Чи замислювались ви колись над тим, які є інструменти впливу на прийняття владних рішень? Саме це питання ми обговорили з експертом у галузі місцевого самоврядування та учасницького розвитку громад Романом Широких.
Він розповів про важливість залучення громадян до процесів прийняття рішень на місцевому рівні, а також поділився успішними прикладами взаємодії влади та мешканців. Крім того, Роман поінформував про нові інструменти, які допомагають налагодити ефективний діалог між жителями громад та органами місцевої влади.
На його думку, перспективи розвитку громад значною мірою залежать від того, наскільки активно мешканці долучаються до розв'язання важливих питань на локальному рівні. Роман поділився й власним досвідом у цій сфері, який може стати корисним для інших активних громадян.
Роман Широких під час виїзду робочої групи з питань розвитку інфраструктури на місце. Полтава
Отже, знайомтесь: Роман Широких - експерт Асоціації органів місцевого самоврядування «Асоціація учасницького розвитку громад», експерт фундації польсько-української співпраці "PAUCI", регіональний координатор БО «Благодійний фонд «Стабілізейшен Суппорт Сервісез», регіональний координатор Програми «Єднання заради дії» (Полтавська область) та голова правління ГО «Центр розвитку співпраці громад».
- Пане Романе, ви були причетні до успішного запровадження Громадського бюджету в Балтській громаді кілька років тому. На жаль, 2022 рік змінив наше життя. Чи вважаєте бюджет участі все ще актуальним для залучення мешканців до управління громадою?
- Я думаю, що відповідь залежить від того, як ми сприймаємо бюджет участі. Адже дійсно у 2022 році всі процеси, не пов'язані з критичною життєдіяльністю громад і оборонною здатністю України, були зупинені. Ми пам'ятаємо постанови, у яких навіть була пряма заборона використовувати бюджетні кошти на некритичні для громади статті видатків. Проте з часом ця заборона минула.
Якщо ми розглядаємо громадський бюджет як просто ініціативу із залучення мешканців до прийняття рішення місцях, то думаю, що це там не дуже актуально сьогодні Бо є першочергові видатки, зокрема, й оборонні. Але якщо ми дивимось на цей інструмент як на перерозподіл бюджетних коштів із залученням думки мешканців – це інше. Бо бюджет участі - не про гроші.
- Щоб на виході був результат, так?
- Безумовно. Хотів би навести приклад Івано-Франківська, де із залученням мешканців визначали першочерговість ремонту доріг. Ця ініціатива виникла до повномасштабного вторгнення. Мер Івано-Франківська зазначив, що є певна сума коштів на ремонт доріг і запропонував шляхом застосування інструментів бюджету участі визначити, які з них потрібно першочергово заасфальтувати. Були визначені умови, включаючи максимальну вартість робіт та довжину однієї дороги, терміни реалізації тощо.
Ось таким чином можна залучати людей до цього процесу. Я вважаю, що перед тим, як запускати громадський бюджет, потрібно знову запитати у мешканців громади, чи вважають вони доцільним його поновлення і по яких тематиках. Наприклад, тематика дитячих майданчиків менш актуальна на сьогодні, але деякі більш критичні питання можуть бути актуальними. Залучення громадян до процесів життя громади, до процесів бюджетотворення, до процесів життєдіяльності громади є критично важливим, навіть для формування критичної соціальної думки.
- Які інструменти, окрім бюджету участі, можна використовувати для залучення мешканців до прийняття рішень на місцях?
- В Україні та світі загалом існує дуже багато інструментів, які актуально використовувати в тій чи іншій ситуації для того, щоб проконсультуватися з мешканцями. Починаючи від там банальних петицій і закінчуючи вже елементами прямої, деліберативної (дорадчої – ред.) та партисипативної (учасницької - ред.) демократії. Польсько-українська фундація "PAUCI" вперше в Україні почала реалізовувати нову ініціативу по деліберативній демократії, яка називається «громадянська панель», або якщо польською, то «панель обивательська». Вона передбачає консультування з мешканцями, з експертним середовищем щодо заздалегідь обраної тематики.
Громадянська панель збирається за потреби. У світі ця ініціатива досить розповсюджена, зокрема, на рівні міжнародного співробітництва. Для прикладу: Рамкова конвенція ООН зі зміни клімату працює за принципом громадянської панелі. В Польщі цей компонент набирає сили з 2016 року і розповсюджується по містах. Більшою мірою там порушуються питання клімату. Ми реалізовуємо громадянську панель у Конотопі, перелік питань ще узгоджується. Я думаю, що український контекст буде відрізнятися і від польського, і взагалі від світового. І я думаю, що через пару років нам точно буде чим поділитися з іншими країнами.
Загальні збори, наскільки мені відомо, зараз у нас заборонені, бо збиратися фізично великою кількістю людей небезпечно. Тому цей інструмент залучення мешканців до обговорення, до прийняття рішення не є актуальним на сьогодні.
Проте, думаю, що досить актуальними є консультативно-дорадчі органи, які створюються при міських, обласних радах, обласних та районних військових адміністраціях. Зазвичай консультативно-дорадчі органи є вузької спеціалізації. Наприклад, одним з найбільш розповсюджених є молодіжні ради, які займаються питаннями молодіжної політики в громадах. Також ради внутрішньо переміщених осіб (ВПО). Можливо ви чули?
- У нас є й молодіжна рада, і рада ВПО.
- Супер. От якраз радами ВПО опікується Благодійний фонд «Стабілізейшен Суппорт Сервісез». Ідея щодо створення рад ВПО - їхня. Ми зараз це активно масштабуємо. На сьогодні понад 1000 рад ВПО вже створені по всій Україні - на різних рівнях, починаючи від обласного та районного, до рівня громад. В Полтавській області ми ґрунтовно підходимо до цього процесу і мережуємося в тому числі. Голови обласних рад ВПО входять до координаційного штабу при МінРеінтеграції. Це дозволяє переносити інформацію про проблеми, що виникають в громадах, і які неможливо вирішити на місцевому, районному та обласному рівнях. Завдяки мережуванню можна доносити цю інформацію до рівня міністерства, до національного рівня. Або, навпаки, та інформація, яка з'являється в міністерстві, дуже швидко переноситься до рівня громад. Це значно полегшує координацію рад ВПО та життя самих внутрішніх осіб.
Засідання ради ВПО, Полтавщина
- Окрім створення консультативно-дорадчих органів, є ще якісь механізми, щоб залучити до процесу прийняття рішень певних груп людей, об’єднаних спільними інтересами?
- Можна ще розглядати варіант робочих груп, але не типового характеру. Наприклад, ми з депутатами (Полтавська міська рада – ред.) колись розробили положення про формування робочих груп (зараз воно активно функціонує). Хоча відбувається це трохи складним шляхом.
В кожну робочу групу мають входити представники від кожної депутатської фракції громади, для того, щоб не було політичного, що когось не запросили. Від цієї кількості людей потім запрошується спеціаліст виконавчого комітету. Наприклад, якщо йдеться про сферу житлово-комунального господарства, тоді входять представники капітального будівництва, ЖКГ, фінансового і юридичного відділу. Якщо це якісь безпекові питання, то запрошуються спеціалісти з питань цивільного захисту.
Також до складу робочої групи за квотою входять й представники громадських організацій та мешканці. Зазвичай квота - в рівній кількості: умовно кажучи, 10 депутатів, 10 представників виконавчого комітету, і 10 - від громадськості.
- Яким чином залучаються представники громадськості?
- Робиться оголошення про те, що створюється робоча група з таких-то питань. І всі мешканці громади за бажанням можуть подати заявку на участь у цій робочі групі. Якщо подалось більше встановленої квоти (приміром, 15 осіб), то серед них кандидатів у члени робочої групи обирають шляхом голосування. В Полтаві це робиться на платформі електронної демократії e-dem фонду Східна Європа. Це платформа для голосування (зокрема, по бюджету участі), де є блок «Громадські консультації», через яку мешканці громади (і також офіційно зареєстровані внутрішньо переміщені особи), можуть голосувати за представників, які представлятимуть їх інтереси в цій робочій групі.
Таким чином підвищується мотивація для тих, хто голосує, і відповідальність для тих, хто пройшов цей відбір. Бо в робочу групу не просто запросили, а люди своїм голосуванням делегували своє право впливати на ті чи інші рішення в рамках цієї робочої групи. І впливати на політику в цілому через інші робочі групи. Таким чином мешканці можуть відчувати, що їх бачення, їх голос також впливає на життя громади.
- В Полтаві була створена робоча група стосовно облаштування велопростору в Полтаві. І ви до цього причетні. Як все відбувалося?
- Робоча група з велосипедної інфраструктури в Полтаві з'явилась досить давно, ще в рамках європейського тижня мобільності. Цією групою було розроблено концепцію розвитку велосипедної інфраструктури, як такий тактичний документ, на який мають спиратися працівники виконавчого комітету та самого ЖКГ під час безпосередньої професійної діяльності, наприклад, ремонту вулиць. В Полтаві була лише одна велосмуга довжиною півтора кілометра, і була вона за містом. У 2018 році було прийнято план міської мобільності, в якому є окремий пункт розвитку мобільності та велосипедної інфраструктури. Комунальна організація «Інститут розвитку міста» вирішила оновити діяльність у сфері розвитку велосипедної інфраструктури. І тоді мене запросили долучитись до цього. Згодом став радником міського голови з цього питання.
- Як ви долучали мешканців до цього процесу?
- Було трошки складно, тому що у 2019-2020 роках саме ковід почався. Тому ті процеси, які ми розпочали у 2019 році, треба було екстрено переводити в онлайн, інфраструктурні проєкти реалізовувати теж онлайн. Це ще такий собі був виклик!
Але почнемо з 2019 року. Це було ще до створення положення про формування робочих груп. Тоді ми просто запросили активістів, які можуть і були зацікавлені в розвитку велосипедної мережі в Полтаві. Зокрема і тих, хто був дотичний до концепції, яку у 2015 році створювали: спортсмени, і тих, хто щоденно використовує велосипеди, займається велотуризмом.
Світлофор для велосипедистів. ПолтаваФото: З відкртих джерел
На засіданні робочої групи ми одразу визначили, чим будемо займатися. Це важливо в діяльності робочих груп, тому що зазвичай їх створюють для розв'язання одного-двох питань. Питання завершились, і все, робочі групи розпускаються. В цьому випадку наша мета була створити робочу групу, яка була постійним дієвим організмом, незалежно від засідань, незалежно від політичної волі, скажімо так, незалежно від конкретного одного питання.
Тому нам було визначено, що ми хочемо реалізувати пілотні проєкти з облаштування велосипедних смуг та розвитку тактичної мобільності (велопарковки, велостійки, світлофори, супутня інфраструктура).
Але такі речі робити без залучення мешканців досить важко: якщо вони не розуміють, що відбувається, рівень спротиву, недовіри значно підвищується. Коли на кожному етапі робиться публічний звіт, або, якщо це потрібно, запрошуються мешканці до того чи іншого процесу, рівень недовіри, зменшується, рівень залученості значно підвищується.
За пару місяців до створення робочої групи, було облаштовано ще одну велосмугу. Але вона була аварійно небезпечна, нею ніхто не користувався. Наша задача була зробити так, щоб може було хоча б безпечно користуватися вже чинними просторами й всі наступні планувалися з нашим залученням. Протягом першого року таким чином побудували 15 км велодоріжок. Знову ж таки, є неідеальні, є недобудовані до сьогодні. Бо почався ковід, потім - повномасштабне вторгнення. І наразі це не є першочерговим і пріоритетним. Ми надіємося, що, можливо, до цього руки дійдуть.
До речі, методологію проведення загальних консультацій ще до етапу планування розробки проєкту тієї чи іншої вулиці ми підгледіли в інших громадах. Що стосується планування нових вулиць, або капітального ремонту чи реконструкції вулиці, це дуже класна практика і ми її використовували.
- А як ви проводили загальні консультації?
- Планувалася реконструкція двох магістральних вулиць, які обминають один мікрорайон. Ми через ЖЕК та ОСББ розмістили оголошення на кожному під'їзді про те, що в такий час, в такій локації буде обговорення проєкту реконструкції вулиці: «Запрошуємо вас доєднатися до обговорення з вашими ідеями».
Зібрали понад 40 людей. Ми їм пояснили, що перед тим, як починати реконструкцію, ми хочемо дізнатися, що не вистачає їм, як щоденних користувачів цього простору. Там люди ходять пішки, в магазини, в торгові центри, їздять на автомобілях, користуються громадським транспортом. І я, людина, яка не проживає в тому регіоні, або проєктувальники (взагалі були з іншого міста), не знаємо проблем, з якими стикаються мешканці на цій території.
Таким чином ми зібрали пропозиції, що людям хотілось би змінити й що їм на сьогодні в наявній інфраструктурі заважає. З цими ідеями на руках зробили «прогулянку з фотоапаратом». Це теж про залучення мешканців до планувальних дій – ще один інструмент. Він передбачає, що група людей виходить на певну ділянку з фотоапаратами. Це дозволяє зупинитися, сфотографувати, потім фотографії розібрати й звернути увагу на те, що нас оточує в тому чи іншому просторі. Адже зазвичай, коли ми або просто гуляємо вулицею, або йдемо з точки А в точку Б у справах, то не звертаємо прискіпливу увагу на простір навколо нас.
Ми разом з проєктувальниками, з відповідними представниками виконавчого комітету пройшли пішки двох вулицях, візуалізуючи напрацювання, зроблені за участі мешканців. І тільки після цього вже проєктувальники стали до своєї роботи: проєктування і реконструкції вулиць.
Коли вони розробили проєкт, ми знову зібрали тих самих людей, презентували його. Пояснили, що з їхніх пропозицій враховано, і чому інші побажання неможливо врахувати. Не просто, тому, що вони нам не подобаються. А тому, що, приміром, не можемо стоянку перенести в інше місце, бо її межі вже виділені. Або земельна ділянка належить приватній особі чи державі, і ми не можемо щось фізично зробити. Або ідеї від різних людей дублюється. Тому проєктувальниками було рішення, щоб об'єднати ці ідеї в одну ось в такому форматі.
Після чого мешканці знову або погоджуються, або не погоджуються. Іде обговорення. Якщо є критичні зауваження до проєкту, то тут потрібна політична воля для того, щоб замовник відправив його на доопрацювання.
В нашому випадку це політична воля була, і зауваження, озвучені мешканцями, відправили проєктувальникам. І проєктувальники вносили зміни до тих пір, поки всі сторони не були задоволені
Процес обговорення тривав досить довго, бо він досить кропіткий та, скажімо так, енергозатратний. Але, на жаль, провести роботу по цій вулиці ми не змогли, тому що початок робіт планувався з 1 березня 2022 року. Якраз, коли вся робота була зроблена, і вже оголошений тендер на виконання робіт, почалося повномасштабне вторгнення. Але я впевнений, якби нам вдалося реалізувати проєкт реконструкції цих двох вулиць, то користувачі цим простором дійсно відчували б свою значущість в тому, що вони можуть впливати на навіть такі інфраструктурні речі, які їх оточують.
Бо зазвичай, у людей немає довіри до влади через те, що вони не можуть впливати на те, що відбувається навколо в них. Бо влада щось придумала, замовила проєкт, сама в собі походила, сама побудувала, а людям потім або подобається, або ні.
У випадку, якщо ми залучаємо людей до формування ідеї, то цей простір стане більш usability (у перекладі з англ. - «зручність користування»). І кількість незадоволених людей буде значно менше.
- Це стосується проєктів, вже прийнятих владою. Чи громадськість може сама ініціювати інфраструктурні проєкти?
- Дивлячись від кого йде запит. Якщо, наприклад, він йде від громадськості про те, що є певний простір, який не подобається: не освітлений, не є привабливим візуально, користуємося ним не зручно тощо. То громадськість може самостійно ініціювати подібні речі. Ми можемо разом з владою щось напланувати, або без влади, а потім з цими результатами прийти до неї. Це не означає, що місцева влада піде назустріч. Якщо вона не захоче дозволити впливати на її рішення, то з цього нічого не вийде. Але зазвичай, як в будь-яких процедурах партисипації, необоюдний процес неможливий.
В Україні такі приклади (я не буду називати громади), коли влада не вбачала за потрібне реалізацію громадського бюджету, але ж воно на хайпі: всі роблять, то давайте і ми зробимо. Вони зібрали людей, створили робочу групу з представників суто громадськості, і сказали: займайтеся.
Робоча група протягом року працювала, напрацювала положення, оголосили конкурс приймання проєктів, проєкти прийняли, провели голосування, визначили переможців. А на етапі реалізації місцева влада заявила, що їй це не подобається і робити цього не будемо. Мовляв, давайте краще зробимо щось інше, бо ми краще знаємо. Це ж не про залучення, не про партисипацію, не про вплив на якісь рішення, а просто номінальна можливість людям «погратися» у громадський бюджет.
Але чи будуть люди потім брати участь в подібних інструментах, якщо вони провели певну роботу, навіть проголосували за певний проєкт, і не були дотичні до процесу реалізації? Бо, знову ж, до їхньої думки не дослухались. Навіщо витрачати час, навіщо витрачати свою енергію. Але тут є й інша сторона: рівень довіри до влади в тих випадках також значно падає.
- Мені сподобалась можливість повідомляти міську владу про ту чи іншу проблему в місті через додаток E-Poltava. Можете прокоментувати, наскільки ефективним було його запровадження? І чому, на вашу думку, у багатьох громадах не прижилися петиції?
- Почну з петиції, в принципі, вони дуже сумнівно дієві. Чому? Тому що, по-перше, можна будь-яке питання туди відправити на обговорення, на голосування. Якщо дійсно проблема актуальна, то в такій громаді, як Балтська, можна набрати потрібну кількість голосів. Але тут питання дієвості. Якщо місцева влада дозволяє людям впливати на свої рішення, то й петиції працювати будуть. Але тут є інша сторона: на жаль, далеко не всі люди є обізнаними в тих чи інших бюрократичних процесах.
З того, що я аналізував, більшість питань в деяких громадах, щоб не сказати грубо, трошки абсурдні. Але, якщо петиція набрала необхідну кількість колосів, це не обов'язковість. Це лише говорить про те, що дане питання буде розглядатися на депутатській комісії. Далі, якщо депутатська комісія його розглядає і не виносить позитивне рішення щодо розгляду її на сесії, як це звичай буває, то пишуть лише письмову відповідь ініціатору петиції про те, що питання розглянуте, але наразі воно не актуальне. І цього в принципі достатньо, бо є відповідь, є відповідь. Далі може там переписуватись довго, але це нічого не приводить.
Але якщо, наприклад, більшість таких трошки абсурдних петицій, або тих, що неможливо реально реалізувати, депутати їх розглядають, потім дають негативну відповідь. Це все формує враження про цей інструмент. Коли ми бачимо, що 90% петицій, розглянуті при негативному рішенні, рівень довіри до цього інструменту занадто низький і його не використовують.
Фото: З відкртих джерел
Щодо іншого інструменту, як можна владу повідомити про ті чи інші проблеми, які є в громаді, то в Полтаві, дійсно був запроваджений мобільний додаток E-Poltava з багатьма функціями. Взагалі ідея наповнення цього додатку мала широкий спектр послуг: від відстежування руху транспорту в онлайні до можливості записатися до дитячого лікаря. Але є певні складнощі з персональними даними. Наразі цей додаток не доведений до кінця, але компоненти, які відповідають за повідомлення місцевої влади про ті чи інші проблеми (зокрема, у сфері ЖКГ), про відстеження громадського транспорту в режимі реального часу та оповіщення людей, працює і повністю виправдовують себе.
Суть в чому? В тому, що мешканці, гуляючи по вулиці або приїжджаючи могли побачити, приміром, відкритий люк, повалене дерево, обірвані дроти, забиту каналізацію, з ґанку будинку щось зависає тощо, зробити фотографію та через GPS підвантажити адресу події. І одразу автоматично відповідальні за це люди обробляли ці запити. Коли бачать аварійну ситуацію, одразу передають інформацію про неї відповідним комунальним службам обласного або міського підпорядкування. Ті беруть в роботу, повідомляють про результат. Диспетчер, своєю чергою, дає відповідь заявнику через цей же додаток про те, що проблема вирішена.
Так само працювали й оповіщення, коли влада хотіла оповістити людей, надсилали пуш-сповіщення й у всіх, у кого встановлений додаток, автоматично в шторці телефона з'являлося повідомлення про те, що, приміром, по такій-то вулиці буде обмежено водо- чи електропостачання. Або, приміром, ми проводили прості опитування серед людей. Наприклад, вам надходило запитання: «Чи варто стерилізувати собак?», і ви відповідаєте «так» чи «ні». Таким чином збиралася інформація.
Спочатку повномасштабного вторгнення, коли ще й система оповіщення про повітряну небезпеку працювала зі збоями або не працювала, також використовували цей інструмент.
Цей додаток доцільно застосовувати на рівні такої громади як Балтська?
- По перше це дороговартісно, і я не думаю, що це має сенс, робити це лише для повідомлень про аварійні ситуації чи оповіщення людей від влади. До того ж не всі захочуть цей додаток завантажувати, бо ми цінуємо наш простір на телефонах, а він займає певний об'єм. Але якщо, наприклад, в цьому додатку буде ще 1, 2, 3, 4, 5 інших послуг, безумовно, це варто використовувати.
Якщо ми говоримо про прості оповіщення, про аварійні ситуації в громаді, то для таких громад, як Балтська, які співпрацюють з фондом Східна Європа, для взаємодії мешканців з місцевою владою та комунальними підприємствами можна користуватися інтернет-платформою «Відкрите місто».
- Ви певний час відділ оперативного реагування у Полтавській міській раді очолювали. Це якось пов'язано з оповіщенням?
- Так, це напряму пов'язано з оповіщенням. Зокрема, у відділі адміністрували єПолтаву. Головні функції - координація роботи комунальних, обласних, силових, безпекових служб у випадку надзвичайної ситуації, випадку аварійних ситуацій у сфері ЖКГ. І плюс до того слідкували за поточною ситуацією в громаді через відеоспостереження онлайн і диспетчерський пункт комунікації з мешканцями.
Фото: З відаритих джерел
Тобто, мешканці телефоном, через вайбер, телеграмканал, через єПолтаву могли повідомити про ті чи інші аварійні ситуації в громаді. Плюс через наш відділ оповіщали мешканців про те, що я говорив: обмеження водопостачання, електропостачання, теплопостачання, газопостачання та інше. Також, якщо, наприклад, якась комунальна організація виїжджає для проведення ремонтних робіт на якійсь ділянці вулиці, то через нас йшла координація інших комунальних служб, робота яких залежала від цього.
А з повномасштабним вторгненням, то перелік наших завдань трошки збільшився. Але не буду говорити тут.
- Зараз багато говорять про доступність. Це сьогодні важливо з огляду на те, що повертається чимало військовослужбовців з інвалідністю. Які, на вашу думку, кроки можна робити в умовах зараз воєнного стану, щоб покращити доступність в громадах?
- Я б розглядав це питання не лише як фізичну доступність до якихось приміщень. Адже доступності потребує, наприклад, користування інтернетом. Зросла кількість людей, які потребують жестового перекладу, спеціальної колірної гами на сайтах міських рад, державних та комунальних органів.
Чи можливо щось зробити в умовах війни, в нашій поточній ситуації? Так Я впевнений, що саме зараз це і необхідно робити. Чому? Тому що дійсно кількість людей, які потребують зараз доступності, вона десятки разів збільшилась і буде збільшуватися, на жаль, надалі.
Мовно кажучи, якщо ми ставимо ці питання на паузу, то що робити тим людям, які вже повернулись з інвалідністю і не мають цієї доступності зараз? Тут є питання. По-перше, треба провести аналітику доступності в громаді: якою є поточна ситуація, щоб від цього можна було планувати, що варто змінити першочергово, яким чином і з яким бюджетом.
Зараз за ініціативи першої леді створюються ради безбар'єрності в громадах (Мінреінтеграції активно адвокатує цю ініціативу). Плюс, наскільки мені відомо, є чимало міжнародних організацій, які також почали звертати на це увагу і пропонують свої програми, фінансову підтримку.
Якщо ми говоримо про фізичну доступність, то можна починати банально, від тротуарного полотна. Особливо, якщо є заборонена фаскова плітка під назвою «старе місто». Рекомендовано використовувати для тротуарного покриття безфаскову плитку: коли людина на кріслі колісному їде, вона не відчуває стиків.
Громади можуть на своєму рівні приймати регуляторний акт про те, щоб заклади харчування, аптеки зобов'язані облаштовувати входи в фасадну групу своїх приміщень таким чином, щоб люди з фізичними обмеженнями могли користуватися цим простором також.
Таким регуляторним актом можна цю ситуацію змінити, і цим треба зайнятися вже так уже зараз. На моє переконання, переоблаштовувати наявну інфраструктуру досить важко, а іноді й неможливо, враховуючи, скажімо, історичні фасади будівель або вузький профіль вулиці. Думаю, що по кожному окремому пункту треба сідати, розбиратися, шукати оптимальні рішення.
Але при плануванні вже нових хабів, просторів, або нових комерційних приміщень, міської ради, ветеранських центрів - будь-які публічні простори мають бути обов'язково з врахуванням доступності.
Я був свідком, коли в одній з громад планувалося облаштування певного простору, але він на другому поверсі без можливості облаштування там пандусів, ліфтів і такого іншого. А хоча всі інші ідеально підходили по квадратурі, ремонту тощо, від приміщення відмовились, тому що було неможливо забезпечити доступність.
І мені здається, що першочергово ми можемо робити зараз такі речі, які не потребують великих капіталовкладень. Або залучати донорські кошти, в тому числі міжнародних організацій.
- Що сьогодні є у фокусі вашої діяльності?
- Наша громадська організація фокусується на питаннях безпеки, на партисипації, на міської мобільності, на урбаністиці. Загалом, тенденція по Україні – це, безумовно, інтеграція внутрішньо переміщених осіб, безпекові проєкти, підвищення безпеки, в тому числі в деокупованих громадах, або тих, які знаходяться в безпосередній близькості до лінії зіткнення.
Наразі розпочала активна робота. Я думаю, що найближчі рік, півтора, можливо більше, саме ветеранська політика буде надзвичайно актуальною. Те, по що я говорив, це нові інструменти по деліберації обговорення тих чи інших питань. Йдеться про культуру обговорення та інструменти, які дозволяють спільно з громадою приймати рішення, і додатково дозволяти мешканцям напрацьовувати та рекомендувати владі, як варто повестися в цій чи іншій ситуації.
- Дякую, пане Романе, за цікаву розмову. Успіхів вам у вашій діяльності.
Підготовлено у рамках проєкту Медійної агенції «Або» «Медіатори»
Слідкуйте за нами в Facebook, Telegram та Viber!
Дізнавайтесь важливі новини та читайте цікаві історії першими!
