У нашому суспільстві сексуальна експлуатація та насильство залишаються одними з найбільш болючих і складних тем для обговорення. Складність цих питань полягає не лише в їхній моральній природі, але й у глибоких культурних стереотипах та системних проблемах, які сприяють їхньому поширенню. Про ці виклики журналісти мали нагоду поговорити з Марією Дмитрієвою, національною експерткою у сфері захисту прав жінок та боротьби з гендерним насильством під час семінару, проведеному Укртелерадіопресінститутом за підтримки Держкомтелерадіо.
В ході нашої розмови Марія Дмитрієва розкрила низку важливих аспектів, починаючи від культурних уявлень про секс і закінчуючи реальними статистичними даними про сексуальне насильство. Вона наголосила на необхідності змінювати не лише законодавчу базу, а й суспільні норми та ставлення до цих питань. Своїми словами вона створила глибокий і вражаючий портрет сучасного суспільства, де жінки щодня стикаються з небезпеками та несправедливістю, а рішення чоловіків вчинити чи не вчинити насильство сприймається, як щось незворотне.
Цією публікацією ми сподіваємося привернути увагу до проблем, які часто залишаються в тіні, і показати, наскільки важливими є знання та розуміння цієї теми для кожного з нас.
Марія Дмитрієва
Отже, про головне з розмови з Марією Дмитрієвою, гендерною дослідницею, викладачем вищої категорії Укртелерадіопресінституту, координаторкою сторінки про шведську модель боротьби з торгівлею людьми і проституцією:
Чоловіки вирішують, а проблеми у жінок: культурні стереотипи та сексуальне насильство
- Для того, щоб розібратися, чому це проблема і що це таке, нам потрібно з вами спочатку проговорити, що таке секс, а що сексом не є. В багатьох культурах світу, в тому числі й в нашій, існує не проговорене уявлення про те, що секс — це є щось, що є в жінок і чого нема в чоловіків, і для чоловіків, для того, щоб почуватися, що називається, справжніми чоловіками, вони повинні цей секс з жінок видобути в той чи інший спосіб.
Фото: З відкритих джерел
...Практично всі рекомендації, які є в публічному просторі стосовно того, як жінкам уникнути сексуального насильства, виглядають логічно. Але якщо ми подивимося на це трішки детальніше, побачимо в них купу проблем. Перша і головна проблема — це те, що сексуальне насильство стосовно жінок з боку чоловіків не сприймається як проблема рішень цих чоловіків. Вона сприймається, як щось природне і неуникне, з чим ви нічого не можете зробити: воно станеться.
...Крім того, ще одна додаткова проблема - те, що соціальні норми від жінок вимагають бути ввічливими та прив'язними. Від чоловіків очікують, що вони мають обстоювати свої кордони й вимагати задоволення своїх потреб.
Кілька років тому було дослідження, коли студентів поділили випадковим чином на дві групи. Одній групі дали історію, в якій чоловік залицяється до жінки, вона йому всміхається і в результаті вони йдуть на побачення та одружуються. Друга група отримала таку саму історію - опис був ідентичний. Однак останнє речення було про те, що під час побачення хлопець цю дівчину зґвалтував.
Ідентичні історії та поведінка жінки описана однаково. Коли у студентів і студенток, яким дали ці історії, запитали чи жінка все правильно робила, у випадку, де її було зґвалтовано, левова частка (ледь не всі!) сказали: а що вона хотіла, вона поводилася з ним грайливо, вона з ним фліртувала! Зрозуміло, що він її зґвалтував. Тобто, що ми тут маємо? Ми маємо передбачений культурою і соціумом сценарій поведінки для жінки, в якому вона поводиться так, як від неї очікується. Але це жодним чином для неї не гарантує бажаного для неї чи хоча б нейтрального результату. Тому що рішення зґвалтувати чи не зґвалтувати приймає чоловік.
Наслідки звинувачення жертв
- Якщо з'являється інформація про те, що з якоюсь жінкою чи дівчиною сталося щось погане, у коментарях в соціальних мережах ви побачите низку звинувачень постраждалих в тому, що це з ними сталося.
…Ще дуже часто звинувачують матір, що вона не додивилася. Пару років тому двоє дівчат пішли на святкування Нового року до знайомого, і він їх вбив з особливою жорстокістю. Через тиждень чи два була телепрограма, ток-шоу, де ведучі запросили батьків цих дітей і запитали, чому вони так погано виховували своїх дітей, що ті пішли в гості... Але чи вдалося якось покарати редакцію, чи звернути їхню увагу на те, що така поведінка, їхня редакційна, була абсолютно неприйнятною, мені, на жаль, невідомо.
Поширеність сексуального насильства
- Окремо варто зауважити, що сексуальне насильство, як таке, є дуже-дуже поширеним. Особливо якщо ми включимо туди окремо зґвалтування і спроби зґвалтування. Останнє дослідження, яке я бачила на цю тему, було, здається, у 2019 році. Це дослідження проводила ОБСЄ в низці країн Східної Європи. Вони робили масштабне опитування великої когорти жінок. І у віковій когорті з 15 до 45 років кожна третя жінка в Україні, за цими оцінками, зазнавала або зґвалтування або спроби зґвалтування.
Статистику насильства проти жінок знайти в українських джерелах не так легко і далеко не завжди можливо. Я кілька років тому писала звіт по становищу жінок в Україні для певного дослідження, і єдине місце, де мені вдалося знайти кількість зґвалтувань, зареєстрованих в Україні, був сайт офісу Генерального прокурора. Це було величезне “простирадло” в Excel з усіма абсолютно зареєстрованими злочинами за різними статтями. Вбивств за той рік було зареєстровано вісім з чимось тисяч, зґвалтувань - 514. Це означає що левова частина жінок і дівчат, які зазнають сексуального насильства, не звертаються по допомогу в поліцію, чи до громадських організацій, оскільки суспільство вважає їх винними.
Фото: З відкритих джерел
Чому існує недовіра до правоохоронних органів
- Оскільки суспільство вважає жінок винними в тому, що з ними стається таке насильство, вони не вважають за прийнятне для себе звертатися по допомогу, вони вважають винними себе або вони вважають, що поліція не піде їм назустріч. І вони в цьому, на жаль, дуже часто праві. У нас недостатньо фахівців, які були б навчені розслідувати такі справи, які б вміли працювати з постраждалими. І, навіть якщо є слідчий, який вміє з цією темою працювати, у нього немає окремого кабінету, де він би міг працювати з цією постраждалою. Він сидить в кабінеті, навколо - ще шестеро чоловіків і він починає розпитувати, що з нею сталося, що з нею зробили. Чимало жінок про такий свій досвід розповідають, що він був практично не менш травматичним, ніж зґвалтування. І, зрозуміло, якщо у жінок немає внутрішніх сил, ресурсу, можливостей піти й добитися справедливості, вони вирішать зекономити собі нерви і по допомогу не звертатися. І це означає, що кривдник, який не отримав покарання, продовжить це робити.
Рішення зґвалтувати чи не зґвалтувати приймає чоловік, і саме з ним потрібно працювати, щоб забезпечити жінкам безпечне середовище. Це питання потребує негайної уваги й дій на всіх рівнях — від суспільних норм до законодавства.
Тема стала актуальною під час війни
- Про сексуальне насильство у нас почали говорити більш-менш серйозно тільки та виключно у зв'язку сексуальним насильством росіян стосовно українських громадян на окупованих територіях, коли ці території були звільнені.
Фото: З відкритих джерел
До речі, якщо почитати Стамбульську конвенцію, яку ми нарешті ратифікували минулого літа, то там написано, що держава повинна, по-перше, активно боротися з такими явищами, бо це є порушенням прав людини і несе величезні негативні наслідки для людини, для родини, для громади. І повинні бути обов'язково на певну кількість населення притулки для постраждалих від сексуального насильства. У нас таких притулків немає.
Якщо ми вже говоримо про насильство росіян проти українських громадян в контексті конфлікту, то це по факту чи не єдине сексуальне насильство, яке існує в публічному просторі, про яке говорять ЗМІ. Згадки про сексуальне насильство українських громадян проти українських громадян, знову-таки, лишаються точковими.
Захист людей, які згоду дати не можуть
- Повернемося до того, що таке секс і що сексом не є. Секс - це щось, що люди роблять із взаємного бажання на взаємне задоволення - незалежно від статі осіб, які беруть спільну участь у цьому процесі.
…Якщо в процесі сексу ви скажете, що більше не хочете, але ваш партнер чи (теоретично) ваша партнерка відмовиться слухати вас і продовжить з вами робити те, що робила до того, це вже перестає бути сексом. Це стає насильством тому, що ви відкликали свою згоду і такі дії ідуть всупереч із вашим бажанням. Причому згода може бути надана без слів і вона може бути відкликана так само без слів. Вільно дана згода передбачає, що ви вибираєте, з ким - з взаємного бажання, коли, як і скільки займатися сексом, і ви вільні її відкликати в будь-який момент без страху покарання. Пам'ятаєте, кілька років тому, коли в рамках підготовки до ратифікації стамбульської конвенції у нас були внесені зміни у наш Кримінальний кодекс? І в ньому, власне, з'явилося це поняття згоди. Воно захищає, в першу чергу, тих людей, які згоду дати не можуть.
Проституція - не професія, і не перша
- Сексуальна експлуатація має багато різних форм. Кілька з найпоширеніших з них - це проституція і порнографія.
Всі ці суспільні явища є прямим наслідком того, що положення жінок в суспільстві є нижчим і вразливішим, ніж положення чоловіків. Жінки мають менший доступ до ресурсів, жінки мають менші можливості працевлаштування, яке дозволяє утримувати себе і своїх дітей. Жінки частіше зазнають сексуального насильства, ніж чоловіки.
Фото: Вікіпедія
Проституцію, як форму сексуальної експлуатації часто називають першою професією, найдавнішою. Насправді найдавнішою професією у людей є акушерство. Низка антропологів вважає, що з нашою абсолютно вразливою системою народження немовлят лише розвиток акушерства дозволив нам як виду вижити.
А проституція з'явилася лише, коли великі міста почали переходити до завоювань. Тобто війна і проституція між собою дуже щільно пов'язані. Це було поширеним явищем в значній частині світу, коли після бойових дій чоловіків забирали в рабство, а жінок забирали в рабство і саджали в борделі.
Проституція є формою сексуальної експлуатації та однією з найжорсткіших форм насильства щодо жінок, тому що вона поєднує в собі низку форм заподіювання шкоди: це психологічна шкода, це економічна шкода, це фізична, це сексуальна. Тобто всі форми насильства, перераховані в законі “Про протидію домашньому насильству”, все є складовими проституції.
Якщо ми відкриємо міжнародне законодавство (наприклад, можемо почати з загальної декларації прав людини), там написано що всі люди народжуються з гідністю і гідність є невіддільною. Тобто, якщо ти народилася людиною, ти маєш гідність, і ніхто не має права цю гідність в тебе забирати. Конвенція про протидію торгівлі людьми, їх експлуатації, яка була прийнята ООН в 1949 році та ратифікованою в Україні в 1983, прямим текстом каже, що проституція несумісна з людською гідністю.
Крім того, у нас є Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок. І стаття 6 цієї конвенції каже, що держави зобов'язані боротися з проституцією і попитом, який цю проституцію породжує.
… Важливо розуміти, що в проституції не існує вільно даної згоди, тому що жінки в цій ситуації не мають можливості сказати “ні” чи відкликати свою згоду в процесі, інакше їм загрожує насильство як з боку сутенера, так і з боку клієнта. Жінки в проституції не продають своє тіло, бо вони з цим тілом потім йдуть назад. Вони не продають послугу, тому що це не послуга. Вони продають відмову від спротиву при зґвалтуванні.
Важливо пам'ятати, що середня тривалість життя жінок в проституції - 35 років. Що це та соціальна когорта, в якій рівень успішних самогубств найвищий з усіх. Смертність у них вища, ніж сукупно в п'яти найнебезпечніших професій, а це - поліцейські, це працівники швидкої, це лісоруби і це працівники морських бурильних веж. Рівень ПТСР (Посттравматичний стресовий розлад) у них такий, як після пів року “на підвалі”.
Жінок за людей вважають?
- В Україні народні депутати з 2015 року намагаються легалізувати проституцію. Коли читаєш законопроєкти, що вони пишуть, таке враження, знаєте, що вони жінок за людей не вважають. …Це страшна абсолютно індустрія, яка у нас чомусь сприймається дуже схвально: що жінок контролюють, жінкам перевіряють здоров'я… Якщо ми згадаємо ті ж самі німецькі борделі, на які посилаються в своїх законопроєктах наші депутати, в них німкень лічені одиниці – це переважно жінки з бідних країн, біженки з зон конфліктів, продані в сексуальне рабство. Опис того, що клієнти можуть з тими жінками робити, мало відрізняється від тортур.
Коли ви подивитеся матеріали по торгівлі людьми в Україні, то згадок про проституцію ви там не побачите. Тобто всі наші структури, які працюють з цією темою, удають, що проституція не існує. Зрозуміло, що проституцію значною мірою контролює організована злочинність. І це одна з причин, чому жінкам звідти важко виходити.
Вихід є
- В Каліфорнії (штат у США - ред.) кілька років тому був цікавий експеримент. Поліція почала вивішувати величезні банери в місті, що ось такого затримали, бо він намагався купити секс у 16-річної дівчинки, чи у 18-річної. І це стало дуже ефективним засобом: чоловіки припинили намагатися купувати секс у неповнолітніх та у жінок в проституції. І за рахунок штрафів, які вони платили, вдалося створити програму реабілітації та виходу з проституції для тих жінок, які цього хотіли.
Єдиний штат в США, який дозволяє легально проституцію - це Невада. Причому це буквально обмежена кількість сільських місцевостей. Але навіть ці борделі більше схожі на тюрми: жінки звідти піти не можуть, навіть якщо хочуть. І це є формою відвертої торгівлі людьми.
Що можна зробити з проституцією? Існує так звана шведська модель або модель рівності, яка була прийнята ледь не одночасно з німецьким законом про легалізацію проституції. Цей закон був розроблений спільно феміністками та жінками в проституції, які хотіли кращого захисту в цій ситуації.
Фото: З відкритих джерел
Що, власне, передбачає шведська модель? Вона передбачає кілька компонентів. Перший - це визнання проституції формою насильства проти жінок. Другий - покарання за попит, покарання клієнтів. Якщо клієнтів карати, вони раптом припиняють намагатися купити секс у людей, які цього не хочуть. І програми виходу, фінансовані коштом штрафів, які платять клієнти. Плюс окремий напрям роботи - це навчання поліції. Коли цей закон приймали, поліцейські були до нього дуже скептично налаштовані: вони не думали, що це спрацює. Але з ними багато років працювали активно жіночі організації та жінки, які вийшли з проституції, котрі розповідали про цей досвід. І вже станом на 2010 рік левова частина поліції припинила розглядати проституйованих жінок як злочинниць і почала розглядати їх як тих, хто заслуговує підтримки й захисту. Який результат? Коли цей закон був розроблений і прийнятий, його підтримували менше чверті шведського населення. Зараз його підтримує майже 80%, і плюс у них виросло ціле покоління молоді, яке взагалі не уявляє, як це заплатити людині за секс. Що ще дало запровадження цього закону: з проституції змогла вийти левова частина тих, хто цього хотіли.
Чи обере Україна шведську модель?
- Що ще зробила Швеція в цьому напрямку? Вони включили цю тему у свою феміністичну зовнішню політику. І, власне в рамках цієї зовнішньої феміністичної політики кілька разів шведський посол зі спеціальних доручень з протидії торгівлі людьми приїздив в Україну і спілкувався з нашими народними депутатами та депутатками, з нашими міністерствами. І наше нинішнє Міністерство внутрішніх справ підтримує прийняття такого закону. Принаймні підтримували, коли я останній раз з ними на цю тему спілкувалася.
Отже, у нас є варіант, яким можна цьому суспільному злу зарадити, як можна допомогти жінкам.
У Франції, коли розглядали у себе, чи легалізувати проституцію, чи прийняти шведську модель, зробили велике економічне дослідження, яке показало, що легальна проституція обходиться бюджету вдвічі дорожче, ніж шведська модель. Тому що в умовах легальної проституції поліція втрачає можливість боротися з торгівлею людьми. Про це німецькі поліцейські кажуть прямим текстом. Плюс навіть легальна проституція активно використовується організованою злочинністю. Тобто це підважує загалом систему людської безпеки, і наслідки для громади, для родин, і для окремих людей від легальної проституції значно негативніші, ніж гроші, які вона може принести у вигляді податків. Тобто для держави вигідніше мати шведську модель, ніж легальну проституцію. Окремо нагадаю, що легальна проституція є прямим порушенням низки міжнародних законів. А шведська модель виявилася настільки ефективною і настільки привабливою, що Канада і Франція її вже прийняли, а Латвія, Південна Корея, Італія та Іспанія розглядають в себе такий закон. І Німеччина! Німеччина вже два роки офіційно говорить на всіх рівнях, що прийняття легалізації проституції було помилкою і потрібно від цього відмовлятися для того, щоб захистити вразливих жінок - як тих, що привозять з-за кордону, так і німецьких громадянок.
Ще одна форма насильства - порнографія
- Значна частина жіночих організацій, які з цими темами працюють, схильні визначати порнографію як технічно опосередковану проституцію, тобто як форму сексуального насильства проти жінок і проти дітей.
…Порнографія спотворює уявлення про “нормальну” сексуальну активність у людей, вона збільшує ймовірність насильства чоловіків проти жінок і хлопців проти дівчат, а також чоловіків і хлопців проти хлопчиків.
Фото: https://gdb.rferl.org/4CE91ADF-1B12-4172-91DA-010B996C76A9_w650_r1_s.jpg
…Як і наркотики, порнографія може викликати залежність. І в чим ранішому віці дитина бачить порнографію, тим більша ймовірність, що в неї розвинеться залежність і це все потім потрібно буде лікувати.
…В Канаді намагалися прийняти закон, яким доступ на порноресурси був би лише коли ти вказуєш свій номер соціального страхування, який отримують тільки повнолітні. Порноресурси використали величезну купу грошей для того, щоб блокувати такі рішення, тому що залежні діти є значною частиною їхньої клієнтури та значним джерелом їхніх прибутків.
Проблеми репродуктивної експлуатації в Україні
- Якщо говорити про репродуктивну експлуатацію, то тут ситуація не менш серйозна. Жінки стикаються з цілою низкою проблем, які стосуються їхнього права на власне тіло та репродуктивне здоров'я.
…Ще одна проблема — це відсутність доступної та якісної освіти стосовно репродуктивного здоров'я. Жінки часто не мають достатньої інформації про свої права та можливості, що робить їх вразливими до експлуатації.
Україна є однією з небагатьох країн світу яка дозволяє комерційне сурогатне виношування. Ця практика є вкрай проблемною з низки причин. По-перше, це є торгівля дітьми - пряма і неприкрита. А ті, хто просувають цю практику і захищають її, кажуть що це не продаж дитини, це надання послуги… Але жінка, яка виношує цю дитину, втрачає власне здоров'я, а нерідко і життя. Тобто це по факту є ризик життям для того, щоб хтось міг отримати дитину, яку самі собі народити не можуть… Окрема тема тут – це психологічна травма матері, яка віддає своє немовля, і немовляти. Останні роки люди, які народилися в результаті сурогатного виношування і вже виросли, почали говорити вголос про неетичність і неприйнятність цієї практики і необхідність її заборонити.
Потреба в комплексному підході
За словами Марії Дмитрієвої, розв'язання проблем сексуальної та репродуктивної експлуатації потребує комплексного підходу. Це питання не можна розглядати окремо від інших аспектів гендерної рівності та прав людини.
”Ми маємо співпрацювати з міжнародними організаціями, які мають досвід та ресурси для боротьби з цими проблемами. Їхня підтримка може бути дуже корисною в розробці ефективних стратегій та програм, - сказала вона. - Важливо забезпечити жертвам сексуальної та репродуктивної експлуатації необхідну підтримку та допомогу. Також необхідно підвищувати обізнаність населення про ці проблеми через освітні програми та інформаційні кампанії."
Вона також відповіла на запитання журналістів, які стосувалися захисту жінок в умовах воєнного часу, а також щодо створення притулків для постраждалих в громадах.
“У нас зараз для постраждалих від домашнього насильства створюють притулки. На це була виділена субвенція від міністерства соціальної політики. І в низці громад їх створили: рахунок вже йде на десятки. Причому створюють й притулки для тривалішого перебування, і кризові кімнати, і центри денного перебування. Що стосується сексуального насильства, з цим значно складніше. У нас почали створювати центри допомоги врятованим, і, здається, вже є 11 чи 12. Але на жаль, людина не може там прожити певний час, пройти якусь реабілітацію - як передбачено Стамбульською конвенцію.
Що стосується створення таких притулків, основна проблема - це бажання і розуміння, нащо воно треба. В багатьох громадах може не бути фахівців, які можуть їх створити. Дуже часто голови громад не розуміють, що це в прямих інтересах громади та людей громади. Тому це величезна прогалина, з якою ще працювати й працювати”.
Роль медіа та громадянського суспільства
На завершення розмови Марія Дмитрієва зауважила, що медіа та громадянське суспільство відіграють ключову роль у зміні суспільних установок та стереотипів. Вони можуть допомогти привернути увагу до цих проблем та сприяти їх вирішенню. Вона закликала об'єднати зусилля для боротьби з сексуальною та репродуктивною експлуатацією.
Фото: З відкритих джерел
Підготовлено у рамках проєкту Медійної агенції «Або» «Медіатори»
Слідкуйте за нами в Facebook, Telegram та Viber!
Дізнавайтесь важливі новини та читайте цікаві історії першими!
