогічній ниві. Спочатку зовсім юною переступила поріг Онилівської восьмирічної школи, де її було призначено вихователем, а згодом, набравшись досвіду, трудилася піонервожатою у своїй рідній Перехрестівській школі.
Ганна Львівна - вожата. 1962-й рік
Студентські роки – прекрасна пора
Через два роки Ганна стала студенткою фізико-математичного факультету за спеціальністю „Фізика” з викладанням англійської мови Одеського педагогічного інституту ім. К.Д.Ушинського.
Навчаючись на 2-му курсі, вийшла заміж за Григорія Гончарука. Не дивлячись на те, що батько Ганни був проти їх одруження, за дуже короткий час Григорій – доброзичливий та працьовитий, став повноцінним членом родини та улюбленим зятем сім’ї Варшавських. А бабуся Євгенія (мати Льва Соломоновича) більше півроку ховала від сина трофейний з війни пістолет. Вона носила його у кухонному фартусі, в якому постійно поралась у господарстві – від гріха подалі, аби запальний Льова не наробив шкоди. Але це виявилось зайвим, стосунки зятя з тестем налагодились.
Молоде подружжя Гончаруків. Грудень 1964 року
Григорій та Ганна ще три роки жили в Одесі, де молода дружина закінчувала навчання у виші, а Григорій здобував освіту в електромеханічному технікумі. У 1965 році, коли Ганна навчалась на 2 курсі інституту, у молодого подружжя народилась старша донька – Олена. Дідусь так радів народженню онуки, що зібрав всіх студентів групи Ганни та пригощав їх смаколиками в ресторані.
Школа стала другою домівкою
По закінченні вишу у 1968 році, Ганна Львівна починає працювати у Фрунзівській середній школі, з них 40 років керувала творчим педагогічним колективом. Обравши професію вчителя фізики, досконало володіючи англійською мовою, жінка наполегливо шукала свою власну стежку та не уявляла свого життя без школи, своїх колег, вихованців. Для них вона – приклад наполегливості й працьовитості, надзвичайної вимогливості до себе, сумлінної відповідальності. Як вчитель, була дуже справедливою і доброю, давала міцні знання, матеріал викладала просто і цікаво, її любили всі учні.
Співочий колектив Фрунзівської школи - 1976 рік. Ганна Львівна ведуча концертної програми в районному клубі
У 1973 році у подружжя Гончаруків народилась молодша донька – Наталя. Після короткотривалої декретної відпустки, Ганна Львівна повернулася у рідний колектив та до своїх вихованців.
З колегами - Азою Михайлівною Колісніченко, Валентиною Олександрівною Грабовською та Раїсою Михайлівною Колос
З 1999-го по 2021-й рік обіймала посаду директорки Захарівського ліцею (до перейменування – Фрунзівської середньої школи). За цей період вона зуміла згуртувати навколо себе педагогічний і учнівські колективи та батьківську громадськість, що сприяло створенню родинної атмосфери у закладі. Чималий педагогічний досвід, знання, постійна робота над собою, любов до людей, допомагали їй долати труднощі у керівництві великим педагогічним та учнівським колективами.
Головне кредо в житті Ганни Львівни: школа – це будинок, у якому ми живемо, це – місце підтримки і захисту дітей. Учитель поведе в дорогу і завжди прийде на допомогу. Вчитель навіть не робота, а стиль життя. Це не професія – це покликання.
***
Ганна Львівна випустила не одне покоління учнів та прищепила багатьом любов до свого предмета. Серед її випускників 21 вчитель та 10 вихователів, які працюють у Захарівському дитячому садку. Вона завжди користувалася і користується повагою у колег та односельчан за співчутливе серце, доброзичливість, душевну щирість та щедрість. Діставшись пенсійного віку ще продовжує віддаватись своїй улюбленій роботі.
Багаторічну невтомну працю спеціаліста вищої категорії, „Старшого вчителя” відзначено достойно. Її нагороджено багатьма грамотами районного відділу освіти, районної державної адміністрації, Значками „Відмінник освіти України” та „Відмінник народної освіти”, почесними грамотами Міністерства освіти і науки України, грамотами управління освіти і наукової діяльності Одеської облдержадміністрації та Захарівської райдержадміністрації.
Робота і родина завжди в пріоритеті
Встигає жінка не лише роботу сумлінно виконувати, а й про родину піклуватися.
Разом із чоловіком Григорієм Петровичем виростили і виховали двох доньок – Олену, яка по закінченні Одеського політехнічного інституту працює начальником відділу фінансів Одеської районної військової адміністрації та Наталю, котра маючи диплом Львівського торговельного інституту нині трудиться начальником управління економіки Роздільнянської районної військової адміністрації. Тож ще й щодня жінка віддавала близьким часточку свого тепла і ласки, дбала аби вони не були обділені ні жіночою, ні материнською любов’ю.
З доньками Оленою і Наталею та сестрою Раїсою
Олені та Наталі завжди вистачало материнської та батьківської уваги, тому вони виросли доброзичливими і чесними, відповідальними і порядними людьми. Змалечку батьки навчали своїх дівчаток берегти сімейні цінності, поважати старших, жити чесно і гідно. В цій родині завжди була дисципліна, вони мали своє коло обов’язків і розуміли батьків з першого погляду.
Доньки сьогодні є підтримкою та опорою Ганни Львівни, а її розрада – троє чудових онучат: Олег, Владислав та Софійка. Жінка брала активну участь у вихованні всіх трьох онуків, кожен із них деякий час жив і навчався у бабусі, поки батьки працювали та влаштовували свою кар’єру.
***
Сьогодні онуки та діти щодня дарують любій матусі і бабусі щастя, підтримку та радість в житті. Дітки горнуться до бабусиних ласкавих долонь, а гостинна оселя отчого дому завжди радо приймає маленьких гостей та їх батьків. На жаль, немає сьогодні серед них Григорія Петровича, з яким Ганна Львівна прожила у любові та злагоді 56 років. Чоловік пішов у засвіти після важкої хвороби, чотири роки тому, коли йому було 82 роки. Та вони ніколи не забувають і при нагоді навідуються на його могилу.
Нині Ганна Львівна могла б знаходитись на заслуженому відпочинку, але ще досі працює у школі з дітьми, ділиться набутим досвідом з колегами і в цьому черпає натхнення до життя.
Сьогодні жінка відзначає свій поважний ювілей. Протягом усього дня вона прийматиме від своїх рідних, близьких, колег по роботі і колишніх вихованців щирі слова вітань на свою адресу.
Користуючись нагодою, ми приєднуємося до них і зичимо шанованій ювілярці міцного здоров'я та душевного спокою. Нехай зоря її долі горить яскраво і невгасимо, а джерело здоров’я, сили та бадьорості залишаються невичерпними.
Слідкуйте за нами в Facebook, Telegram та Viber!
Дізнавайтесь важливі новини та читайте цікаві історії першими!
